Ухвала суду № 23702165, 02.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1220/11/0170

02.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 10.06.11 по справі № 2а-1220/11/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (вул. Мірошниченка, 11 А,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим (вул. Луначарського 58,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2011 адміністративний позов Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000391502/0 від 09.11.2010 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 39559,74 грн.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Проте, неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2010 Державною податковою інспекцією в Білогірському районі Автономної Республіки проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем ПДВ по деклараціям за квітень-травень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №2530/15-02/03332518 від 08.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно поданих податкових декларацій за квітень-травень 2009 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Білогірському районі Автономної Республіки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391502/0 від 09.11.2010 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79510,00 грн., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 39755,03грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне нарахування позивачу суми штрафних санкцій в сумі 32559,74 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з наступного.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за квітень травень, 2009 року, в яких відобразив суми податкових зобов'язань 38732,00 грн., 40788,00 грн. відповідно, що в загальній сумі складає 79520,00грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні документи, враховуючи призначення платежу та суми задекларованого податкового зобов'язання з ПДВ за квітень травень 2009 року, колегією суддів встановлено, що позивач своєчасно сплатив відповідними платіжними дорученнями задекларовані суми податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 32559,74грн.

Проте, як вбачається з установлених судом фактичних даних, податковим органом самостійно віднесено сплачені позивачем кошті на виконання вказаних податкових зобов'язань в рахунок сплати податкових зобов'язань за минулі періоди.

В силу вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Однак, наведена норма закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобов'язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. При цьому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обов'язку сплати поточних податкових зобов'язань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом заходи для стягнення цього податкового боргу.

Норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, не передбачають на виконання функцій контролю за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що за вказаних обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірними, відтак спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 32 559,74 грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Судом першої інстанції було ретельно досліджені платіжні доручення, згідно з якими позивачем на сплату податкового зобов'язання були здійснені платежі по сплаті податкових зобов'язань (а.с.14-22), що підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Отже, позивач добровільно, у встановлений законом строк перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати податкового зобов'язання з ПДВ за квітень-травень 2009 року.

Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штраф в частині 32559,74 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000391502/0 від 09.11.2010 .

Таким чином рішення відповідача є частково протиправними, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для її скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.11 у справі № 2а-1220/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук