Ухвала суду № 23703701, 31.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13870/10/12/0170

31.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Куліш Г.Е.

за участю сторін:

представник позивача- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача- ОСОБА_1, довіреність № 1437/9/10 від 14.08.09,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 29.11.10 по справі № 2а-13870/10/12/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" (вул. Партизанська, 41,Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року №0011421503/1 про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Алушті Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 року, позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також, з апеляційною скаргою на постанову суду звернулося Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта", в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 року скасувати, та прийняти нове рішення. яким задовольнити позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанціїї встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 03348028, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 13.05.1994 року.

Державною податковою інспекцією у м. Алушті Автономної Республіки Крим 06.09.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта за період з 19.11.2008 року по 18.08.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року.

У зазначеному акті відповідачем було зафіксовано порушення позивачем вимог п.7.6 ст.7 Інструкції про порядок нарахування та уплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року №231/539/118/219, зареєстрованою Міністерством юстиції України від 19.10.1999 р. № 711/4004 та на підставі п.п. 17.1.7.пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань на 587 календарних днів граничного строку сплати податкового зобов'язання.

На підставі зазначеного акту прийняті і направлені платнику податкові повідомлення-рішення: від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти»штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181).

Стаття 1 Закону № 2181 визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За правилами статті 4 вказаного Закону №2181, п.п. 4.1.4 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченогоп.п.4.1.4 п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Згідно акту №1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року позивачу визначено податкове зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року за терміном сплати 19.11.2008 року в сумі 106900,28 грн., та податкове зобов'язання за спеціальне використання водних ресурсів за 2008 рік терміном сплати 19.02.2009 року в сумі 82470,43 грн.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобовязання КРП "ВПВКГ м. Алушти" зі збору за спеціальне використання водних ресурсів були спрямовані:

- вилучені у позивача готівкові кошти на суму 60770,24 гривень;

- кошти, сплачені платіжними дорученнями самостійно позивачем на суму 127927,63 гривень.

Крім того, з акту № 1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року вбачається, що відповідач самостійно змінив призначення платежів визначене позивачем у зазначених платіжних дорученнях та зарахував на погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, граничний термін сплати якого 19.11.2008 року, платіжні доручення - № 1419 від 18.12.2009 року, №1955 від 31.05.2010 року, № 2081 від 29.06.2010 року, № 2080 від 29.06.2010 року, а також зарахував на погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, граничний термін сплати якого 19.02.2009 року, платіжні доручення - № 2080 від 29.06.2010 року, № 2083 від 30.06.2010 року, №790 від 22.07.2010 року, № 920 від 18.08.2010 року.

Судова колегія вважає, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III, оскільки податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водовикористання, виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеним ним періодам, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу України», не мав права самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач частково перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати збору за спеціальне водовикористання місцевого значення за 4 квартал 2008 року, 4 квартал 2009 року, 1-2 квартали 2010 року, визначивши це у графі «призначення платежу»відповідних платіжних документів.

Отже, відповідач неправомірно, всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу, визначеного в платіжних документах, за податковими зобовязаннями позивача зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, та неправомірно зарахував на погашення податкового боргу за попередні періоди платежі за розрахунками, що призвело до зарахування на погашення податкового зобов'язання по терміну сплати 19.11.2008 року та 19.02.2009 року суми 127927,63 грн., без врахування призначення платежу, сплаченої позивачем. У зв'язку з чим, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 50% на суму 63963,82 грн (127927,63 грн. х 50%).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушти АР Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти»штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн.

Щодо обставин спрямування вилучених податковим органом у позивача готівкових коштів на погашення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року на суму грн., відображених в акті перевірки, судова колегія зазначає, що відповідач діяв правомірно відповідно до ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 538 від 15.04.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, що вилучені у позивача готівкові кошти були спрямовані на погашення податкового боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року в порядку, визначеному п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто на погашення попереднього податкового боргу, а не поточних податкових зобовязань.

Отже, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Крім того, судова колегія, перевіривши правомірність та доцільність виходу судом першої інстанції за межи позовних при вирішенні справи, визнавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн протиправним, вважає його правильним, оскільки спосіб захисту який пропонував позивач був недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення на підставі повного і всебічного зясування обставин у справі і при цьому не допущено помилок в застосуванні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.10 по справі № 2а-13870/10/12/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 вересня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Г. М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук