Рішення № 23705532, 03.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 р. Справа № 20/010-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

про стягнення 14356,93 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Погорєлов А.А., посв. № 879

від позивача: ОСОБА_2, довір. № 303/25-3517 від 21.11.2011 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону (далі -прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі -позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі -відповідач) про стягнення 14356,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на укладення 01.07.2010 р. між Квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»попереднього договору № 143, згідно якого позивач передав у строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення, однак платежі за користування приміщенням сплачувалися орендарем неналежним чином.

У зв'язку з викладеним прокурор просив суд стягнути з відповідача 9072,00 грн. основного боргу, 3897,44 грн. пені, 633,15 грн. інфляційних втрат, 754,34 грн. 3 % річних.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту у розмірі заявленого позову на рахунок, що належать відповідачу, яке було залишено судом без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

02.04.2012 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано обґрунтування позовних вимог б/н, б/д (вх. № 5063 від 02.04.2012 р.).

У судовому засіданні 03.04.2012 р. представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували.

У судові засідання 20.03.2012 р., 03.04.2012 р. відповідач не з'явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.04.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.07.2010 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона-1) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(сторона-2) було укладено попередній договір № 143 (далі за текстом -договір), відповідно до п. 1 якого сторона-1 зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна -нежитлового приміщення загальною площею 126,0 кв.м (майно), розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари у військовому містечку № 161, інвентарний № 186, на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п. 1.1 договору сторона-2 до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним пп. 2.1.2 договору.

У відповідності з п. 2.1 договору предметом основного договору є те, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення загальною площею 126,0 кв.м за адресою: Київська обл., м. Бровари у військовому містечку № 161, інвентарний № 186, що знаходиться на балансі Київського КЕУ.

Згідно з пп. 2.1.2 п. п.1 договору назване в предметі основного договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення в ньому підприємства з харчування військовослужбовців на закритій території військового містечка.

За використання майна сторона-2, на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок сторони-1 за домовленістю сторін плату в розмірі 1512,00 грн. в місяць (пп. 4.3.2 п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що зобов'язання по сплаті, визначені пп. 4.3.2 договору, сторона-2 повинна виконати до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 п. 6.2 договору плата за використання майна, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. В разі прострочення стороною-2 виконання грошового зобов'язання, вона повинна сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У відповідності з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє протягом шести місяців.

На виконання умов попереднього договору від 01.07.2010 р. № 143, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було передано Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»нежитлове приміщення загальною площею 126,0 кв.м (майно), розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари у військовому містечку № 161, інвентарний № 186, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2010 р., підписаного представниками сторін, копію якого долучено до матеріалів справи.

Проте, як слідує з позову, відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за платежами згідно попереднього договору № 143 від 01.07.2010 р. перед Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в сумі 9072,00 грн. за період з липня 2010 року до грудня 2010 року, що підтверджується виставленими позивачем ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»рахунками, у тому числі № 51-108307 від 05.07.2010 р. на суму 1512,00 грн., № 51-108308 від 03.08.2010 р. на суму 1512,00 грн., № 51-108309 від 03.09.2010 р. на суму 1512,00 грн., № 51-1010410 від 05.10.2010 р. на суму 1512,00 грн., № 51-1010411 від 03.11.2010 р. на суму 1512,00 грн., № 51-1010412 від 07.12.2010 р. на суму 1512,00 грн.

У зв'язку з неналежним внесенням відповідачем орендної плати, позивачем було направлено на адресу ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»претензію № 303/25-2949 від 08.11.2010 р. на суму 6048,00 грн. та повторну претензію № 303/25-396 від 11.02.2011 р. на суму 9072,00 грн. Відповіді на претензії отримано не було.

У свою чергу, відповідач не розрахувався з Квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України за орендоване майно належним чином, у зв'язку з чим прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платежі за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з приписами ч.ч. 1, 3 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати за орендоване майно суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати в сумі 9072,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 6.2 попереднього договору № 143 від 01.07.2010 р.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 6.2 договору плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 3897,44 грн., у тому числі за період з 06.08.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 251,05 грн., з 06.09.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 462,30 грн., з 06.10.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 635,66 грн., з 06.11.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 767,93 грн., з 06.12.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 863,60 грн., з 06.01.2011 р. до 31.08.2011 р. в сумі 916,44 грн., який є арифметично вірним, обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 754,34 грн., у тому числі за період з 06.08.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 48,59 грн., з 06.09.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 89,48 грн., з 06.10.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 123,03 грн., з 06.11.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 148,63 грн., з 06.12.2010 р. до 31.08.2011 р. в сумі 167,15 грн., з 06.01.2011 р. до 31.08.2011 р. в сумі 177,46 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 633,15 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 160,81 грн., за серпень 2010 року в сумі 140,97 грн., за вересень 2010 року в сумі 94,39 грн., за жовтень 2010 року в сумі 86,40 грн., за листопад 2010 року в сумі 81,62 грн., за грудень 2010 року в сумі 68,97 грн., є арифметично вірним, обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. Мазепи, 38, код ЄДРПОУ 22991617) -9072 (дев'ять тисяч сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 44 коп. пені, 633 (шістсот тридцять три) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 34 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код і ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206, судовий збір в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення - 09.04.2012 р.