Рішення № 23703823, 23.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2012Справа №5002-28/1064-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка», м. Сімферополь.

До відповідача - Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь.

Про стягнення 61 722,48 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_3, представник, довіреність від 01.01.2012 р.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 61 722,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу № ЕВ-2011/183 від 21.11.2011 р., у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 61 722,48 грн.

Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі - продажу № ЕВ-2011/183 (а. с. 8-10).

Статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах даного договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставити на підставі письмових замовленнях покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар постачальника, вказаний в накладних.

Згідно п. 2.3 договору факт поставки товару підтверджується сторонами шляхом оформлення накладної, підписаної повноважними представниками сторін. При цьому фактична поставка товару від постачальника покупцю відбувається з моменту підписання накладної обома сторонами.

У відповідності до умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85 722,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № SE0000000055867 від 26.12.2011 р., яка підписана обома сторонами (а. с. 11).

Розділом 4 передбачений порядок розрахунків сторін, в якому в п. 4.1 зазначено, що покупець оплачує поставлений на умовах договору товар в розмірі, вказаному у відповідній накладній, на протязі 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцю шляхом перерахування суми, вказаній у відповідній накладній на поточний рахунок постачальника.

У пункті 5.2.1 договору зазначено, що покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити постачальнику вартість товару відповідно до п. 4.1 договору.

Проте, в порушення умов договору відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар, а саме: 16.12.2011 р. на суму 10 000,00 грн., 23.12.2011 р. на суму 10 000,00 грн. та 28.12.2011 р. на суму 4 000,00 грн. У зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 61 722,48 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по оплаті товару з моменту надходження всієї належної суми за поставлений товар на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 61 722,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 23.04.2012 р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України - 25.04.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Доставка» (код ЄДРПО України 33433894) суму боргу у розмірі 61 722,48 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.