Постанова № 2370652, 17.11.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р. Адміністративна справа № А-03/110-04

Головуючий по 1-й інстанції

Суддя Водолажська Н.С.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя Погребняк В.Я.

м. Харків

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Погребняка В.Я., судді Бухана А.І., судді Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

1-го відповідача– Тамощюнас А.Р., довіреність №7369/10/10-020 від 12.05.2008 р.,

2-го відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. 2417Х/3-9 від 17.10.2008 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2004 року у справі № А-03/110-04

за позовом Приватної фірми “Разноторг “, м. Харків

до 1. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

2. ВДК у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ,

встановила:

13 квітня 2008 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 24.02.2004 р. № 0000152350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2540492,00 грн. та стягнення з державного бюджету ПДВ у сумі 2526729,00 грн. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що посадовими особами ДПІ порушено п.п.1.6 п.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2004 р. у справі № А-03/110-04 (суддя Водолажська Н.С.) позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Червонозаводського району м. Харкова від 24.02.2004 р. № 0000152350/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 2540492,00 грн. Зобов’язано відшкодувати з Державного бюджету на користь Приватної фірми «Разноторг»бюджетну заборгованість по ПДВ в сумі 2526729,00 грн. по податковій декларації за листопад 2003 р. В решті вимог в позові відмовлено. Стягнуто з ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на користь Приватної фірми «Разноторг»державне мито в сумі 1785,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування своїх висновків суд послався на те, що по-перше, відповідач ні матеріалами перевірки, ні наданими суду документами не довів порушення підприємством позивача вимог Закону України «Про ПДВ», отже, висновки відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту по ПДВ по операції, що перевірялась, і пов’язаним з цим донарахуванням податкових зобов’язань є безпідставними, по-друге, норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачають прийняття та направлення платнику податкового повідомлення-рішення про визначення завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, тому позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Червонозаводського району м. Харкова від 24.02.2004 р. № 0000152350/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 2540492,00 грн. підлягає задоволенню. Крім того, за висновками суду першої інстанції згідно з п.7.7.3. п.7 Закону України «Про ПДВ», яким визначено порядок обчислення та відшкодування ПДВ, позов в частині відшкодування з Державного бюджету на користь позивача 2526729,00 грн. також підлягає задоволенню.

Перший відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, з рішенням місцевого господарського суду від 29.07.2004 р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2004 р. апеляційну скаргу 1-го відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2004 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2004 р. повністю законне та правомірне, прийняте на підставі норм діючого законодавства, тому просить зазначене рішення у справі №А-03/110-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача –без задоволення.

2-й відповідач, Відділ Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова, на вимогу ухвали апеляційного суду від 17.08.2004 р. надав листа, в якому зазначає, що відшкодування ПДВ здійснюється згідно з висновками органів Державної податкової служби або за рішенням суду, а також повідомляє, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» служба казначейства не занесена до списку контролюючих органів.

27.09.2004 р. розгляд справи було відкладено на 18.10.2004 р. в зв’язку з необхідністю витребування у сторін додаткових документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 р. за клопотанням позивача було призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено.

27.12.2004 р. в зв’язку з надходженням з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз висновку економічної експертизи №9116 від 02.12.2004 р. провадження у справі №А-03/110-04 поновлено, розгляд справи призначено на 31.01.2005 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. за клопотанням 1-го відповідача розгляд справи зупинено до розгляду в господарському суді Харківської області пов’язаної з нею справи №42/21-0 за позовом ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до Приватної фірми «Разноторг», м. Харків та ТОВ «Укрпромагросервіс», смт. Нова Водолага Харківської області про визнання угоди у формі договору від 24.11.2003 р. №24/11-10 недійсною.

25.04.2005 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у даній справі в зв’язку з тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2005 р. у справі №42/21-05 у позові ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до Приватної фірми «Разноторг», м. Харків та ТОВ «Укрпромагросервіс», смт. Нова Водолага Харківської області про визнання угоди у формі договору від 24.11.2003 р., №24/11-10 недійсною відмовлено, а постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р. рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2005 р. у справі №42/21-05 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р. провадження у справі № А-03/110-04 було поновлено, призначено до розгляду на 25.05.2005 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2005 р. за клопотанням позивача в зв’язку з необхідністю підготовки документів, потрібних для розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 р. провадження у справі № А-03/110-04 зупинено за клопотанням позивача у зв’язку з неможливістю її розгляду по суті до розгляду у Вищому господарському суді України пов’язаної з нею справи №42/21-05.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005 р. справа № 42/21-05 з касаційною скаргою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р. була передана для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2007 р. касаційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задоволена частково. Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2005 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2006 року (суддя Мінаєва О.Н.) позов задоволено . Визнано угоду у формі договору № 24/11-10 від 24.11.2003 року, укладену між ПФ «Разноторг»та ТОВ «Укрпромагросервіс», недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР 1963 року.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова оскаржила зазначену постанову господарського суду від 22.08.2006 р. до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. скасовано постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 р., у задоволенні позову відмовлено.

26.12.2006 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова оскаржила постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 р. у справі № АС-41/261-06 ( новий розгляд справи 42/21-05) до Вищого адміністративного суду України.

Харківським апеляційним господарським судом після зупинення провадження у справі № А-03/110-04 на адресу сторін направлялись запити про стан розгляду справи АС-41/261-06 (новий розгляд справи № 42/21-05 )по суті, а саме: 21.08.2007 р. за № 011356, 19.11.2007 р. за № 014844, 28.12.2007 р. за № 016679, 04.02.2008 р. за № 000980.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2008 р. колегія суддів, зважаючи на те, що провадження у даній справі зупинено з 04.07.2005 р., до цього часу справа № АС-41/261-07 (новий розгляд справи № 42/21-05) не розглянута Вищим адміністративним судом України, однак тривале зупинення провадження у справі не сприяє дотриманню права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, як того вимагає ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», поновила провадження у справі № А-03/110-04 та призначила справу до розгляду на 02.04.2008 р.

В зв’язку з поданням 1-м відповідачем, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2008 року справу № А-03/110-04 було надіслано до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 квітня 2008 року відмовлено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в прийнятті касаційної скарги, а справу № А-03/110-04 повернуто до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № А-03/110-04 апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова призначено до розгляду на 09 червня 2008 року.

Однак у зв’язку з поданням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України від 18.04.2008 року у справі № А-03/110-04 19.05.2008 року на запит Вищого господарського суду України № 3.3-04/2387/2087 від 13.05.08 р. справу № А-03/110-04 було направлено до Вищого господарського суду України для її подальшого скерувування до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 12.06.2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 18 квітня 2008 року у справі № А-03/110-04, а справу повернуто до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2008 р. після повернення справи №А-03/110-04 з Верховного Суду України її розгляд призначено на 27.08.2008 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2008 р. справу № А-03/110-04 на підставі ст. 12ГПК України та ст. 17 КАС України передано до Харківського апеляційного адміністративного суду для розгляду по суті.

29.09.2008 р. справу № А-03/110-04 було отримано з Харківського апеляційного адміністративного суду з ухвалою суду від 11.09.2008 р. про повернення зазначеної справи до Харківського апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. розгляд справи призначено на 10.11.2008 р. за правилами Кодексу адміністративного суду України.

В судове засідання 10.11.2008 р. прокурор та представник 2-ої особи не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать корінці повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.105-106), про причини неявки представника суд не повідомили.

В судове засідання 10.11.2008 р. позивач свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, конверт з ухвалою суду від 20.10.2008 р. повернувся з приписом працівника поштового відділення «по данному адресу фирма не значится»(а.с.102-103), позивач не надав до суду даних про зміну адреси свого місцезнаходження.

Колегія суддів, вислухавши думку представника 1-го відповідача, вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність прокурора, представників позивача та 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 1-го відповідача та розглянувши додаткові документи, надані ним в судове засідання суду апеляційної інстанції, а саме: копії постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. у справі № АС-41/261-06, ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.07.2007 р., ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у справі №41/276-05, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, виходячи з наступного.

Приватна фірма «Разноторг»зареєстрована Харківським виконкомом на підставі розпорядження за № 984 (1.20) від 30.10.1997 р., взята на облік як платник податків у ДПІ Червонозаводського району м. Харкова 06.11.1997 р. №527, свідоцтво платника податків на додану вартість №29856977 від 05.12.1997 р., індивідуальний податковий номер 251801120384.

Як вбачається з матеріалів справи, з 05.02.2004 р. по 24.02.2004 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено позапланову документальну перевірку позивача - ПФ «Разноторг»- з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.11.03 р. по 01.01.04 р. відповідно до положень п. З „д" Указу Президента України „Про деякі заходи щодо перегулювання підприємницької діяльності" та згідно з затвердженим планом перевірки.

За результатами перевірки було складено акт №76/235/25180115 від 24.02.04 р., в якому зазначено, що ПФ «Разноторг»в порушення п.п.7.2.1. п.7.2. та п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» безпідставно включила до податкового кредиту за листопад 2003 р. суму ПДВ в розмірі 2544000,0 грн., визначену в податковій накладній № 3444 від 24.11.03 р. по операції придбання у ТОВ „Укрпромагросервіс" за договором купівлі-продажу № 24/11-10 від 24.11.03 р. племінного стада в кількості 12 голів бичків (вартість одного бичка становить 1060000,0 грн.). Такий висновок зроблено у зв'язку з тим, що у вказаній податковій накладній в розділі „номенклатура поставок товару" зроблений запис „племінне стадо", тоді як інвентарним об'єктом (положення стандарту бухгалтерського обліку № 7 „Основні засоби") є кожна доросла тварина, тобто в цьому розділі необхідно було навести повний перелік племінного стада. На думку представників 1-го відповідача, які здійснювали перевірку, таке заповнення податкової накладної суперечить приписам п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ".

Згідно з п.п.7.4.1. вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Позивач відніс до складу податкового кредиту податкову накладну № 3444 від 24.11.03 р. , отриману від ТОВ «Укрпромагросервіс», на суму ПДВ- 2544000,00 грн. по основним фондам, наявність яких при перевірці встановлено не було (акт перевірки №4/23-23 ДСК від 11.02.2003 р.

На підставі висновків акту №76/235/25180115 від 24.02.2004 р. першим відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.02.2004 р. № 0000152350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2003 р. у розмірі 2540492,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2003 року позивач придбав племінне стадо у кількості 12 голів великої рогатої худоби відповідно до договору купівлі-продажу № 24/11-9 від 24.11.2003 р. з ТОВ «Укрпромагросервіс»на загальну суму 15 264 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 544 000,00 грн.

Оплата за придбане стадо позивачем ні в листопаді, ні в грудні 2003 року грошовими коштами не проводилась.

У листопаді 2003 року ПФ «Разноторг»відвантажила товари ПП «Енергопрес»на загальну суму 33000,00 грн. Покупець «Енергопрес»з ПФ «Разнорг»розрахувався векселями №80351931266181, №80351931266182 на загальну суму 15264000,0 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 01.12.2003 р.(емітент СЗАТ «Первухінське»).

Згідно з актом приймання - передачі векселів від 08.12.2003 р. позивач розрахувався з ТОВ «Укрпромагросервіс»за придбану худобу простими векселями (емітентом яких є СЗАТ «Первухинське») на загальну суму 15 264 000, 00 грн.(т.1, а.с.39).

Як було встановлено перевіркою, придбане позивачем племінне стадо за договором тимчасового утримання б/н від 01.12.2003 р. було передане ПАОП «Зоря», що підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2003 р. (т.1, а.с.40). Але дані про понесені витрати цим господарством по утриманню та зберіганню стада та по його перевезенню відсутні. В подальшому вказаний договір був розірваний (додаткова угода від 13.02.04 р.) і стадо було повернуто позивачу за актом прийому-передачі від 13.02.04 р.) (т.1,а .с.4-43).

Для утримання та зберігання стада позивачем був укладений договір тимчасового утримання від 13.02.2004 р. і стадо за актом прийому-передачі від цієї дати було передане ТОВ «Водолазьке»Харківської області. Проте, підтвердження транспортування стада від Нової Водолаги до Красноградського району і в зворотному напрямку відсутні(т.1, а.с. 32-33).

Також в акті перевірки зроблений висновок про те, що у грудні 2003 р. позивачем проведена операція купівлі-продажу племінного стада, яка (діяльність) не передбачена статутом підприємства. Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-як діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, головним критерієм для отримання права на податковий кредит по придбанню або спорудженню основних фондів є участь у господарській діяльності, передбаченої п. 8.2 ст. 8 вищезазначеного Закону, яким також визначено, що під терміном „основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто, суми податкового кредиту, сплачені (нараховані) за придбані основні фонди, приймаються на розрахунки з бюджетом від моменту їх участі у господарській діяльності.

Відповідачем в акті перевірки та в подальших документах ставиться під сумнів факт придбання саме тих тварин, які вказані у податковій накладній № 3444 від 24.11.03 р., оскільки у підприємства відсутні реєстраційні посвідчення на кожну дорослу тварину, видані ветеринарними закладами, документи, які б підтверджували віднесення придбаної худоби до категорії «Племінна худоба»і включення її (худоби) до Державного племінного реєстру.

Отже, під час перевірки платника податку фактична наявність племінного стада ні на ПФ «Разноторг», ні на підприємстві, на яке племінне стадо ніби-то було передано на зберігання, не встановлено, як не встановлено і відображення у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій пов’язаних зі зберіганням племінного стада. Витрати по утриманню «племінного стада»платником податків не відображались, розрахунки з особою (особами), які утримували стадо не здійснювались. За відсутності самого предмету договору –«племінного стада», та за наявності податкової накладної № 3444 від 24.11.2003 року отриманої від ТОВ «Укрпромагросервіс»на суму 12 720 000,00 грн., в якій зазначено в розділі номенклатура поставки «Племінне стадо»в кількості 12 голів та сума податку на додану вартість у розмірі 2 544 000,00 грн., ПФ «Разноторг»відносить до податкового кредиту з податку на додану вартість 2 544 000,00 грн.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом договору купівлі –продажу № 24/11-10 від 24.11.2003 року був продаж племінного стада за ціною 1 060 000,00 грн. за кожну голову без врахування ПДВ в кількості 12 голів на загальну суму 15 264 000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 20% на загальну суму 2 544 000,00 грн. Пункт 2.2. договору встановлював, що покупець –ПФ «Разноторг»- розраховується з продавцем за придбане у власність племінне стадо шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, або іншим шляхом за домовленістю. Будь-яких доказів наявності зміни вказаної умови договору, тобто наявності домовленості про заміну розрахунку грошовими коштами на інший порядок розрахунків, ні позивач, ні відповідачі суду не надали.

Докази виконання ПФ «Разноторг»свого обов’язку по договору № 24\11-10 від 24.11.2003 року в частині оплати грошовими коштами продавцю племінного стада за ціною 1 060 000,00 грн. за кожну голову у кількості 12 голів на загальну суму 15 264 000,00 грн., з урахуванням ПДВ та докази сплати продавцю для зарахування до державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 2 544 000 грн. 00 коп., платник податку –ПФ «Разноторг»- суду не надав, контролюючий орган, позивач по справі під час перевірки повноти та правильності відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту за вказаним договором таку сплату не встановив, а встановив, що розрахунки між сторонами ніби-то проводились шляхом «передачі векселів». Однак, проведення розрахунків векселями вказаним договором не передбачено, підстави передачі векселів у акті прийому-передачі від 08.12.2003 року між ПФ «Разноторг»та «Укрпромагросервіс»не визначені, облік векселів на загальну суму 15 264 000,00 грн. в якості власних активів Приватної фірми «Разноторг», якими вона мала б можливость розраховуватися за своїми зобов’язаннями, не встановлено.

ПФ «Разноторг»не надала ні контролюючому органу, ні суду доказів сплати своєму продавцю –ТОВ «Укрпромагросервіс»-податку на додану вартість за ніби-то придбане від нього «племінне стадо». Видача, передача векселя не є доказом, який свідчить про виконання платником податку (покупцем) свого обов’язку по сплаті податку на додану вартість продавцю (особі, яка утримує і перераховує до державного бюджету України вказаний податок), оскільки за всіх обставин вексель є лише документом, який свідчить про обов’язок особи заплатити визначену в ньому грошову суму та не свідчить про її сплату.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку. Якщо при придбанні товарів сума ПДВ не сплачена платником податку, то не може існувати і бюджетної заборгованості перед покупцем товару. Отже, згідно з зазначеним пунктом ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права на бюджетне відшкодування .

Таким чином, колегія суддів вважає, що врахування лише самого факту наявності у позивача податкової накладної, виданої його контрагентом, та не врахування фактичних обставин справи і не застосування системного аналізу норм закону не може бути підставою для внесення до складу податкового кредиту суми 2500492,00 грн.

Виходячи з системного аналізу Закону, зокрема, з п. 4.8 ст. 4, яким передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений.

Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", яке надане в п 1.3 Закону, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

В даному випадку продавцем податок на додану вартість з позивача фактично не утриманий, а отже, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що сума ПДВ продавцеві при придбанні товару сплачена не була.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вищевказані положення враховані не були. Крім того, судом першої інстанції не були досліджені належним чином такі умови як мета, факт придбання, передачі на зберігання племінного стада в кількості 12 голів великої рогатої худоби та використання його у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону № 2181 -III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фонді відповідну суму коштів. При цьому, під коштами відповідно до п. 1.13 зазначеної статі під коштами розуміються гривні або іноземна валюта.

Правовий аналіз вказаних нормативних положень свідчить, що сплата податків в Україні резидентами проводиться виключно у грошовій формі шляхом перерахувань на відповідні рахунки певних гривневих сум. Під гривнею в даному випадку розуміється національна валюта України у вигляді відповідних банкнот та казначейських білетів. Не вважається гривнею цінний папір, визначений у гривнях, зокрема, вексель.

Наведене підтверджується також змістом п.п. 4.2.10. п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94 ВР, відповідно до якого не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на користь платника податку, зокрема, векселів. Так, згідно із статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»вексель є розрахунковим документом і може використовуватись в господарській діяльності, однак з наведеного не випливає, що вексель ототожнюється з гривнею, оскільки він лише має грошове вираження у гривнях.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункт 1 Постанови від 29.12.76 № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, колі суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки правова оцінка спірним правовідносинам надавалася судом першої інстанції із помилковим застосуванням норм матеріального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційна скарга 1-го відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2004 р. підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись п.3. ст. 198, п.4 ст 202, п. 2 ст. 205, ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2004 р. по справі № А-03/110-04 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Сторони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № А-03/110-04 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Бухан А.І.

Суддя Шевель О.В.