Ухвала суду № 23703694, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11669/11/0170/19

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан"- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 17.01.12 у справі № 2а-11669/11/0170/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" (вул. Київська, 5, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан»задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0023761501 від 07.09.2011 та № 0023751501 від 07.09.2011,вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 07.09.2011 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) винесене податкове повідомлення-рішення від №0023751501 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан»(далі-позивач) у розмірі 1245580,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0023761501 про збільшення суми грошового зобовязання позивачу за платежем податку на прибуток у розмірі 28393,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1245580,00 грн., а також збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 28393,00 грн. став акт № 11430/15-1/35338012 від 22.08.2011 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача за 2 квартал 2011 року.

Згідно з висновками вказаного акту та додатку до нього перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1245580,00грн. та заниження грошового зобовязання з податку на прибуток на 28393,00 грн. у звязку з порушенням вимог пункту 150.1 статті 150, абзацу 2 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідач зазначив, що у позивача в податковій декларації на прибуток підприємства за 2-й квартал 2011 року у рядку 06.6 «відємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року»зазначена сума 1369029,00 грн. Згідно поданої позивачем декларації за 1-й квартал 2011 року обєкт оподаткування (рядок 08) складає - 1152165,00 грн., в тому числі: збиток 2010 року (рядок 04.9 «відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року») 1369029,00 грн., збиток 1 кварталу 2011 року 0 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року включати до рядку 06.6 «відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду загальну суму відємного значення 1 кварталу 2011 року у розмірі 1369029,00 грн., а зобовязаний був включати лише витрати, що виникли саме у 1 кварталі 2011 року, без врахування раніше понесених збитків через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі підпункту 54.3, 58.1. Податкового кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що в даному випадку перевіркою не були достовірно встановлені факти завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження суми грошового зобов'язання .

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку із вступом у силу розділу ІІІ Податкового кодексу України 01.04.2011 та відсутність у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Слід зазначити, що згідно підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодекс України застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Згідно статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Судова колегія звертає увагу на те, що у статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) період - 1 квартал 2011 року, позивачем було задекларовано відємне значення обєкта оподаткування (рядок 08) у сумі 115265,00 грн. з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) у сумі 1369029,00 грн. Відповідач з цього приводу не заперечує, та правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року не оскаржує.

Отже позивачем був правомірно сформований склад об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 1152165,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодах з 01.04.2011 встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, якою передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого- четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року від 04.08.2011 у складі витрат (рядок 04, сума 7943867,00 грн.) позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 1369029, 00 грн.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року, оскільки подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2 кварталу 2011 року.

Слід зазначити, якщо приймати до уваги доводи заявника апеляційної скарги, то включати до декларації 2 кварталу 2011 року будь-які показники від'ємного значення 1 кварталу 2011 року було б неможливим. Проте Податковий кодекс України не містить таких положень.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками І кварталу 2011 року, оскільки у нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УТ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Колегія суддів відмічає, що негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому -у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу 2011 року.

Відповідно пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податковго кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року у розмірі 1245580,00 грн. та заниження грошового зобовязання з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року у розмірі 28393,00 грн., тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 у справі № 2а-11669/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко