Рішення № 23705164, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/3675-2012 25.04.12

За позовом Державного підприємства "Будівельне управління Служби безпеки

України"

До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 29 929, 30 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -по дов. №39 від 31.01.2012р.

Від відповідача не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Будівельне управління Служби безпеки України" про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 29 929, 30 грн. із яких: 27 053, 45 грн. заборгованість по договору №19/12-КПВ від 28.05.2010р. , 1 812, 58, 100 грн. -інфляційні, 1063, 27 коп. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/3675-2012, розгляд справи призначено на 25.04.2012р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

28 травня 2010 року між Державним підприємством "Будівельне управління Служби безпеки України" (далі позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір №19/12-17/КПВ про надання послуг зберігання.

Відповідно до умов даного договору позивач надає послуги по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно -матеріальних цінностей, що належать відповідачу (п.1.1 договору).

Послуги зазначені в п.1.1 даного договору відповідач зобов'язувався оплатити позивачу в строки та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату послуг, що надається позивачем, згідно виставленого рахунку та акту виконаних робіт, не пізніше 5 (п»яти) банківських днів після виставлення рахунку за розцінками відповідно до протоколу узгодження цін (Додаток №1).

За період з моменту кладення договору по 01.10.2010р. позивачем були надані послуги на загальну суму 27 053, 45 грн., що підтверджується актами виконаних робіт , належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

01.10.2010р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору №19-12-17 КПРВ від 28.05.2010р., відповідно до якої сторони домовилися припинити дію договору №19-12-17 КПРВ від 28.05.2010р. з 01.10.2010р.

За даною угодою заборгованість відповідача за договором №19-12-17 КПРВ від 28.05.2010р. з 01.10.2010р. у розмірі 27 053, 45 грн. врегульовується відповідно до угоди про врегулювання погашення заборгованості від 01.10.2010р.

Між сторонами 01.10.2010р. була підписана угода про врегулювання погашення заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договору №19-12-17 КПРВ від 28.05.2010р. становить 27 053, 45 грн.

Сторони угоди встановили наступний графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем :

І етап погашення -не пізніше 31.10.2010р. -розмірі заборгованості 20 000 грн.

ІІ етап погашення -не пізніше 30 листопада 2010р. в сумі 7 053, 45 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не здійснив погашення боргу в обумовлені угодою про врегулювання погашення заборгованості строки.

Станом на день подання позову та розгляду справи сума основної заборгованості за Договором склала 27053 грн. 45 коп.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, Відповідач розрахунки з Позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи Відповідач за послуги із зберігання в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість Відповідача перед Позивачем не погашена та становить 27 053 грн. 45 коп.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом в судовому засіданні досліджені оригінали наданих представником Позивача доказів.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 27 053 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги із зберігання за Договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач заявив про стягнення з Відповідача 1 812 грн. 58 коп. -інфляційних витрат та 1063, 27 грн. -3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 1 812, 58 грн. та 1063, 27 грн. -3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати понесені позивачем по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Київської Державного підприємства "Будівельне управління Служби безпеки України" (01021, м. Київ, вул. вул.. Шовковична, 13/2, код ЄДРПОУ 20001964) 27 053 грн. 45 коп. основного боргу, 1 812 грн. 58 коп. -інфляційні, 1 063 грн. 27 коп. -3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

26.04.2011р.