Рішення № 23704334, 24.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/10/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5009/1017/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99»(поштова адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, 15; юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівнка, вул. 6-го вересня, 61/5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»(69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9)

про стягнення суми

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -дов. б/н від 13.03.2012 р.

від відповідача -не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»про стягнення суми основного боргу та пені за договором поставки.

Позов подано на підставі ст.ст. 550, 551, 611, 624 Цивільного кодексу України та умов договору № 64 від 21.10.2011 р. та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

19.03.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.04.2012 р.

10.04.2012 р. представники сторін в судове засідання не з'явилися. Після судового засідання до канцелярії суду надійшла заява про доповнення до позовної заяви, яка була залучена до матеріалів справи.

Враховуючи неявку представників сторін, розгляд справи відкладався на 24.04.2012 р.

Зустрічна позовна заява у цій справі була повернута судом без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що відповідачем не доведено факт надіслання рахунку, відповідно до якого відповідач мав здійснити розрахунок, у зв'язку з чим, вважає, що неможливо встановити дату, з якої позивач нараховує штрафні санкції. Вказує на те, що в довіреності № 240, яка додана позивачем в якості доказу, відсутній підпис в графі «Зразок підпису особи, що одержала довіреність», а отже, на думку відповідача, неможливо встановити, хто отримав товар за видатковою накладною № 1226 від 05.11.2011 року. Вважає, що позивачем не доведений факт поставки та факт отримання поставленої продукції відповідальною особою.

24.04.2012 р. від позивача у справі надійшла заява про доповнення позовної заяви, згідно якої, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення суми пені та просив стягнути з відповідача на його користь, окрім, основного боргу в розмірі 60 246 грн. 18 коп., суму пені у розмірі 3 991 грн. 10 коп. станом на 30.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 64 від 21.10.2011 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупця вироби з гофрокартону, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та його оплатити на умовах, визначених цим договором.

Згідно видаткової накладної № 1226 від 05.11.2011 р., позивач поставив відповідачу гофроящики на загальну суму 65 246 грн. 18 коп.

Відповідчем за поставлені позивачем гофроящики було сплачено лише 5 000 грн. 00 коп. Залишок заборгованості в розмірі 60 246 грн. 18 коп. відповідачем позивачу сплачено не було.

Стягнення з відповідача на користь позивача 60 246 грн. 18 коп. основного боргу, 3 991 грн. 10 коп. пені було предметом збільшених позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду.

Суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання сторін виникли на підставі договору поставки № 64 від 21.10.2011 року.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно п. 4.3 договору, загальну суму договору складає сума всіх накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору, на підставі рахунку, покупець здійснює оплату протягом 21-ти календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, згідно видаткової накладної № 1226 від 05.11.2011 р., яка підписана з боку обох сторін та скріплена печатками позивача та відповідача, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, гофроящики на загальну суму 65 246 грн. 18 коп.

У видатковій накладній сторонами були узгодженні: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки. Накладна підписана з боку обох сторін та скріплена печатками товариств. Продукція була отримана представником відповідача, про що свідчить відповідний підпис та печатка відповідача на накладній в графі «Отримав».

Посилання відповідача на те, що в довіреності № 240 від 05.11.2011 р., яка додана позивачем в якості доказу, відсутній підпис в графі «Зразок підпису особи, що одержала довіреність», а отже, неможливо встановити, хто отримав товар за видатковою накладною № 1226 від 05.11.2011 року і відповідно довести факт поставки та отримання товару відповідачем, судом до уваги не приймається, оскільки довіреність оформлюється і видається саме покупцем і саме покупець несе відповідальність за правильність її оформлення. В даному випадку, саме накладною, підписаною з боку відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем гофроящиків.

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № 1376 від 05.11.2011 р. на загальну суму 65 246 грн. 18 коп.

05.11.2011 р. позивачем була виписана податкова накладна № 35 із зазначенням загальної суми з ПДВ -65 246 грн.18 коп. та посиланням на договір поставки.

Платіжним дорученням № 1132 від 23.12.2011 р., згідно рахунку-фактури № 1376 від 05.11.2011 р., позивачем було сплачено відповідачу 5 000 грн. 00 коп.

Доказів сплати відповідачем позивачу залишку заборгованості у розмірі 60 246 грн. 18 коп. суду не надано.

Наявність простроченої заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 60 246 грн. 18 коп. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2012 р., підписаним сторонами.

Позивач двічі звертався до відповідача із претензіями щодо сплати залишку заборгованості.

Відповідчем відповіді на претензії надано не було, заборгованість не погашено.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в розмірі 60 246 грн. 18 коп. за поставлений за договором поставки товар.

Посилання відповідача на не настання строку сплати спірної заборгованості, оскільки позивачем не доведено факт виставлення рахунку, судом до уваги не приймаються, оскільки самим відповідачем, згідно платіжного доручення № 1132 від 23.12.2011 р., із посиланням на рахунок-фактуру № 1376 від 05.11.2011 р. було сплачено частину боргу в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Безпідставні і посилання відповідача на не узгодження сторонами у договорі такої суттєвої умови договору як ціна, оскільки, згідно п. 4.3 договору, загальну суму договору складає сума всіх накладних, а у видатковій накладній № 1226 від 05.11.2011 р. сторонами була узгоджена ціна.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60 246 грн. 18 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.2 договору, у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню, яка вираховується із суми простроченого платежу за поставлений товар у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на протязі строку затримання оплати.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, враховуючи здійснений судом розрахунок суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3 884 грн. 77 коп. за період з 27.11.2011 р. по 24.04.2012 р. (день прийняття рішення судом), оскільки стягнення суми пені наперед (тобто станом на 30.04.2012 р.) чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 60 246 грн. 18 коп. основного боргу, 3 884 грн. 77 коп. пені. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»(69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, п/р 26006002004901в ПАТ «Дельта-банк», МФО 380236, код ЄДРПОУ 37255499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99»(поштова адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, 15; юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівнка, вул. 6-го вересня, 61/5, п/р 26009000106678 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 30415453) 60 246 (шістдесят тисяч двісті сорок шість) грн. 18 коп. основного боргу, 3 884 (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп. пені та 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 28 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «27»квітня 2012 року.