Рішення № 23705149, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/183 19.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення 261 202,59 грн. боргу

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 10.01.2012;

від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність б/н від 23.06.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 261 202,59 грн. боргу за Договором фінансового лізингу №806/04/2007 від 25.04.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів згідно умов Договору фінансового лізингу №806/04/2007 від 25.04.2007, заборгувавши позивачеві 261 202,59 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 234 275,28 грн. -заборгованості за лізинговими платежами, 12 501,83 грн. -неустойки, 3 632,47 грн. -3 % річних, 10 793,01 грн. -інфляційних втрат, 2 612,03 грн. -державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2011 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.09.2011.

08.09.2011 представником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №7/183 до вирішення по суті Господарським судом м. Києва пов'язаної з нею справи № 48/288.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 зупинено провадження у справі № 7/183 до вирішення справи № 48/287(489).

03.06.2012 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 06.03.2012 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 26.03.2012.

26.03.2012 представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, яке судом задоволено.

26.03.2012 представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 26.03.2012 було відкладено розгляд справи на 19.04.2012.

12.04.2012 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 234 102,75 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 17 305,25 грн. -неустойки, 9 083,74 грн. - інфляційних втрат, 8 169,81 грн. -3 % річних, 2 612,03 грн. - державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 641,00 грн. -судового збору за збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 19.04.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив їх задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги не визнавав та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі за текстом -Лізингодавець, позивач) та Фірмою "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (далі за текстом -Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 806/04/2007 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Згідно того ж пункту Договору предметом лізингу є ескаватор-погрузчик 4 СХ SМ (одна одиниця), № шасі буде встановлено в Акті приймання-передачі майна, рік випуску 2007 рік.

Відповідно до п. 2.1. Договору майно придбається Лізингодавцем у продавця майна на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його в лізинг.

Згідно з п. 2.6 Договору Лізингоодержувач самостійно обрав предмет лізингу та продавця.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 87 261,00 «у.о», в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 14 543,50 «у.о», виражена в гривнях України.

Вартість майна, що передається Лізингодавцем Лізингоодержувачу, в гривнях становить суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. договору загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в Графі 4 Графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору) по Курсу1 та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору по Курсу1.

Згідно з п. 6.1. Договору 1 сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному долару Євро по курсу згідно пункту 6.1.1. Договору.

31.07.2007 на підставі видаткових накладних №РН-0000294 Лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмети лізингу: ескаватор-погрузчик 4 СХ SМ (одна одиниця).

30.07.2009 сторони дійшли згоди і підписали додаткову угоду № 806/04/2007/R до Договору фінансового лізингу № 806/04/2007 від 25.04.2007, згідно якої було внесено зміни до Додатку № 1 -Графік внесення платежів.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач перед позивачем має заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 234 102,75 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач в обумовлений Договором та Додатком № 1 строк належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 234 102,75 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав в тимчасове користування предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Додатком № 1, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 234 102,75 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивачем було нарахована неустойка в розмірі 17 305,25 грн., 3% річних в розмірі 8 169,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 083,74 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення неустойки за несвоєчасну сплату лізингових платежів в розмірі 17 305,25 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення за несвоєчасну сплату лізингових платежів з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 8 169,81 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 083,74 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 у КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904) 234 102 (двісті тридцять чотири тисячі сто дві) грн. 75 коп. - заборгованості за лізинговими платежами, 17 305 (сімнадцять тисяч триста п'ять) грн. 25 коп. -неустойки, 9 083 (дев'ять тисяч вісімдесят три) грн. 74 коп. -інфляційних втрат, 8 169 (вісім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 81 коп. -3 % річних, 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 03 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 00 коп. -судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 25.04.2012 р.