Рішення № 2370233, 05.11.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "05" листопада 2008 р. по справі № 07/86-38

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

від 05.11.2008р. справа № 07/86-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер», м.Луцьк

про стягнення 95083грн. 54коп.

Суддя Сур’як О.Г.

Представники:

від позивача: Войцеховський М.Я. дов. від 18.09.2008р.

від відповідача: Семенюк Л.В., дов.від 09.06.2008р.

Суть спору: Позивач – ТзОВ «Райдуга» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» 109368,14грн., в тому числі 90811,60грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №27-12/7/1 купівлі-продажу від 27.12.2007р., 10826,69грн. пені, 6349,04грн. інфляційних нарахувань та 1380,81грн. – 3% річних.

В судовому засіданні 05.11.2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, в зв’язку із відмовою відповідача визнати факт укладення договору №27-12/7/1 купівлі-продажу від 27.12.2007р., просить вважати направлену відповідачу претензію, яку останній отримав 29.04.2008р., вимогою про оплату товару та стягнути з ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» 90811,60грн. основного боргу, 2906,04грн. інфляційних нарахувань та 1365,90грн. 3% річних.

Відповідно до заяви від 05.11.2008р. відповідач уточнену суму позову визнає, просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Позивач не заперечує про розстрочення виконання рішення на 3 місяці рівними частинами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

27.12.2007р. між позивачем – ТзОВ «Райдуга» (Продавець) та відповідачем – ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» (Покупець) укладений договір №27-12/7/1 купівлі-продажу.

Відповідно до умов Договору Продавець зобов’язувався передати у власність Покупця товар (сухофрукти), вид та кількість яких визначається в накладних, а Покупець зобов’язувався оплатити товар за ціною, встановленою у накладній протягом 14 календарних днів безготівковим шляхом від дня отримання товару.

На виконання умов Договору на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних №РД-001912 від 28.12.07р., №РН-0000273 від 18.02.08р., №РД-0000362 від 04.03.08р., №РД-0000473 від 25.03.08р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127160грн. Факт отримання товару відповідачем стверджується довіреностями ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» ЯОФ №126976 від 28.12.2007р., ЯОФ №127168 від 18.02.2008р., ЯОФ №127246 від 04.03.2008р. та ЯОФ №127333 від 24.03.2008р.

Проте, відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару виконав лише частково на суму 36348,40грн.

З метою добровільного врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою погасити борг в сумі 90811,60грн. Згідно листа №782 від 22.07.2008р. ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» суму заборгованості визнав в повному обсязі, однак погашення її не здійснив.

Таким чином, на день розгляду спору згідно розрахунку суми позову заборгованість відповідача визнана ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» та становить 90811,60грн.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 90811,60грн заборгованості підтверджується матеріалами справи, обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 05.11.2008р. з відповідача слід стягнути 2906,04грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2008р. по вересень 2008р. та 1365,90грн. 3% річних за період з 05.05.2008р. по 05.11.2008р.

Водночас, з метою реального виконання рішення, керуючись п.6 ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання сторін та розстрочити стягнення 95083грн. 56коп на 3 місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 526, 625, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» ( 43001 м.Луцьк вул.Володимирська, 57-А, код ЄДРПОУ 00382027, п/р 260013011613 в ф. Волинське центральне відділення Промінвестбанку МФО 303484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (79035 м.Львів вул.Бузкова, 5, код ЄДРПОУ 23968483, п/р 260012884 в ВАТ Райффайзен Банк «Аваль» м.Львова МФО 325570) 95083грн. 54коп. (з них 90811,60грн. основного боргу, 2906,04грн. інфляційних нарахувань та 1365,90грн. 3% річних), а також 950грн. 84коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнення 95083грн. 56коп. розстрочити на 3 місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

Суддя О.Г. Сур’як

Суддя