Рішення № 23705603, 24.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 8/036-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,

до: комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», ідентифікаційний код: 13711949, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3-А,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: головний юрисконсульт відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи юридичного департаменту дочірньої компанії «Газ України»ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 26.12.2011 року за №119/10;

від відповідача: заступник начальника юридичного відділу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 05.01.2012 року за №01-56, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки природного газу від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 9 598 737,62 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 не повністю здійснив оплату поставленого Позивачем газу, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 9 598 737,62 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), пеню у сумі 586126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційні нарахування у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2012 року порушено провадження у справі №8/036-12 та призначено останню до розгляду на 27.03.2012 року.

27.03.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити, проте вимоги ухвали суду від 06.03.2012 року не виконав. У судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 06.03.2012 року, подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував та просив повністю відмовити в його задоволенні. Відповідач подав клопотання про залучення Міністерства фінансів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, мотивуючи своє клопотання тим, що договором від 09.06.2011 року за №187/503 про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року за №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася, та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»передбачено, що заборгованість комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»перед дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за поставлений природний газ, яка утворилася у період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року погашається за рахунок субвенції з державного бюджету, порядок перерахування якої визначено Договором. Ухвалою від 27.03.2012 року відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання у зв'язку з тим, що Міністерство фінансів України не є стороною Договору від 09.06.2011 року за №187/503, на який посилається відповідач і рішення у справі №8/036-12 не може безпосередньо вплинути на права та обов'язки Міністерства фінансів України. У судовому засіданні 27.03.2012 року сторонам у справі було оголошено перерву до 24.04.2012 року.

24.04.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 06.03.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. У судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив повністю відмовити в його задоволенні. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.04.2012 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача і Відповідача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч.1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

23.09.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.2. Договору, Постачальник (Позивач) згідно з цим Договором зобов'язується передати у власність Покупцю (Відповідачу) в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року природний газ в обсязі до 19200 тис. куб. м., а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти цей газ та оплатити.

Згідно із вимогами п.п. 5.1., 5.4. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу з врахуванням податку на додану вартість становить 872,78 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 78 коп.), у тому числі ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить 593,448 грн., збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, який становить 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%, а також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, який становить 122,00 грн. і 20% ПДВ. Загальна сума цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договір у п. 6.1. передбачає, що оплата за газ згідно п. 5.1. Договору проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальша оплата проводиться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, Договір у п. 6.3. передбачає, що у платіжних дорученнях Покупець (Відповідач) повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності у Покупця (Відповідача) заборгованості за цим Договором Постачальник (Позивач) зараховує кошти, що надійшли від Покупця (Відповідача) як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.2. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення. Строк дії цього Договору може бути продовжений, про що Сторонами укладається відповідна додаткова угода.

21.12.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 21.12.2009 року за №1 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі по тексту: Додаткова угода №1).

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №1, доповнено п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: - Постачальник (Позивач) передає Покупцю (Відповідачу) в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року газ в обсязі 27931 тис. куб. м.

Додаткова угода №1 у п. 3 передбачає, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди №1, викласти пункт 11.1. Договору в наступній редакції: «11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення». Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

09.04.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 09.04.2010 року за №2 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі по тексту: Додаткова угода №2).

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №2, доповнено п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: - Постачальник (Позивач) передає Покупцю (Відповідачу) в період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року газ в обсязі 4870,100 тис. куб. м.

Додаткова угода №2 у п. 3 передбачає, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди №2, викласти пункт 11.1. Договору в наступній редакції: «11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення». Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

30.04.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 30.04.2010 року за №3 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі по тексту: Додаткова угода №3).

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №3, викладено пункт 1.3. Договору в наступній редакції: - газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем (Відповідачем) виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем (Відповідачем) для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №3 внесено зміни до п. 5.1. Договору, а саме встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу з врахуванням податку на додану вартість становить 872,78 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 78 коп.), у тому числі ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить 565,997 грн., збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, який становить 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%, а також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, який становить 150,00 грн. і 20% ПДВ.

В пункті 2 Додаткової угоди №3 зазначено, що пункт 1 Даної Додаткової угоди поширює дію на відносини, що склались між Сторонами з 01.04.2010 року і діє протягом дії Договору.

Додаткова угода №3 у п. 3 передбачає, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

06.08.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 06.08.2010 року за №4 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 (далі по тексту: Додаткова угода №4).

Згідно з п. 1 Додаткової угоди №4 внесено зміни до п. 5.1. Договору, а саме встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу з врахуванням податку на додану вартість становить 1309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.), у тому числі ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить 840,196 грн., збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, який становить 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%, а також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, який становить 234,00 грн. і 20% ПДВ.

Додаткова угода №4 у п. 2 передбачає, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 01.10.2009 року по 30.10.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37 835 401,95 грн. (тридцять сім мільйонів вісімсот тридцять п'ять тисяч чотириста одна гривня 95 коп.), що підтверджено актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 31.01.2010 року, від 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2009 року, від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року, від 31.07.2010 року, від 31.08.2010 року та від 30.09.2010 року, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п. п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого природного газу з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого газу у обсягах та вартістю, визначених в цих актах і Договорі, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем акти передачі-приймання природного газу без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність відхилень від нормативів і стандартів природного газу або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставленого Позивачем природного газу свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Актом звірки розрахунків від 31.12.2011 року та поясненнями Позивача, які він надавав у судових засіданнях 27.03.2012 року та 24.04.2012 року підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. п. 5.1., 6.1., 6.3. Договору частково оплатив поставлений Позивачем природний газ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача 30 257 819,13 грн. (тридцять мільйонів двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 13 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 24.04.2012 року за Договором наявна заборгованість у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 24.04.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки природного газу, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки природного газу або щодо його якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки природного газу. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки природного газу, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 24.04.2012 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 24.04.2012 року складає 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем природного газу за Договором суду не надано.

Станом на 24.04.2012 року основна заборгованість за Договором у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.) Відповідачем не погашена.

В ході розгляду справи Відповідач просив суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що договором від 09.06.2011 року за №187/503 про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року за №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася, та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»передбачено, що заборгованість комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»перед дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за поставлений природний газ, яка утворилася у період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року погашається за рахунок субвенції з державного бюджету, порядок перерахування якої визначено Договором.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що п. 11. Договору від 09.06.2011 року за №187/503 передбачено те, що з метою виконання цього Договору кожна Сторона зобов'язується до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього Договору.

Проте, суд уважно дослідивши умови Договору від 09.06.2011 року за №187/503 встановив, що цей Договір у п. 15 передбачає, що цей Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

При розгляді справи судом встановлено, що фінансування за Договором від 09.06.2011 року за №187/503 на погашення заборгованість з різниці тарифів не здійснювалось, докази здійснення такого фінансування у Позивача та Відповідача відсутні та відсутність фінансування сторони у справі не заперечують.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач звернувшись з даним позовом до суду на захист своїх майнових прав не порушив умови п. 11. Договору від 09.06.2011 року за №187/503, внаслідок того, що в силу вимог п. 15 Договору від 09.06.2011 року за №187/503 фінансування на погашення заборгованості в різниці тарифів не відбувалось, в зв'язку з чим позиція Відповідача є безпідставною та необґрунтованою.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми основної заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 586126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційні нарахування у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір у п. 7.2. передбачає, що у разі невиконання Покупцем (Відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.10 Договору, неустойка нараховується Постачальником (Позивачем) протягом шести місяців, що передує моменту звернення з претензією або позовом.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставленого Позивачем природного газу станом на 24.04.2012 року у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 586 126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.п. 7.2., 7.10. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 586 126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-х процентів річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема Договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17, Додаткової угоди від 21.12.2009 року за №1 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17, Додаткової угоди від 09.04.2010 року за №2 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17, Додаткової угоди від 30.04.2010 року за №3 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17, Додаткової угоди від 06.08.2010 року за №4 до договору поставки від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17, актів передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 31.01.2010 року, від 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2009 року, від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року, від 31.07.2010 року, від 31.08.2010 року та від 30.09.2010 року, які підписані Позивачем та Відповідачем, і акту звірки розрахунків, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки природного газу від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 складає 9 598 737,62 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставленого за Договором природного газу у сумі 9 598 737,62 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 коп.), яка включає в себе на 24.04.2012 року основний борг у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), пеню у сумі 586 126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційні нарахування у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 9 598 737,62 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 коп.), яка включає в себе на 24.04.2012 року основний борг у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), пеню у сумі 586 126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційні нарахування у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 64380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 64380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначена сума господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», ідентифікаційний код: 13711949, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3-А, на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, заборгованість за Договором поставки природного газу від 23.09.2009 року за №06/09-712 ТЕ-17 у вигляді основного боргу у сумі 7 577 582,82 грн. (сім мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 коп.), пені у сумі 586 126,03 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять шість гривень 03 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 983 247,81 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 81 коп.), 3-х процентів річних у сумі 451 780,96 грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 коп.) та судовий збір у сумі 64380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 24.04.2012 року