Рішення № 23705210, 23.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/1850-2012 23.04.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс»Простягнення 120 205,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 184 від 25.05.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 74 від 23.03.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс»про стягнення 114 320,64 грн. основного боргу, 4 481,02 грн. пені, 536,21 грн. інфляційних нарахувань та 867,30 грн. трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 20.02.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2012 року.

В судовому засіданні 12.03.2012 року представники позивача частково подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надали усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2012 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 02.04.2012 року.

Представник позивача 15.03.2012 року через канцелярію суду падав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 02.04.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засідання подав клопотання про зобов'язання позивача надіслати на адресу позивача копію позовної заяви з додатками, про зобов'язання позивача провести звірку взаєморозрахунків з відповідачем та про відкладення розгляду справи. Суд розглянув та задовольнив дане клопотання в частині проведення акту звірки взаєморозрахунків та відкладення розгляду справи.

Клопотання в частині зобов'язання позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками судом розглянуто та відхилено, оскільки в матеріалах справи наявні фіскальний чек № 1693 від 15.02.2012 року та опис вкладення у цінний лист, які засвідчують надіслання позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Крім того, представники сторін в даному судовому засіданні подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 5011-41/1850-2012, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 23.04.2012 р.

Представник позивача 19.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові документи по справі.

В судовому засідання 23.04.2012 року представник відповідача надав платіжне доручення з якого вбачається, що відповідачем 20.04.2012 р. частково був погашений борг на суму 15 025,64 грн.

В судовому засіданні 23.04.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс»(покупець) був укладений договір поставки № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість поставленого товару.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.4. договору за домовленістю сторін, постачальник може доставити товар на склад готової продукції постачальника.

Відповідно до пункту 4.2 договору, постачальник постачає твар за цінами, що визначені у видатковій накладній. Видаткова накладна містить в собі назву товару, його кількість та ціну та є невід'ємною частиною договору.

Умовами пунктів 4.7. та 4.9 договору встановлено, що в разі якщо сторони дійшли згоди провести поставку товару на умовах післяплати за товар, то в цьому випадку покупець зобов'язується повністю розрахуватись з постачальником за отриманий товар у термін сім робочих днів. Першим днем розрахунку покупця є день отримання товару (партії товару).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р. позивач поставив відповідачу за період з 18.08.11 по 22.11.2011 р., включаючи вартість доставки, товар на загальну суму 770 010,38 грн. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 4.7 договору № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р. виконав частково на суму 655 589,74 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р. становить 114 320,64 грн.

Враховуючи наведене, позивач з просить господарський суд стягнути з відповідача 114 320,64 грн. основного боргу, 4 481,02 грн. пені, 867,3 грн. три відсотки річних та 536,21 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором поставки № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 4.7. договору встановлено, що покупець зобов'язується повністю розрахуватись з постачальником за отриманий товар у термін сім робочих днів. Першим днем розрахунку покупця є день отримання товару (партії товару).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей у строк встановлений умовами договору за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим його заборгованість на момент подання позовної заяви складала 114 320,64 грн.

Представник відповідача надав платіжне доручення № 4276 від 20.04.2012 р. на суму 15 025,64 грн., з якого вбачається, що відповідачем після порушення провадження у даній справі, було сплачено за поставлений товар суму у розмірі 15 025,64 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 15 025,64 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 99 295,00 грн. основного боргу за договором поставки № 4276 від 20.04.2012 р.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі пункту 7.7 договору поставки № 9/6-3-5 від 01.08.2011 р. пеню у розмірі 4 481,02 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.7 договору встановлено, у разі якщо поставка товару відбулася на умовах пункту 4.7 договору і покупець отримав товар, проте не розрахувався за нього з постачальником у визначені строки, то в цьому випадку покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання.

У зв'язку з тим, що своє підтвердження знайшла наявність основного боргу у розмірі 114 320,64 грн., суд виконав власний розрахунок пені стосовно цієї суми боргу.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 4 320,20 грн.

Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК»просить суд також стягнути з відповідача 536,21 грн. інфляційної складової боргу та 867,30 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 434,85 грн. та 836,28 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 15 025,64 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс»(місцезнаходження: 02160, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, код ЄДРПОУ 32853498) на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»(місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 01373298) 99 295 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 20 коп. пені, 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 28 коп. три відсотки річних, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 85 грн. інфляційних нарахувань та 2 398 (дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 24 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.04.2012 року

Суддя Спичак О.М.