Рішення № 23705134, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/2437-2012 19.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", м.КиївдоНаціональної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ простягнення 7 678,50 грн. в порядку регресуСуддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю (№ 08-2012 від 01.01.2012р.)від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон", м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 7 678,50 грн. в порядку регресу.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 28.02.2012р. розгляд справи призначено на 15.03.2012р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.03.2012р. справу передано судді Господарського суду міста Києва Власову Ю.Л. для вирішення питання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

15.03.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що подія яка мала місце не є страховим випадком, у зв'язку з чим, позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. справу передано судді Ягічевій Н.І. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.03.2012р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до провадження.

22.03.2012р. від Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла копія адміністративної справи № 3-1087/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. відкладено розгляд справи на 19.04.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2012р. від Дзержинського районного суду надійшов лист про надіслання копії адміністративної справи № 3-1087/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на адресу Господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 19.04.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представники Відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відмітками про отримання судової кореспонденції на поштових поверненнях, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник Позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонам докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 року гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ державний номер НОМЕР_1 з причепом СЗАП державний номер НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Л.Свободи, при виконанні повороту ліворуч не надав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ДЕУ державний номер НОМЕР_2.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.03.2009 року гр.. ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України і підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведена судом при розгляді адміністративної справи, а тому є доведеним факт скоєння ДТП та вину в його скоєнні саме ОСОБА_2

Відповідно до довідки ДАІ, страхового акту № 42-21808, автомобіль ДЕУ державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, отримав у вказаному ДТП механічні пошкодження.

Відповідно до Акту незалежної експертизи розмір збитків, нанесених внаслідок ДТП становить 7 678,50 гривень.

Відносно пошкодженого автомобіля ДЕУ д.н.з.НОМЕР_2 між Позивачем та потерпілим був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №42-10020457 від 16.04.2009 року.

На виконання умов договору страхування, Позивачем було сплачене страхове відшкодування у розмірі 7 678,50 грн., що підтверджується страховим актом № 42-21808 та платіжним дорученням №77 від 27.05.2009 року, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 7 678, 50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України" від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до заяви настання страхового випадку та витягу з електронної бази МТСБУ України цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в страховій компанії «Оранта»(поліс №ВВ 8107771), діючий на 02.02.2009р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВВ/8107771) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза -0,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля автомобіль ДЕУ державний номер НОМЕР_2 становить 7 853,22 грн., а на підставі страхового акту № 42-21808, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 42-10020457 від 16.04.2008р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 7678, 50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 7678,50 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач регресною вимогою №55 від 05.07.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 7678, 50 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВВ/8107771 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7678,50 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не приймає заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, та зазначає, що матеріалами справив їх сукупності, та копіями документів, що знаходяться в адміністративній справі Дзержинського районного суду № 3-1087/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП зокрема, підтверджується той факт, що одним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка визнана страховою подією та на підставі чого було сплачено страхове відшкодування Позивачем застрахованій особі є саме автомобіль «Дєу»державний номер НОМЕР_2. Доказів зворотного в матеріали справи Відповідачем не надано.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ (код ЄДРПОУ 20080515) задовольнити.

2. Стягнути з Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ (код ЄДРПОУ 20080515) страхове відшкодування у розмірі 7678,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ (код ЄДРПОУ 20080515) витрати по сплаті судового збору у розмірі -1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева