Рішення № 23705506, 20.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/2966-2012 20.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 402 від 25.05.2011 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 12 137,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 085,55 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Крім основної суми заборгованості по виплаті страхового відшкодування, яка заявляється у позові в розмірі 11 085,55 грн., позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 824,10 грн., 3% річних в розмірі 161,28 грн. та втрати від інфляції в розмірі 66,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/2966-2012, розгляд справи призначено на 21.03.2012 р.

19.03.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва представником позивача подані документи на виконання вимог ухвали від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012.

У судове засідання 21.03.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012 позивач виконав.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012 відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 21.03.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012, розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. представником відповідача через канцелярію господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012.

У судове засідання 04.04.2012 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012 відповідач виконав частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012, розгляд справи відкладено на 20.04.2012 р.

11.04.2012 р. представник позивача через канцелярію господарського суду міста Києва подав документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 20.04.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012 виконав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали від 12.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2966-2012 відповідач виконав частково.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист посилається на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо не подані витребувані господарським судом документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2010 року між ОСОБА_2 (далі- страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес»(далі- позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-037099/016НТ (далі - договір), відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2.

24 січня 2011 року о 08 год. 20 хв. у м. Києві, на перехресті вул. Радинна та вул. Гаріна громадянка України ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мазда-3», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснила обгін на перехресті, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, чим порушила п. 14.6 Правил дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2011 р. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. в дохід держави.

Відповідно до Звіту № 4239 про оцінку КТЗ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 04.02.2011 р. складає 16 752,29 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 26925/1 від 02.03.2011 року, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яка сталася 24 січня 2011 року о 08 год. 20 хв. у м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 085,55 грн.

Розрахунком суми страхового відшкодування визначено, що розмір страхового відшкодування становить 11 085,55 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 26925/1/1 від 02.03.2011 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 085,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2370 від 14.03.2011 р. та відомістю № 383 від 15.03.2011 р.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника автомобіля «Мазда-3», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1785449.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/1785449, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мазда-3», державний номерний знак НОМЕР_1.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, яка на законних підставах керувала автомобілем марки «Мазда-3», державний номерний знак НОМЕР_1, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВЕ/1785449, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, в межах ліміту відповідальності.

Вигодонабувачем згідно з договором № 006-037099/016 НТ є Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк».

Зважаючи на вищенаведене, 25.01.2011 р. Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк»звернулось до позивача листом № 4451-23-б/б з проханням сплатити страхове відшкодування в розмірі 12 000,00 грн. страхувальнику для відновлювального ремонту.

22.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлена заява на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 90/01-11.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищезазначену заяву 28.07.2011 р., але відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 824,10 грн., 3% річних в розмірі 161,28 грн. та втрати від інфляції в розмірі 66,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 547 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на дату направлення позивачем відповідачу заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 90/01-11 від 26.07.2011 р.) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Виходячи зі змісту п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Цивільним кодексом України та Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується пенею.

З огляду на вищенаведене, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а тому правові підстави для стягнення суми пені відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не виконано грошове зобов'язання, у встановлений строк страхове відшкодування відповідачем не перераховано, внаслідок чого з боку відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат в розмірі 66,51 грн. та 3% річних в розмірі 161,28 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 313,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код 20344871) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 11 085 (одинадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 55 коп., 3 % річних в розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн. 28 коп., втрати внаслідок інфляційних процесів в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 24.04.2012 р.