Ухвала суду № 23707511, 18.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 15535/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Матковської З.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пакт» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2009р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Пакт» до Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.11.2009р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Пакт» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати винесені Камянець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Хмельницької обл. податкові повідомлення-рішення № 0000492342/0 від 13.04.2009р., № 0000492342/1 від 04.06.2009р., № 0000492342/2 від 20.08.2009р., № 0000492342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 256449 грн. (із урахуванням штрафних санкцій); № 0000482342/0 від 13.04.2009р., № 0000482342/1 від 04.06.2009р., № 0000482342/2 від 20.08.2009р., № 0000482342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176 грн. (із урахуванням штрафних санкцій); № 0009932342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8044 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1, а.с.3-17).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.184-189).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ПП «Пакт», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.193-208, 237-249).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в грудні 2007 року підприємство не включало до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 80445 грн. згідно податкової накладної № 63 від 13.12.2007р., виписаної ТзОВ «Електротерм»; придбані приміщення по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський віднесені позивачем до основних виробничих фондів 1 групи, при цьому в подальшому будь-яких рішень про переведення вказаних приміщень у невиробничі засоби та збільшення вартості невиробничих фондів на суму 370999 грн. 53 коп. не приймав. Витрати на придбання вказаного об'єкта нерухомості слід розцінювати як капітальну інвестицію та господарську операцію по придбанню основних засобів, які підлягають амортизації.

Також позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати з господарської операції щодо придбання кабельної продукції в Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Беллона ІК»; проведення вказаної операції не охоплено обревізованим періодом, відсутність контрагента за місцем його розташування не може бути підставою для визнання недійсними первинних документів, на момент проведення вказаної операції ТзОВ «Беллона ІК» було належним чином зареєстрованим, являлося платником ПДВ, наданими документами стверджується реальність проведеної операції та використання підприємством придбаних високовольтних силових кабелів у власній господарській діяльності, при цьому така продукція ПП «Пакт» не виготовляється.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 12.02.2009р.-25.03.2009р. відповідачем Камянець-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Пакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 689/234/21332137 від 01.04.2009р. (Т.1, а.с.73-122).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.3 ст.1, п.4.9 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 95884 грн. та за грудень 2008 рік на суму 80445 грн.; вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за IV квартал 2007 року на загальну суму 119854 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки і за результатами процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0000492342/0 від 13.04.2009р., № 0000492342/1 від 04.06.2009р., № 0000492342/2 від 20.08.2009р., № 0000492342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 256449 грн., з яких 176329 грн. за основним платежем та 80120 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000482342/0 від 13.04.2009р., № 0000482342/1 від 04.06.2009р., № 0000482342/2 від 20.08.2009р., № 0000482342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176 грн., з яких 119854 грн. за основним платежем та 60322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0009932342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8044 грн. 50 коп., з яких 8044 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.18-26).

Підставою для вищевказаних висновків податкового органу, які покладені в основу прийнятих рішень про визначення податкових зобов'язань, слугували наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що в грудні 2007 року позивач придбав в ТзОВ «Електротерм» приміщення по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський загальною вартістю 482670 грн., в т.ч. ПДВ 80445 грн.; придбані приміщення вартістю 402225 грн. віднесені до основних фондів 1 групи, що відображено на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку:

Д-т бухгалтерського рахунку 103 «Будинки та споруди»

К-т бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На підставі отриманої на запит відповідача довідки Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на нерухоме майно Камянець-Подільської міської ради (згідно якої придбані приміщення за позивачем не зареєстровані) визначити тип майна, підстави власності - неможливо.

В грудні 2008 року у відомості «Розрахунок амортизації основних засобів» вартість основних виробничих фондів 1 групи позивачем зменшено на суму залишкової вартості вказаного приміщення в розмірі 370999 грн. 53 коп. та збільшено на цю суму вартість основних невиробничих фондів 1 групи.

Станом на 01.01.2009р. за даними регістрів обліку ПП «Пакт» спірні приміщення включено до складу невиробничих основних фондів із залишковою вартістю 370999 грн. 53 коп.

Таким чином, в порушення вимог п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством нараховувалися амортизаційні відрахування на об'єкт нерухомості по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський, який не використовується в господарській діяльності підприємства; також відповідно до пп.8.4.5. п.8.4 ст.8 вказаного Закону у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля і амортизаційні відрахування не нараховуються.

Окрім цього, по вказаній операції позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року включено суму 80445 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Електротерм» № 63 від 13.12.2007р.

Із врахуванням наведеного, в грудні 2008 року позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 80445 грн. з операцій, які розглядаються для цілей оподаткування як поставка основних фондів, а саме - переведення основних фондів до складу невиробничих фондів.

Також за результатами отриманих матеріалів зустрічних перевірок з'ясовано, що бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Беллона ІК» в сумі 575301 грн. 06 коп., яка виникла в результаті придбання кабельної продукції (кабель Кг 3*95+1*35 в кількості 2 км, кабель Кг 3*35+1*16 в кількості 2 км, кабель Кг 3*6+1*4 в кількості 3,594 км) на підставі накладної № 12/12-2 від 12.12.2007р.

У зв'язку з наведеним позивачем до складу валових витрат включено суму 479417 грн. 55 коп., а до податкового кредиту за грудень 2007 року - суму ПДВ у розмірі 95883 грн. 51 коп. згідно податкової накладної № 12/12-2 від 12.12.2007р. (Т.1, а.с.47, 48).

Відповідно до отриманої від податкових органів інформації контрагентом ТзОВ «Беллона ІК» декларація з ПДВ за грудень 2007 року не подавалася; провести зустрічну перевірку вказаного підприємства неможливо через перебування керівника підприємства в розшуку; місцезнаходження підприємства не встановлено; останнє звітність не подає. Також згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видом діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 він був засновником та директором ТзОВ «Беллона ІК», 14.11.2007р. ним подано заяву про виведення його зі складу учасників товариства, свою частку разом документами фінансової звітності, податкового та бухгалтерського обліку він передав ОСОБА_4, з 26.11.2007р. проведено перереєстрацію статутних документів ТзОВ «Беллона ІК» із зміною місцезнаходження підприємства. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 вона будь-якого відношення до вказаного підприємства не має, перереєстрація підприємства здійснена на її втрачений паспорт.

Окрім цього, 14.02.2008р. анульовано свідоцтво платника ПДВ вказаного контрагента (Т.1, а.с.98-99, 113-156).

Таким чином, податкова накладна № 12/12-2 від 12.12.2007р., накладна № 12/12-2 від 12.12.2007р. не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вказані документи містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

При цьому ТзОВ «Беллона ІК» податкової звітності не подавало, суму податкових зобов'язань не задекларувало і не сплатило до бюджету; при цьому Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум ПДВ та відшкодуванням такого податку.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були відсутніми підстави для включення придбаних приміщень по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський до основних виробничих фондів 1 групи та зменшення залишкової вартості придбаного приміщення на суму 370999 грн. 53 коп., та збільшення на вказану суму основних невиробничих фондів 1 групи, також позивачем у грудні 2008 року здійснено поставку основних фондів - переведення таких фондів до складу невиробничих фондів.

Також первинні документи ТзОВ «Беллона ІК» підписані не уповноваженою особою, позивач мав можливість пересвідчитися в правосуб'єктності цього контрагента шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру; також придбана кабельна продукція фактично виготовляється позивачем, що вказує на відсутність потреби придбання такої; позивач проводить сталу діяльність на ринку кабельної продукції, а тому він був обізнаний з учасниками цього ринку, що в цілому вказує на нереальність проведеної господарської діяльності.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Матеріалами справи стверджується, що витрати на придбання приміщень в ТзОВ «Електротерм» по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський у розмірі 402225 грн. віднесені позивачем до основних фондів 1 групи та відображені на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Відповідно до довідок ПП «Пакт» вказаний об'єкт нерухомості (незавершене будівництво) придбаний з метою використання у господарській діяльності підприємства (під офісні приміщення), з дати придбання він віднесений до основних виробничих фондів 1 групи, власник цього об'єкту не приймав будь-яких рішень про переведення цього об'єкта з основних виробничих фонді 1 групи до невиробничих фондів (Т.2, а.с.250-251, 260-261).

Окрім цього, аналіз наданих позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік та Розрахунку амортизації за IV квартал 2008 року свідчить, що підприємством не відображалося в податковій звітності переведення основних фондів в невиробничі, оскільки залишкова вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки складає 4777729 грн. (Т.2, а.с.297-310).

Будь-яких рішень власника приміщень про переведення придбаних приміщень з основних фондів до невиробничих відповідачем не представлено.

Натомість, податковим органом надано регістр обліку позивача (розрахунку амортизації), відповідно до якого спірні приміщення значаться в розділі невиробничих основних засобів (Т.2, а.с.288). Разом з тим, наданий документ не можна вважати безспірним доказом переведення таких фондів, оскільки таке переведення проводиться на підставі відповідних комісійних актів; також наданий документ не засвідчений підписами посадових осіб підприємства, представники останнього під час судового розгляду категорично заперечили будь-які переведення вказаних приміщень до невиробничих основних фондів.

З урахуванням наведеного, висновок податкового органу про передачу окремого об'єкта основних фондів групи 1 до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для включення придбаних приміщень по вул.Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський до основних виробничих фондів 1 групи через відсутність реєстрації права власності на нього в органах БТІ, незавершеність будівництвом, неможливість визначення характеру цих приміщень та їх використання в господарській діяльності підприємства колегія суддів виходить з того, що такі не покладалися податковим органом в основу винесення спірних повідомлень-рішень, також останні не узгоджуються із висновками відповідача про переведення таких основних фондів у невиробничі фонди (оскільки ставлять під сумнів віднесення приміщень до основних виробничих фондів).

Також позивачем не включено до складу податкового кредиту в грудні 2007 року суму ПДВ у розмірі 80445 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Електротерм» № 63 від 13.12.2007р., що стверджується Реєстром отриманих податкових накладних (Т.1, а.с.65-72).

В частині проведеної господарської операції по придбанню кабельної продукції в ТзОВ «Беллона ІК» колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім цього, за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача є правомірними.

Як вбачається, подані позивачем видаткова і податкова накладні містять інформацію щодо змісту проведеної операції і зазначають характеристики придбаних товарів; факт транспортування вказаних товарів засвідчується товарно-транспортною накладною (Т.2, а.с.178); використання придбаної продукції стверджується Актом на списання матеріалів від 26.02.2009р. (Т.2, а.с.100-101).

В частині доводів відповідача про те, що фактично аналогічна продукція виробляється позивачем і мети придбання такої в останнього не було, колегія суддів враховує, що придбана у ТзОВ «Беллона ІК» продукція являла собою силові гнучкі кабелі з мідними багатодротяними жилами з гумовою ізоляцією в гумовій оболонці, останні призначені для приєднання пересувних механізмів до електричних мереж на номінальну змінну напругу 600 В частотою до 400 Гц; відповідно до довідки ПП «Пакт» така продукція на підприємстві не виготовляється, її придбання пов'язане із технологічною необхідністю використання у господарській діяльності позивача під час будівництва та реконструкції цеху кабельно-провідникової продукції та підключення пересувних механізмів за адресою: м.Кам'янець-Подільський, вул.Грушевського, 43 (Т.2, а.с.250).

Стосовно фіктивного характеру діяльності ТзОВ «Беллона ІК», підписання первинних документів від імені цього підприємства неуповноваженою особою колегія суддів вказує на те, що посадові особи контрагента ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтвердили господарських стосунків з ПП «Пакт», підписи на первинних документах зовні не відповідають підписам цих осіб; також ОСОБА_4 взагалі заперечила свою причетність до господарської діяльності цього підприємства, вказавши про втрату паспорта.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Разом з тим, неналежним чином оформлені первинні документи (в тому числі податкова накладна) не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат лише при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність проведеної господарської операції.

Натомість, податковим органом не стверджувалося по результатам проведеної перевірки про нікчемність укладеної угоди між ПП «Пакт» та ТзОВ «Беллона ІК», відсутність реального характеру проведеної поставки кабельної продукції.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суб'єкт господарської діяльності, з яким позивач мав взаємовідносини, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарської операції (Т.2, а.с.111-112, 150-155, 156), через що мав право надавати покупцю відповідну податкову накладну.

Подальша відсутність контрагента за юридичною адресою, анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість (після проведення спірної господарської операції) сама по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених такою особою, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Окрім цього, до видів господарської діяльності ТзОВ «Беллона ІК», які вказані у статутних документах та визначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належать оптова торгівля відходами та брухтом, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля паливом (Т.2, а.с.111-112, 128).

Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниками позивача стверджено про вжиття заходів щодо списання наявної кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Беллона ІК» за поставлену кабельну продукцію через закінчення строку давності виконання господарського зобов'язання.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, таких умов під час судового розгляду справи не встановлено, а також не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання позивач та його контрагент мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Також з огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагента, зокрема щодо створення його з протиправною метою і несплати ним податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат з операції по придбанню в ТзОВ «Беллона ІК» кабельної продукції, а також донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток підприємств.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Решта доводів позивача, які торкаються висновків перевірки, судом апеляційної інстанції не розглядаються, оскільки такі не покладалися податковим органом в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак фактично виходять за межі предмету позову; також решта виявленим і зафіксованим в акті перевірки порушень дана правова оцінка в інших судових рішеннях (Т.2, а.с.225-228).

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправним і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті Камянець-Подільською ОДПІ:

№ 0000492342/0 від 13.04.2009р., № 0000492342/1 від 04.06.2009р., № 0000492342/2 від 20.08.2009р., № 0000492342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 256449 грн., з яких 176329 грн. за основним платежем та 80120 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000482342/0 від 13.04.2009р., № 0000482342/1 від 04.06.2009р., № 0000482342/2 від 20.08.2009р., № 0000482342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176 грн., з яких 119854 грн. за основним платежем та 60322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0009932342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8044 грн. 50 коп., з яких 8044 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пакт» задоволити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Пакт» задоволити.

Визнати протиправним і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті Камянець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької обл.:

№ 0000492342/0 від 13.04.2009р., № 0000492342/1 від 04.06.2009р., № 0000492342/2 від 20.08.2009р., № 0000492342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 256449 грн., з яких 176329 грн. за основним платежем та 80120 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000482342/0 від 13.04.2009р., № 0000482342/1 від 04.06.2009р., № 0000482342/2 від 20.08.2009р., № 0000482342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176 грн., з яких 119854 грн. за основним платежем та 60322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0009932342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8044 грн. 50 коп., з яких 8044 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: З.М.Матковська

І.І.Запотічний