Рішення № 23704590, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3726-2012 18.04.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

За участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м.Запоріжжя

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»Містобудівельний загін №2, м.Київ

про: стягнення 39 333,73 грн.

за участю:

представника Позивача -ОСОБА_1 (за дов. № б/н від 03.10.2011р.);

представника Відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м. Запоріжжя (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»Містобудівельний загін №2, м.Київ (далі - Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 31 926,71 грн., 3% річних у розмірі 1 015,53 грн., пені -2237,06 грн., інфляційних нарахувань у розмірі - 961,76 грн. та штрафу у розмірі -3 192,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу № МЗ-12-16 від 20.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. порушено провадження за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначений на 18.04.2012р.

18.04.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли додаткові документи, а саме: банківська виписка № 986 від 11.07.2011р. та банківська виписка № 926 від 06.07.2011р.

В судове засідання призначене на 18.04.2012р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки на поштових повідомленнях про вручення судової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Позивач клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2010р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № МЗ-12-16 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію, тару (надалі-Товар), окремими партіями в кількості та асортименті зазначеному в узгоджених Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно до п.1.2 Договору, найменування, кількість, одиниці виміру, ціни за одиницю Товару, загальна вартість Товару вказуються в узгоджених Специфікаціях (Додатках).

Як вбачається з п.5.1 Договору, оплата за поставлений Продавцем Товар, здійснюється Покупцем на поточний рахунок Продавця у строки обумовлені в узгодженій Специфікації (Додатку).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.

У випадку, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищить 60 днів, Покупець зобов'язаний виплатити Продавцеві штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого товару. (п7.3 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його оформлення за п.9.1 та діє до 31 грудня 2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.9.2 Договору).

04.01.2011р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору № МЗ12-16 від 20.07.2010р., відповідно до якої сторони продовжили строк дії Договору № МЗ-12-16 від 20.07.2010р. до 31.12.2011р.

Як вбачається з Додатку № 7 від 24.01.2011р. до Договору № МЗ-12-16 від 20.07.2011р. за даним Договором, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар на загальну суму 63 908,29 грн. Оплата за даною Специфікацією має бути здійснена Відповідачем за фактом поставки товару, протягом 20 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач, отримавши товар за видатковою накладною № Ю-00000612 від 08.02.2011р., оплатив поставлений товар частково на суму 20 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

21.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплачу заборгованості, у відповідь на яку Відповідач надав гарантійний лист, відповідно до якого зобов'язувався погасити заборгованість до 28.03.2012р.

02.03.2012р. Позивач направив Відповідачу лист, яким Позивач відмовив в погоджені дати сплати заборгованості та вимагав сплатити її до 15.03.2012р.

В зв'язку неналежним виконанням зобов'язань за договорами Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач, отримавши товар за видатковою накладною № Ю-00000612 від 08.02.2011р., оплатив поставлений товар частково на суму 20 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

21.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплачу заборгованості, у відповідь на яку Відповідач надав гарантійний лист, відповідно до якого зобов'язувався погасити заборгованість до 28.03.2012р.

02.03.2012р. Позивач направив Відповідачу лист, яким Позивач відмовив в погоджені дати сплати заборгованості та вимагав сплатити її до 15.03.2012р.

Проте Відповідач, зазначену заборгованість у розмірі 31 926,71 грн. не оплатив.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 31 926,71 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН", встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення не перевищує заявленого до стягнення розміру за період з 01.03.2011р. по 21.03.2011р., а отже підлягає стягненню у розмірі 1015,53 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН", встановив, що розмір інфляційних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення не перевищує заявленого до стягнення, а отже підлягає стягненню у розмірі 961,76 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, період стягнення визначений з урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені розмірі 2 237,06 грн. за період з 21.03.2011р. по 01.09.2011р.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.3 Договору, у випадку, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищить 60 днів, Покупець зобов'язаний виплатити Продавцеві штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 3 192,67 грн. (31926,71 грн. х 10% / 100 = 3 192,67 грн.)

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повність.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»Містобудівельний загін № 12, м.Київ (код ЄДРПОУ 01386272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 31507980) суму основного боргу у розмірі 31 926,71грн., інфляційні нарахування у розмірі 961,76 грн., 3% річних у розмірі -1015,53 грн., пеню у розмірі - 2237,06 грн. та штраф у розмірі -3 192,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»Містобудівельний загін № 12, м.Київ (код ЄДРПОУ 01386272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 31507980) витрати по сплаті судового збору у розмірі -1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 18.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева