Постанова № 23701752, 18.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р. № 2а-2497/12/1370

м. Львів

09 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивача Дмитришин Н.Я.

представник відповідача Задорожний І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту»про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, державне підприємство «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту», звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007731520/30564/10/15-2 прийнятого 29.12.2011р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки таке прийнято відповідачем у період, коли до позивача на могли бути застосовані санкції відповідно до «Інших перехідних положень»Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що фінансові санкції застосовано за порушення позивачем строків подання податкової звітності за платежем податок на додану вартість, відтак, на думку представника відповідача, посилання позивача на «Інші перехідні положення»Податкового кодексу України є безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем 29.12.2011р. проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено Акт №297/15-2/36670377.

Згідно висновків вказаного акта, відповідачем встановлено несвоєчасне подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість (граничний строк подання 20.12.2011р., а подано позивачем 22.12.2011р), що стало підставою прийняття 29.12.2011р. спірного податкового повідомлення-рішення №0007731520/30564/10/15-2 про застосування до позивача штрафної (фінансової санкції) в сумі 1020 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»ПК України, не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Та обставина, що позивач є платником податку на прибуток відповідачем не заперечується, а позивачем не заперечується невчасне подання податкової звітності по податку на додану вартість за 11 місяць 2011 року.

Виходячи із змісту, суті і призначення норми п.6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»ПК України, такі приписи щодо не застосування фінансових санкцій стосуються платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за умови, що порушення податкового законодавства пов'язане з наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Ця норма не містить застережень, що не застосування фінансових санкцій до платників податку на прибуток підприємств можливе лише щодо порушень пов'язаних з обчисленням, декларуванням чи сплатою виключно податку на прибуток, як і не містить застережень щодо її незастосування за порушення пов'язані із сплатою інших видів податків, зокрема податку на додану вартість, або з конкретно визначеним порушенням.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та того, що положення п.6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає звуженому тлумаченню, на чому по суті наполягає позивач у даній справі.

На переконання суду, в даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин, а отже наведена норма підлягає застосуванню за принципом «так як є».

Відповідальність платників податків передбачено главою 11 розділу II ПК України. Відтак, до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року не застосовується фінансові санкції, передбачені главою 11 розділу II Податкового кодексу України.

Основні засади податкового законодавства України зазначені у ст. 4 ПК України, відповідно до п.4.1.4. якої, податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21 ст.56 ПК України, про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З урахуванням фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 110 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0007731520/30564/10/15-2 від 29.12.2011 р.

3. Стягнути з державного бюджету України в користь державного підприємства «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту»(м. Львів вул. Родини Крушельницьких 14, ЄДРПОУ 36670377) 110 (сто десять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2012 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.