Рішення № 23705022, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/2380-2012 18.04.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 025, 00 грн., за участю представників позивача -ОСОБА_1, довіреність № 08-2012 від 01.01.2012 року, відповідача -ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.02.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 025, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 8 вересня 2010 року у м. Суми по вул. Залізнодорожня сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з причепом СЗАП д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Хюндай д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4 (страхувальник позивача).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 025, 00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_3 було застраховано у Відкритому акціонерномуо товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

17.06.2011 року позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року порушено провадження у справі, призначено до розгляду на 04.04.2012 року.

У судовому засіданні 04.04.2012 року оголошувалась перерва на 09.04.2012 року.

09.04.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував.

У судовому засіданні 09.04.2012 року оголошувалась перерва на 18.04.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2010 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з причепом СЗАП д.н.з. НОМЕР_2 у м. Суми по вул. Залізнодорожня при русі заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, допустив наїзд на автомобіль Хюндай д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2010 року у справі № 3-1338/2010 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Хюндай д.н.з. НОМЕР_3.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 42-10028160 від 15.09.2009 року.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 36 від 23.09.2010 року та рахунку № СчМЩ-00-36 від 23.09.2010 року матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля Хюндай д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 5 250,00 грн.

Як вбачається з страхового акту № 42-24129 позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 5 250,00 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5902 від 16.11.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Таким чином, на підставі вищезазначених правових норм до позивача перейшло в межах ліміту відповідальності право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з причепом СЗАП д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Хюндай д.н.з. НОМЕР_3, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВС/6219621 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -причепу СЗАП д.н.з. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн. Також, між відповідачем та ПП «Ротор»було укладено договір (поліс) № ВС/6219116 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500, 00 грн.

17.06.2011 року позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Полісом № ВС/6219621 передбачено, що франшиза складає 510, 00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Хюндай д.н.з. НОМЕР_3 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 4 515, 00 грн. (5 025, 00 грн. -510, 00 грн. (франшиза) = 4 515,00 грн.). В іншій частині в позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код 20080515) 4 515 (чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. боргу, 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 15 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна