Рішення № 23704572, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3723-2012 18.04.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

За участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 44 460,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1.(за довіреністю №234/ЮРО-101 від 05.08.2011р.);

від Відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», м.Маріуполь (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 44 460,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. порушено провадження за вказаними вимогами, розгляд справи призначений на 18.04.2012р.

18.04.2012р. від представника Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія рахунку-факутри № СФ-0068/ГЛ від 11.05.2010р., платіжне доручення № 349622 від 13.05.2010р. на суму 44 460,00грн., претензію № 523/1986 від 25.11.2011р. з доказами направлення Відповідачу, Витяг з ЄДРПОУ станом на 16.11.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом 09.04.2012р. з доказами направлення Відповідачу, лист Позивача № 257-140 від 07.09.2011р., гарантійний лист Відповідача.

В судовому засіданні 18.04.2012р. Позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -02002, м.Київ, вул.Луначарського, буд.24, кВ.1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 16.11.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника Позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару.

11.05.2010р. Відповідачем було виставлено Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0068/ГЛ від 11.05.2010р. на суму 44 460,00грн.

На виконання домовленості, Позивач оплатив вказаний рахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 349622 від 13.05.2010р. на суму 44 460,00 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач, зобов'язання щодо поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув.

Відповідач направив Позивачу лист від 15.09.2011р., відповідно до якого повідомляв про необхідність часу для повернення грошових коштів Позивачу.

25.11.2011р. Позивач направив Відповідачу претензію № 523/1986 про повернення грошових кошів у сумі 44 460,00грн.

Проте, вимога Позивача залишена Відповідачем без задоволення.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання Покупця, а саме: прийняти та оплатити товар.

11.05.2010р. Відповідачем було виставлено Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0068/ГЛ від 11.05.2010р. на суму 44 460,00грн.

На виконання домовленості, Позивач оплатив вказаний рахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 349622 від 13.05.2010р. на суму 44 460,00 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Всупереч домовленості, Відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав у повному обсязі, хоча був зобов'язаний поставити Позивачу товар через 14 банківських днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Відповідача, що вбачається із змісту рахунку-фактури № СФ-0068/ГЛ від 11.05.2010р.

Відповідач направив Позивачу лист від 15.09.2011р., відповідно до якого повідомляв про необхідність часу для повернення грошових коштів Позивачу.

25.11.2011р. Позивач направив Відповідачу претензію № 523/1986 про повернення грошових кошів у сумі 44 460,00грн., яка залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655) також передбачають обов'язок продавця передати у встановлений строк товар у власність покупця.

Як вже зазначалося судом, в силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати у розмірі 44 460,00грн.

У зв'язку з чим позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 13504334) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ», м.Київ (код ЄДРПОУ 32106073) на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 13504334) суму попередньої оплати у розмірі 44 460,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ», м.Київ (код ЄДРПОУ 32106073) на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 13504334) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 23.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева