Рішення № 23704980, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/89-3/141-2012 19.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»

До Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче

сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(відповідач-1)

Державного підприємства «Укрриба»(відповідач-2)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маш»(відповідач-3)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Пром»(відповідач-4)

Про визнання недійсною додаткової угоди та договорів зберігання з правом

користування

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

Від позивача не з'явився

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 ОСОБА_1 -по дов. № 11-13/3 від 13.01.2012

Від відповідача-3 не з'явився

Від відповідача-4 не з'явився

Від прокуратури міста Києва Лиховид О.С. -посвідчення № 210 від 24.06.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ-Україна»до Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство»(відповідач-1), Державного підприємства «Укрриба»(відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маш»(відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Пром»(відповідач-4) про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року, укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-2, та договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 та № 21/09 від 01.12.2009, укладених між відповідачем-2 та відповідачем-3, відповідачем-4 відповідно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна угода від 01.10.2009, відповідно до якої було достроково розірвано договір зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року та передано відповідачем-1 відповідачу-2 із зберіганням з правом користування спірних гідротехнічних споруд, а також укладені в подальшому між відповідачем-2 та відповідачем-3 та між відповідачем-2 та відповідачем-4 спірні договори № 20/09, № 21/09 від 01.12.2009 відповідно та передача відповідачем-2 відповідачу-3, відповідачу-4 із зберіганням з правом користування спірних гідротехнічних споруд, були фактично укладені з порушенням норм матеріального права, спірні додаткова угода та договори порушують принцип вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України, передбачені ст. 6 Господарського кодексу України, та є такими, що зупиняють та унеможливлюють господарську діяльність (в т.ч. виробничий процес) відповідача-1. А тому позивач, будучи акціонером відповідача-1 з відповідними правами його учасника (в т.ч. і щодо отримання дивідендів, і щодо управління справами підприємства), звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки останні були порушені посадовими особами відповідача-1 шляхом здійснення діяльності з перевищенням повноважень, без погодження з органами управління відповідача-1, що суперечить установчим документам відповідача-1 та є підставою відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання судом правочину недійсним. Позивач також вважає, що відповідач-2 уклав з відповідачем-3 та відповідачем-4 договори № 20/09, № 21/09 від 01.12.2009 внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, що, в свою чергу, є підставою відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України для визнання судом правочину недійсним.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати Державне підприємство «Укрриба»повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину -додаткової угоди від 01.10.2009, нерухоме майно -технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»нерухомого майна -технологічні гідроспоруди, які розміщені в Хмельницькій області, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, згідно переліку, наведеному у заяві про збільшення розміру позовних вимог № б/н від 29.06.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 39/89 від 29.11.2010 позов задоволено частково, а саме

- визнано недійсною повністю додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003, укладену 01.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»та Державним підприємством «Укрриба».

- зобов'язано Державне підприємство «Укрриба»повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно-технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(31530, Хмельницька область, Летичівський район, селище міського типу Меджибіж, вул. Чкалова, буд. 58, ідентифікаційний код 00476808) нерухомого майна -технологічних гідроспоруд, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах згідно наведеного переліку;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- провадження у справі в частині визнання недійсними договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 та № 21/09 від 01.12.2009 припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 39/98 від 29.11.2010 відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 39/89 від 21.02.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 39/89 від 29.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 у справі № 39/89 Прокуратура міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 39/89 від 15.03.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 29.1.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 у справі № 39/89 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 39/89 були отримані Господарським судом міста Києва 22.03.2012 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням справі № 39/89-3/141-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/89-3/141-2012 від 26.03.2012 розгляд справи призначено на 10.04.2012.

Прокуратура у поданих до відділу діловодства суду 10.04.2012 просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/89-3/141-2012 від 10.04.2012, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 26.03.2012, розгляд справи був відкладений на 19.04.2012.

Позивач в судове засідання 19.04.2012 не з'явився, вимог ухвал суду від 26.03.2012 та від 10.04.2012 не виконав.

Відповідач-1 в судове засідання 19.04.2012 не з'явився, вимог ухвал суду від 26.03.2012 та від 10.04.2012 не виконав.

Відповідач-2 у поданих в судовому засіданні 19.04.2012 поясненнях погоджується з висновками Вищого господарського суду України викладеними в постанові № 39/89 від 15.03.2012 та вважає, що позовну заяву необхідно залишити без задоволення, так як корпоративні права позивача не порушено.

Відповідачі 3 та 4 в судове засідання 19.04.2012 не з'явились, вимог ухвал суду від 26.03.2012 та від 10.04.2012 не виконали.

Позивач та відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників позивача і відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача і відповідачів не надходило.

В судовому засіданні 19.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(зберігач, відповідач-1) та Державним підприємством «Укрриба»(замовник, відповідач-2) укладено договір зберігання з правом користування № 10 (далі договір № 10 від 31.12.2003).

Відповідно до п. 1.1. договору № 10 від 31.12.2003 відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі від 31.12.2003, нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди), яке знаходиться на балансі відповідача-2 та розташоване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони.

Згідно п. 2.1. договору № 10 від 31.12.2003 зберігач зобов'язаний прийняти від замовника майно, зазначене у п. 1.1. цього договору згідно з актом приймання-передачі нерухомого державного майна.

За актом приймання передачі державного нерухомого майна від 31.12.2003 (додаток № 1 до договору № 10 від 31.12.2003) згідно Переліку відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв нерухоме майно для зберігання з правом використання в кількості 53 гідротехнічних споруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони.

01.10.2009 відповідач-1 (в особі директора Коцюби Віталія Макаровича) та відповідач-2 (в особі директора Негоди Володимира Федоровича) уклали додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003, відповідно до якої на підставі ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та п. 6.4. договору № 10 від 31.12.2003 сторони припинили договір зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003 за згодою сторін з 01.10.2009 (далі -додаткова угода від 01.10.2009).

На виконання вищенаведеної додаткової угоди до договору № 10 від 31.12.2003 між відповідачем-2 (замовник) та відповідачем-1 (зберігач) було укладено акт приймання -передачі гідротехнічних споруд від 01.11.2009, відповідно до якого, у зв'язку з розірванням договору зберігання з правом користування за № 10 від 31.12.2003, зберігач передав, а замовник прийняв із зберіганням з правом користування майно (гідротехнічні споруди) згідно Переліку, яке розташовано за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони.

01.12.2009 між Державним підприємством «Укрриба»(замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маш»(зберігач, відповідач-3) укладено договір зберігання з правом користування № 20/09, відповідно до умов якого предметом є нерухоме державне майно (18 гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі відповідача-2 та розташоване за адресою: Хмельницька область, Волочиський, Красилівський, Старокостянтинівський, Хмельницькому районах, та яке передано відповідачу-3 за актом приймання-передачі від 01.12.2009.

01.12.2009 між Державним підприємством «Укрриба»(замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Пром»(зберігач, відповідач-4) укладено договір зберігання з правом користування № 21/09, відповідно до умов якого предметом є нерухоме державне майно (31 гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі відповідача-2 та розташоване за адресою: Хмельницька область, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Золочиський, Красилівський, Ізяславський райони, та яке передано відповідачу-4 за актом приймання-передачі від 01.12.2009.

Позивач, будучи акціонером відповідача-1 з часткою 24,542% у статутному капіталі, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 004000 від 22.03.2010, з відповідними правами акціонера (в т.ч. і щодо отримання дивідендів, і щодо управління справами підприємства), звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки останні, на його думку, були порушені посадовими особами відповідача-1 шляхом здійснення діяльності з перевищенням повноважень, без погодження з органами управління відповідача-1 (наглядової ради), що суперечить установчим документам відповідача-1 (п.п. 8.2.3, 8.4 статуту відповідача-1) та є підставою відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання судом додаткової угоди від 01.10.2009 недійсною. На думку позивача договори зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 та № 21/09 від 01.12.2009 укладені між відповідачами 2, 3 та 4 внаслідок помилки, а тому мають бути визнані судом недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість звернення до господарського суду виключно за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (п. 51 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позов подано учасником товариства -відповідача-1 безпосередньо в інтересах товариства -відповідача-1, учасником якого він є, оскільки йдеться про визнання недійсним додаткової угоди від 01.10.2009 про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003, укладеної зазначеним товариством (відповідачем-1) з іншим товариством, а також про визнання недійсними договорів зберігання з правом користування № 20/09 та № 21/09 від 01.12.2009, укладених між відповідачем-2 та відповідачами 3 і 4 відповідно.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Верховним Судом України в постанові № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п. 11 постанови). Учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших учасників поза відносинами представництва.

Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

У зв'язку з цим, у учасника відповідача-1 -позивача відсутні повноваження щодо представництва інтересів Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство», яке є стороною за спірною додатковою угодою від 01.10.2009, наслідки укладення якої привели до укладення правочинів № 20/09 та № 21/09 від 01.12.2009.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, в даному випадку на позивача.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем всупереч зазначеним нормам взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його корпоративних прав фактом визнання недійсними правочинів.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя В.В.Сівакова

Рішення підписано 25.04.2012.