Рішення № 23705971, 17.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/1329/12

вх. № 1329/12

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 39 від 27.05.2011 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до Державного підприємства "Лозівський кінний завод № 124" с. Кінне

про стягнення 71800,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Лозівський кінний завод № 124" 71800,79 грн. боргу, який складається з 50300,86 грн. інфляційних витрат та 21499,93 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на неналежне та не у повному обсязі виконання відповідачем умов мирової угоди від 15 травня 2009 року, укладеної між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Державним підприємством "Лозівський кінний завод № 124", яка затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року на стадії провадження у справі № 21/79-09, у зв'язку з чим на підставі ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні та 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання. Судові витрати у вигляді судового збору просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1329/12 та розгляд справи призначено на 28.03.2012р. о 15:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2012 р. розгляд справи № 5023/1329/12, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, було відкладено на 17 квітня 2012 р. об 11:30.

У судовому засіданні, призначеному на 17.04.2012 року, позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. До канцелярії суду надав клопотання (вх. 4054) про залучення доказів по справі, яке задовольняється судом та надані докази залучаються до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні свого повноважного представника не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за юридичною адресою зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.03.2012 року місцезнаходження ДП "Лозівський кінний завод № 124" зареєстроване за адресою 64681, Харківська область, Лозівський завод, с. Кінне, вул. Кравченко, 2, та саме за цією адресою відповідачу було направлено ухвалу про порушення провадження у справі № 5023/1329/12 від 16.03.2012 року. Суд зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ДП "Лозівський кінний завод № 124", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документам.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15 травня 2009 року між Державним підприємством "Державний резерви насіннєвий фонд України" (позивачем) та Державним підприємством "Лозівський кінний завод №124" (відповідачем) було укладено мирову угоду, яку було затверджено ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року на стадії провадження у справі № 21/79-09.

Згідно даної мирової угоди, судом був затверджений графік погашення відповідачем заборгованості, відповідач зобов'язався погасити існуючу заборгованість в розмірі 295188,23 грн. до 15.12.2009 р. поетапно: до 15.07.2009 р. -5000,0 грн., до 15.08.2009 р. - 15000,0 грн., до 15.09.2009 р. - 50000,0 грн., до 15.10.2009 р. - 50000,00 грн., до 15.11.2009 р. - 75000,0 грн., до 15.12.2009 р.- 100188,23 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, своїх зобов'язань щодо погашення у повному обсязі заборгованості згідно графіку відповідачем виконано не було. Так, відповідачем було перераховано на користь позивача лише 9500,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди в повному обсязі, Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" у вересні 2010 року звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Лозівський кінний завод № 124" про стягнення з відповідача суми заборгованість в розмірі 285688,23 грн. мотивуючи порушенням з боку відповідача домовленостей, що були досягнуті та викладені сторонами в мировій угоді, укладеній між позивачем та відповідачем та затвердженій ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 21/79-09 від 15 червня 2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2010 року по справі № 45/224-10 позовні вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" були задоволені у повному обсязі, а саме було присуджено до стягнення з Державного підприємства "Лозівський кінний завод № 124" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" 285688,23 грн. боргу, 2856,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2010 року по справі № 45/224-10 набрало чинності 16 листопада 2010 року та цього дня був виданий відповідний наказ.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідач до теперішнього часу не виконав ані умов мирової угоди, а ні вищезазначеного рішення господарського суду Харківської області, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена, що не спростоване відповідачем.

Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач до теперішнього часу не виконав умов мирової угоди укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2009 року по справі № 21/79-09 та рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2010 року по справі № 45/224-10 та на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 288781,11 грн. не сплачена.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 50300,86 грн., та 3% річних, сума яких складає 21499,93 грн., надані розрахунки перевірені судом, вони відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

При вирішенні зазначеного спору судом також враховано позицію викладену у постанові Верховного суду України від 05 грудня 2011 року по справі № 16/164(2010).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у розмірі 1609,50 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Лозівський кінний завод № 124" (64681, Харківська область, Лозівський район, с. Кінне, вул. Кравченка, 2; код ЄДРПОУ 00846412) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948; код ЄДРПОУ 30518866) 50300,86 грн. інфляційних втрат, 21499,93 грн. - 3% річних; 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 23.04.2012 року.