Рішення № 23698620, 28.04.2012, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 2-344/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21»березня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді - Жежери О.В.,

при секретарі - Снісар Т.В.,

за участю представника позивача - Волощук В.О.,

та представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_3, про стягнення в порядку регресу виплаченої суми страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошового відшкодування в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПАТ «АВС «ІНГО Україна»та ОСОБА_5 03.11.2007 року було укладено договір страхування транспортних засобів № 330542391, згідно якого було застраховано автомобіль «Мазда»державний номер НОМЕР_1 28.06.2008 року на а/д Вишгород - Ровжи сталася дорожня транспортна пригода за участю автомобілів: «Мазда»державний номер НОМЕР_1, яким керував потерпілий ОСОБА_5 та автомобілем «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_4 Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 30.07.2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вказаній ДТП. Також позивач зазначив, що потерпілий в ДТП ОСОБА_5 своєчасно звернувся за виплатою страхового відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП страхувальнику, було складено звіт № 391 від 26.09.2008 р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мазда»державний номер НОМЕР_1 склав 23 760,19 грн. За умовами договору страхування страховик відшкодовує вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля. На підставі акту виконаних робіт № 132144_Н_00100004 від 01.07.2008 р. та рахунку-фактури № 132178_1_РФ_00059088 від 02.07.2008 р. позивачем ДП «АВТО Інтернешнл»була оплачена вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 24 237,32 грн. Таким чином, на умовах договору страхування позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 24 237,32 грн., які він і просить стягнути з відповідача на його користь у порядку регресу, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача сплачене останнім страхове відшкодування в розмірі 24 237,32 грн. в порядку регресу, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, в даному випадку до страховика переходить право вимоги, а зобов'язання не змінюється, тобто відбувається суброгація, а не регрес. При суброгації строк позовної давності починає спливати з моменту настання страхового випадку, а при регресі з моменту відшкодування шкоди. На підставі вищевикладеного просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Згідно вищевказаної Постанови під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що 28.06.2008 року на а/д Вишгород - Ровжи сталася дорожня транспортна пригода за участю автомобілів: «Мазда»державний номер НОМЕР_1, яким керував потерпілий ОСОБА_5 та автомобілем «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_4

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.07.2008 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_4 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого ОСОБА_5 поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.

Встановлено, що між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_5. був укладений 03.11.2007 року було укладено договір страхування транспортних засобів № 330542391, згідно якого було застраховано автомобіль «Мазда»державний номер НОМЕР_1

Внаслідок ДТП автомобілю «Мазда»державний номер НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень.

Згідно звіту № 391 про оцінку автомобіля від 26.09.2008 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мазда»державний номер НОМЕР_1 склав 23 760,19 грн.

За умовами договору страхування страховик відшкодовує вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля. На підставі акту виконаних робіт № 132144_Н_00100004 від 01.07.2008 р. та рахунку-фактури № 132178_1_РФ_00059088 від 02.07.2008 р. позивачем ДП «АВТО Інтернешнл»була оплачена вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 24 237,32 грн. Таким чином, на умовах договору страхування позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 24 237,32 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача заперечуючи проти вимог ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»посилався на те, що в даному випадку до страховика переходить право вимоги, а зобов'язання не змінюється, тобто відбувається суброгація, а не регрес, при якій строк позовної давності починає спливати з моменту настання страхового випадку, а при регресі з моменту відшкодування шкоди.

Проте, суд не приймає вказані посилання представників відповідача до уваги з огляду на наступне.

Суброгація придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора.

Суброгація відрізняється від регресних зобов'язань. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Регресне право виникає автоматично у випадках, зазначених у законі, після припинення головного зобов'язання внаслідок його виконання третьою особою. При суброгації третя особа вступає в існуюче зобов'язання, витісняючи з нього первісного кредитора.

Правовим наслідком і суброгації є заміна кредитора у зобов'язанні.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки у повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх замінюють. Заміна осіб у зобов'язанні може набувати форми заміни кредитора або заміни боржника.

Заміна кредитора - це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про надуманість тверджень представника відповідача, оскільки в даному випадку між сторонами вбачаються регресні зобов'язання, а тому не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не відшкодував шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 24 237,32 грн.

Що стосується заяви представника відповідача щодо застосування строків позовної давності то вона не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Страхове відшкодування позивачем ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було виплачено 11.08.2008 року.

Позивач звернувся до суду 27.07.2011 року.

Тобто, позивачем не було пропущено строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, а тому її застосування у даному випадку є недопустимим.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 243,27 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1192, 1294 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого у встановленому законом порядку та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(ЄДРПОУ 16285602) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в сумі 24 237 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого у встановленому законом порядку та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(ЄДРПОУ 16285602) судові витрати пов'язані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 243 грн. 37 коп., а всього стягнути 263 (двісті шістдесят три) грн. 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Суддя: О.В. Жежера

28.04.2012 Справа № 2-344/12