Постанова № 23706311, 26.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р.Справа № 5016/2239/2011(16/177)Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль": не з'явився

від ТОВ "Славич": не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 27 лютого 2012 року

у справі №5016/2239/2011 (16/177)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич"

про стягнення 9616 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 р. позов Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі позивач, ВАТ) задоволений у повному обсязі та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич" (далі відповідач, ТОВ) на користь ВАТ стягнуто: 8660 грн. 21 коп. -боргу по оплаті спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р., 338 грн. 89 коп. -збитків від інфляції, 92 грн. 32 коп. -3% річних, 525 грн.17 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також понесені судові витрати по справі: 102 грн. -на сплату держмита та 236 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 28.09.2011 р. місцевим судом виданий наказ на його виконання.

08.11.2011 р. ВАТ пред'явив названий судовий наказ до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі ВДВС) для його примусового виконання.

Постановою ВДВС від 08.11.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу господарського суду та ТОВ наданий 7-денний строк для його добровільного виконання. Зазначена постанова направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується реєстром № 5 на відправлення кореспонденції з зворотнім повідомленням від 11.11.2011 р.

Оскільки, ТОВ у встановлений ВДВС строк не виконав у добровільному порядку наказ господарського суду, то ВДВС 16.11.2011 р. ухвалив дві постанови, а саме: щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 995 грн. 45 коп. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50 грн.

Постановою від 07.12.2011 р. ВДВС наклав арешт на належні боржнику грошові кошти, які знаходяться на відповідних рахунках останнього, в межах суми боргу -9954 грн. 59 коп., та платіжним дорученням № 29244 від 18.01.2012 р. названі грошові кошти були перераховані ВАТ.

29.12.2011 р. ТОВ звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просив:

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 08.11.2011 р. та визнання цієї постанови -незаконною;

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про стягнення з боржника виконавчого збору" від 16.11.2011 р. та визнання цієї постанови - незаконною;

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" від 16.11.2011 р. та визнання цієї постанови -незаконною;

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про арешт коштів боржника" від 07.12.2011р. та визнання цієї постанови -незаконною.

Скарга мотивована тим, що 21.12.2011 р. відповідачу стало відомо про відкриття ВДВС виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду від 08.11.2011 р., а також ТОВ дізнався, що в межах зазначеного виконавчого провадження було винесено постанову від 16.11.2011 р. про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 995 грн. 45 коп.; постанову від 16.11.2011 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн., постанову від 07.12.2011 р. про арешт коштів на рахунках відповідача. Оскільки, при прийнятті зазначених постанов ВДВС були порушені вимоги Закону України „Про виконавче провадження", то скаржник був позбавлений можливості добровільного виконання рішення суду, внаслідок чого оскаржені постанови є неправомірними та незаконними, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.

ВАТ скаргу ТОВ вважав необґрунтованою, оскільки приписами ГПК України передбачена можливість оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, а оскарження безпосередньо постанов органів ВДВС повинно розглядатись в порядку адміністративної юрисдикції. До того ж, скаржнику було відомо про існування відповідного судового рішення, на підставі якого було видано судовий наказ, а тому дії ВДВС є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог скаржника щодо визнання незаконними постанов ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.11.2011 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.11.2011 р. та про арешт коштів боржника від 07.12.2011 р. -підлягає припиненню, а решта частина скарги задоволенню не підлягає.

ВДВС скаргу ТОВ вважав безпідставною посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р. була направлена на адресу ТОВ, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції від 11.11.2011 р., але відповідач не виконав в установлений ВДВС строк для добровільного виконання судового рішення, а тому ВДВС правомірно винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та про арешт коштів боржника, у зв'язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2012 р. (суддя Фролов В.Д.) провадження у справі в частині вимог щодо визнання незаконними постанов ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р., про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.11.2011 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.11.2011 р. та про арешт коштів боржника від 07.12.2011 р. - припинено, а в іншій частині скарга ТОВ залишена без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги скаржника щодо визнання незаконними постанов про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р., про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.11.2011 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.11.2011 р. та про арешт коштів боржника від 07.12.2011 р. належать до юрисдикції адміністративних судів, а тому ці вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Вимоги ТОВ щодо визнання незаконними дії ВДВС при ухваленні постанов про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р., про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.11.2011 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.11.2011 р. та про арешт коштів боржника від 07.12.2011 р. задоволенню не підлягають, оскільки ухвалені з дотриманням вимог ст. ст. 19, 25, 31, 27, 28 Закону України „Про виконавче провадження" та у відповідності до Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р.

В апеляційній скарзі ТОВ просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої їм рекомендаційною кореспонденцією та випискою з реєстру поштових про це відправлень.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 26.04.2012 р. о 10:00 направлена апеляційним судом кожному із учасників судового процесу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ця ухвала не повернута підприємством зв'язку до суду, то колегія суддів вважає, що всі учасники судового процесу повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала -частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 р. з ТОВ на користь ВАТ стягнуто: 8660 грн. 21 коп. -боргу по оплаті спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р., 338 грн. 89 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції), 92 грн. 32 коп. -3% річних, 525 грн.17 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також понесені судові витрати по справі: 102 грн. -на сплату держмита та 236 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 28.09.2011 р. ВАТ місцевим судом виданий наказ на його виконання.

08.11.2011 р. ВАТ пред'явив названий судовий наказ до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі ВДВС) для його примусового виконання.

Постановою ВДВС від 08.11.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу господарського суду та ТОВ наданий 7-денний строк для його добровільного виконання, тобто до 16.11.2011 р. Зазначена постанова, відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження", направлена ВДВС боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується реєстром № 5 на відправлення кореспонденції з зворотнім повідомленням від 11.11.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, в постанові ВДВС від 08.11.2011 р. прямо зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами цього виконавчого провадження, що внесене до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет https:/trade.informjust.ua/, ідентифікатор для доступу БГ620Д7Е1817, а відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про телекомунікації" система Інтернет -це всесвітня інформаційна система загального доступу, у зв'язку з чим відноситься до засобів масової інформації.

Доказів неотримання вищевказаної постанови ВДВС від 08.11.2011 р. скаржник, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та таких доказів в матеріалах справи не міститься, внаслідок чого твердження останнього що йому стало відомо про цю постанову ВДВС лише 21.12.2011 р. є голослівними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки враховуючи час перебігу поштових відправлень по місту Миколаєву, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 постанова ВДВС від 08.11.2011 р. була отримана скаржником не пізніше 13.11.2011 р.

Скарга на дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 08.11.2011 р. подана відповідачем 29.12.2011 р., тобто з пропуском 10-денного процесуального строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи ухвалою від 30.12.2011 р. зазначена скарга відповідача прийнята до провадження місцевого суду та її розгляд призначено на 08.02.2012 р. о 10:00. Копії названої судової ухвали направлені стягувачу, боржнику та ВДВС, що однозначно свідчить про поновлення, в порядку ст. 53 ГПК України, судом першої інстанції пропущеного скаржником 10-денного процесуального строку, оскільки в противному разі ця скарга відповідача взагалі не могла бути прийнята до провадження місцевого господарського суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині судового рішення про відновлення скаржнику пропущеного процесуального строку судом.

Доводи скаржника про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р. зазначено особу, яка не була учасником процесу, не отримувала відповідного наказу місцевого суду, а також не мала права на пред'явлення цього наказу до ВДВС не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно наказу господарського суду Миколаївської області від 28.09.2011 р. стягувачем є Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль" юридичною адресою якого є: м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966.

Як свідчать матеріали справи саме ця юридична особа отримала наказ господарського суду та пред'явила його до ВДВС для виконання.

Дійсно, у постанові ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р. стягувачем зазначено -ТЕЦ. Але, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, повним найменуванням стягувача є Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль", а скороченим -ВАТ Миколаївська ТЕЦ.

Оскаржувана постанова ВДВС від 08.11.2011 р. містить в собі назву документу, який необхідно виконати -наказ, із зазначенням органу, який його видав -господарський суд Миколаївської області, дату видачі 28.09.2011 р., номер справи -№ 5016/2239/2011 (16/177), а також суму, яку стягнуто відповідним рішенням -9954 грн. 59 коп., тобто зміст оскаржуваної постанови повністю співпадає зі змістом виданого наказу місцевим господарським судом Миколаївської області від 28.09.2011 р. у справі № 5016/2239/2011 (16/177), що свідчить про те, що ВДВС використовував скорочене найменування стягувача при відкритті виконавчого провадження, що не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що дії ВДВС щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р. є законними та обґрунтованими, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Враховуючи той факт, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, не виконав у добровільному порядку рішення суду у встановлений ВДВС для цього семиденний строк, тобто до 16.11.2011 р., то останній правомірно приступив до примусового виконання вказаного наказу господарського суду та 16.11.2011 р. на підставі ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 995 грн. 45 коп. та на підставі ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження" виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн.

Доводи скаржника щодо не направлення йому ВДВС вищевказаних постанов від 16.11.2011 р. є голослівними, оскільки, з виписки з журналу реєстрації кореспонденції видно, що названі постанови були направлені ВДВС скаржнику 18.11.2011 р. Доказів неотримання цієї кореспонденції, останній, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Крім того, як зазначалося вище боржник мав право та можливість знайомитись з матеріалами виконавчого провадження по виконанню названого наказу господарського суду, що внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет https:/trade.informjust.ua/, ідентифікатор для доступу БГ620Д7Е1817, але не скористався цим правом.

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що дії ВДВС щодо ухвалення постанов від 16.11.2011 р. щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 995 грн. 45 коп. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50 грн. є законними та обґрунтованими, а зазначення в цих постановах даних про те, що боржнику було запропоновано виконати наказ суду в добровільному порядку в строк до 28.10.2011 р., є звичайною опискою, оскільки в постанові ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2011 р. прямо зазначено, що боржникові надається конкретний 7-денний строк для добровільного виконання наказу, тобто цей наказ боржник повинний був виконати у добровільному порядку в строк не пізніше ніж 16.11.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

07.12.2011 р. ВДВС винесена постанова про арешт коштів боржника з підстав того, що в добровільному порядку виконавчий документ не виконано і тому з метою виконання виконавчого документу накладено арешт на кошти боржника в сумі 9954 грн. 59 коп., що знаходяться в установах банків на відповідних рахунках.

Згідно ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ВДВС діяв у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження" та винесена ним постанова про накладання арешту коштів боржника є правомірною, а тому протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що при ухваленні постанов від 08.11.2011 р. „Про відкриття виконавчого провадження", від 16.11.2011 р. „Про стягнення з боржника виконавчого збору" та „Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", а також від 07.12.2011р. „Про арешт коштів боржника" ВДВС діяв на законних підставах, відповідно до вимог ст. ст. 19, 25, 31, 27, 28 Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р., а тому правомірно залишив скаргу ТОВ в цій частині без задоволення.

Разом з тим, на думку місцевого суду, вимоги скаржника щодо визнання вищезазначених постанов ВДВС -незаконними підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Але, колегія суддів з такими висновками місцевого суду погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 р. та п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011 р. -розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу.

Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України та оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів, внаслідок чого колегія суддів вважає, що постанови ВДВС ухвалені в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підлягають оскарженню в господарських судах України, у зв'язку з чим протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки суперечать вищевказаним Постановам Пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Правильно встановивши, що при ухваленні постанов від 08.11.2011 р. „Про відкриття виконавчого провадження", від 16.11.2011 р. „Про стягнення з боржника виконавчого збору" та „Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", а також від 07.12.2011р. „Про арешт коштів боржника" ВДВС діяв на законних підставах місцевий суд повинний був відмовити у задоволенні скарги ТОВ і в частині визнання зазначених постанов ВДВС -незаконними, а ніяким чином не припиняти провадження у справі, у зв'язку з чим оскаржена ухвала місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, а скарга ТОВ в цій частині -задоволенню.

Оскільки, при прийнятті судової ухвали місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, то колегія суддів вважає за необхідне цю ухвалу частково скасувати та залишити скаргу ТОВ без задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 53, 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич" -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.02.2012 року у справі № 5016/2239/2011(16/177) -частково скасувати та викласти її резолютивну частину в наступній редакції:

Відновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Славич" пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Славич" на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про:

- визнання незаконними дій названого відділу виконавчої служби щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 08.11.2011 р. та визнання цієї постанови незаконною;

- визнання незаконними дій названого відділу виконавчої служби щодо винесення постанови „Про стягнення з боржника виконавчого збору" від 16.11.2011 р. та визнання цієї постанови незаконною;

- визнання незаконними дій названого відділу виконавчої служби щодо винесення постанови „Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" від 16.11.2011 р. та визнання цієї постанови незаконною;

- визнання незаконними дій названого відділу виконавчої служби щодо винесення постанови „Про арешт коштів боржника" від 07.12.2011р. та визнання цієї постанови незаконною -залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 26.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.

.