Постанова № 23693645, 24.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р.Справа № 25/17-4156-2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Бетон-Сервіс": ОСОБА_1 -за дорученням

від ТОВ "Цемент": ОСОБА_2, ОСОБА_3 -за дорученням

від Громадської організації "Інвалідів "Водолей": не з'явився

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 -за дорученням

від Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції: не з'явився

від ПАТ „АБ „Південний": ОСОБА_6 -за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент"

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 лютого 2012 року

у справі № 25/17-4156-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс"

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент"

- Громадської організації "Інвалідів "Водолей"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

- другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції,

- ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний"

про стягнення 6.784.555 грн. 39 коп.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва з 17 по 24 квітня 2012 року.

ВСТАНОВИЛА:

13.10.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" (далі ТОВ) та Громадської організації "Інвалідів "Водолей" (далі Організація) про стягнення з останніх на користь позивача у солідарному порядку заподіяної майнової шкоди в сумі 7.837.659 грн. 68 коп.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно в заяві від 03.02.2012 р. просив суд стягнути з ТОВ та Організації на свою користь в солідарному порядку: завдану матеріальну шкоду у вигляді балансової вартості втраченого майна в розмірі 3.724.710 грн. 80 коп., 394.819 грн. 34 коп. -індексу інфляції, нарахованого на суму завданої матеріальної шкоди, 2.665.025 грн. 25 коп. -суми витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права у вигляді сплати ПАТ "Акціонерний банк "Південний" (далі Банк) боргу по кредитному договору № 124/1 від 28.04.2006 р., а також понесених судових витрат по справі: 25.500 грн. -на сплату держмита та 236 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов обґрунтований тим, що в процесі виконання наказу господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. у справі № 20/209-08-4195 державним виконавцем другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС) за актом опису й арешту майна від 09.10.2009 р. АА № 625708 належне позивачеві майно, що складається з 64 позицій основних засобів виробництва, у тому числі бетонно-змішувальна установка „Ельба", загальною балансовою вартістю 3.724.710 грн. 80 коп., було арештовано і передано на відповідальне зберігання фізичній особі п. ОСОБА_8. та залишено на території ТОВ за адресою м. Одеса, вул. Хутірська, 70.

Але, ТОВ не маючи на це ніяких правових підстав та не повідомивши позивача 05.11.2009 р. уклав з Організацією угоду про зміну відповідального зберігача та за актами прийому передачі в період з 6 по 20 листопада 2009 р. передав Організації описане та арештоване ВДВС майно, яке втрачено та місце його знаходження невідомо, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню.

Організація відзив на позов не надала та її представник жодного разу в судове засідання не з'явився.

ТОВ позов вважав необґрунтованим та безпідставними посилаючись на те, що в процесі виконання наказу господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. у справі № 20/209-08-4195 ВДВС за актом опису майна від 09.10.2009 р. передав на відповідальне зберігання ТОВ в особі п. ОСОБА_8. майно позивача, яке було залишено на території ТОВ за адресою м. Одеса, вул. Хутірська, 70. За згодою ВДВС між ТОВ і Організацією 05.11.2009 р. була укладена угода про зміну відповідального зберігача та за актами прийому передачі в період з 6 по 20 листопада 2009 р. ТОВ передав Організації спірне майно, яка і є відповідальним зберігачем цього майна, внаслідок чого підстави для задоволення позову за рахунок ТОВ -відсутні.

Ухвалою місцевого суду від 22.11.2011 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучена фізична особа -п. Арутюнян К.Л., який зайняв аналогічну з ТОВ правову позицію.

Ухвалою місцевого суду від 01.11.2011 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучений ВДВС, який в своїх поясненнях зазначив, що в процесі проведення виконавчих дій по виконанню судового наказу по справі № 20/209-08-4195 державним виконавцем було здійснено опис майна позивача про що складено акт АА №625708 від 09.10.2009 р., відповідно до якого проведено передачу описаного майна на відповідальне зберігання ТОВ особі п. ОСОБА_8., який займав посаду генерального директора ТОВ, особу якого було встановлено на підставі паспорту громадянина України. Листом № 25785 від 04.11.2009 р. ВДВС погодив у відповідності з ч. 3 ст. 11, ч. 5 ст. 57, ст. 78 Закону України „Про виконавче провадження" передачу описаного майна від ТОВ до Організації, яка відбулась укладенням останніми 05.11.2009 р. угоди про заміну відповідального зберігача та складанням актів прийому-передачі цього майна.

Ухвалою місцевого суду від 07.12.2011 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучений Банк, який в своїх поясненнях зазначив, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 124/1 від 28.04.2006 р., укладеним між ним та ТОВ „Бетон-Сервіс" був укладений договір застави від 22.05.2006 р., відповідно до умов якого ТОВ „Бетон-Сервіс" передало в заставу Банку обладнання, стягнення шкоди по втраті якого є предметом розгляду даного господарського спору. Рішенням господарського суду Одеської області у справі № 11/17-1421-2011 від 10.06.2011 р. з ТОВ „Бетон-Сервіс" на користь Банку стягнута заборгованість за кредитним договором № 124/1 від 28.04.2006 р. в сумі 2.801.520 грн. 95 коп. Однак, виконанню названого рішення перешкоджає відсутність у ТОВ „Бетон-Сервіс" заставленого майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2012 р. (головуючий: Малярчук І.А., судді: Фаєр Ю.Г. та Рога Н.В.) позов задоволено частково та з ТОВ на користь позивача стягнуто: 3.724.710 грн. 80 коп. -заподіяної матеріальної шкоди у вигляді балансової вартості втраченого майна, 13.996 грн. 95 коп. -понесених судових витрат на сплату держмита та 129 грн. 54 коп. -понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті частині позу -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в процесі виконання наказу господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. у справі № 20/209-08-4195 ВДВС за актом опису й арешту майна від 09.10.2009 р. АА № 625708 належне позивачеві майно, що складається з 64 позицій основних засобів виробництва, у тому числі бетонно-змішувальна установка „Ельба", загальною балансовою вартістю 3.724.710 грн. 80 коп., було арештовано і передано на відповідальне зберігання саме фізичній особі п. ОСОБА_8. та залишено на території ТОВ за адресою м. Одеса, вул. Хутірська, 70.

Але, ТОВ не маючи на це ніяких правових підстав та не повідомивши позивача 05.11.2009 р. уклав з Організацією угоду про зміну відповідального зберігача та за актами прийому передачі в період з 6 по 20 листопада 2009 р. передав Організації описане та арештоване ВДВС майно, яке втрачено та місце його знаходження невідомо, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню, оскільки обставини справи свідчать про наявність в діях ТОВ протиправної поведінки, вини останнього, та їх взаємозв'язку, які є складовими цивільного правопорушення щодо стягнення шкоди.

У задоволені позовних вимог щодо стягнення з ТОВ індексу інфляції в сумі 394.819 грн. 34 коп., нарахованого на суму заявленої матеріальної шкоди місцевим судом відмовлено, оскільки індекс інфляції безпідставне нарахований позивачем на суму заподіяної матеріальної шкоди, яка не є за своєю правовою природою простроченям виконання грошового зобов'язання.

Також, місцевим судом залишені без задоволення і вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ на його користь 2.665.025 грн. 25 коп. -суми витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права у вигляді сплати Банку боргу по кредитному договору № 124/1 від 28.04.2006 р., оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що саме внаслідок дій ТОВ позивач був змушений сплачувати Банку борг за названим кредитним договором.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення у повному обсязі. В судовому засіданні представники ТОВ та представник п. ОСОБА_8. доводи апеляційної скарги підтримали.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Представник Банку вважав, що спір підлягає вирішенню на розсуд суду.

ВДВС був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Відповідно до вимог ст. 64 ГПК України судові ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що судова ухвала вручена їм належним чином.

Оскільки, направлена на адресу Організації, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про призначення справи до розгляду повернута органами зв'язку з позначкою „адресат за адресою не знаходиться", то колегія суддів вважає, що Організація була належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, але не скористалась своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення місцевого суду - зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2008 р. у справі № 20/209-08-4195, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р., позивач виселений з нежилого приміщення складу інертних матеріалів загальною площею 2500 кв. м., що належить ТОВ та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

Постановою від 30.09.2009 р. ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області № 20/209-08-4195 та позивачеві наданий строк до 08.10.2009 р. для його добровільного виконання. При цьому, в названій постанові ВДВС визначений правовий статус учасників вищевказаного виконавчого провадження, а саме: ТОВ -стягувач, а позивач -боржник.

09.10.2009 р. ВДВС отримана заява позивача про відкладення виконавчих дій щодо його виселення на 10 календарних днів, у зв'язку з знаходженням в приміщенні складу інертних матеріалів великої кількості майна основних засобів виробництва, у тому числі бетонно-змішувальної установки „Ельба", яка має стаціонарний тип та може бути демонтована без зменшення її вартості лише за допомогою фахівців.

09.10.2009 р. в процесі проведення виконавчих дій з примусового виконання вищезазначеного наказу господарського суду за актом опису й арешту майна АА № 625708 ВДВС було описано та арештовано належне позивачеві майно, що складається з 64 позицій основних засобів виробництва, у тому числі бетонно-змішувальна установка „Ельба".

В акті опису і арешту від 09.10.2009 р. вказано, що цей акт складений в присутності 2-х понятих, співробітників міліції та за участю представників боржника та стягувача. При цьому, в якості стягувача в акті прямо зазначений генеральний директор ТОВ -п. Арутюнян К.Л., який попереджений під особистий підпис про матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, утаювання або підміну описаного та арештованого майна.

Закон України „Про виконавче провадження" взагалі не передбачає можливості участі сторонніх фізичних осіб, як в якості учасників виконавчого провадження, так і осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій (за винятком понятих), у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ВДВС за актом опису й арешту майна від 09.10.2009 р. АА № 625708 було описано та арештовано майно позивача, яке було передано на відповідальне зберігання ТОВ в особі його генерального директора п. ОСОБА_8., а протилежні висновки місцевого суду є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та зазначеному Законі.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 25.05.2006 р. на всі основних засобів виробництва позивача, у тому числі на бетонно-змішувальну установку „Ельба" зареєстроване обтяження у виді застави рухомого майна позивача (боржника) на підставі договору застави від 22.05.2006 р., укладеного між останнім та Банком (обтяжувач).

Постановою від 16.10.2009 р. ВДВС закінчив виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 20/209-08-4195 у зв'язку з виселенням позивача з нежилого приміщення складу інертних матеріалів загальною площею 2500 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70 на підставі ст. 37 Закон України „Про виконавче провадження".

03.11.2009 р. ТОВ звернувся до ВДВС із заявою про заміну відповідального зберігача з ТОВ на Організацію посилаючись на неможливість подальшого фінансування зберігання майна позивача.

Листом № 25785 від 04.11.2009 р. ВДВС повідомив ТОВ, що не заперечує проти зміни відповідального зберігача з останнього на Організацію.

05.11.2009 р. між ТОВ і Організацією укладено договір про заміну відповідального зберігача за умовами якого Організація прийняла на себе обов'язки нового зберігача та зобов'язалась своїми силами, за власний рахунок, на протязі 12 робочих днів здійснити демонтаж та вивезення майна позивача зазначеного в акті опису й арешту від 09.10.2009 р., а також здійснювати зберігання цього майна за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205.

З актів прийому-передачі № 1 від 06.11.2009 р., № 2 від 07.11.2009 р., № 3 від 09.11.2009 р., № 4 від 19.11.2009 р., № 5 від 20.11.2009 р. та додатків до них, що складені ТОВ і Організацією вбачається, що остання демонтувала та вивезла арештоване та описане ВДВС майно позивача з місця його збереження: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

Листами від 25.11.2009 р., 26.11.2009 р., 03.12.2009 р. позивач просив ВДВС надати документальне підтвердження збереження майна у повному обсязі у відповідному технічному стані зберігачем та про не надання згоди на будь-які дії у відношенні майна, а також просив забезпечення можливості демонтажу обладнання сервісною організацією

У відповіді на вище зазначені листи ВДВС надіслав ТОВ і Організації лист стосовно надання останніми можливості позивачу здійснити демонтаж обладнання спеціальною організацією, за умови гарантування оплати витрат по такому демонтажу.

12.02.2010 р. та 17.02.2010 р. позивач знову звернувся до ВДВС, ТОВ і Організації із запитами щодо місця знаходження його майна, дати його повернення, розміру витрат за його зберігання та реквізитів для сплати цих витрат.

Листом від 09.03.2010 р. ВДВС запропонувала заявнику звернутись до Організації щодо узгодження порядку та розміру витрат по зберіганню.

Листом від 21.07.2010 р. ВДВС запропонував позивачу, ТОВ і Організації 23.07.2010 р. з'явитись за адресою ймовірного зберігання майна, а саме: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205 для вирішення питань стосовно: наявності майна за вказаною адресою; перевірки належного зберігання майна відповідальним зберігачем; перевірки стану та умов зберігання майна; встановлення розміру витрат на зберігання майна; встановлення дати видачі майна.

Але, 23.07.2010 р. ВДВС було складено акт про відсутність описаного й арештованого майна за актом АА № 625708 від 09.10.2009 р. за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205.

Оскільки, ТОВ, Організація та ВДВС не надали належних та допустимих доказів щодо місця знаходження описаного й арештованого майна позивача за актом АА № 625708 від 09.10.2009 р., то суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що це майно є втраченим.

Як правильно встановлено місцевим судом балансова вартість втраченого майна, а саме: бетонно-змішувальної установки „Ельба", компресору SGHWING ВР 1800-бетоно-насос високого тиску, дизель-генераторної станції, ємності для води об'ємом 60 м. куб., цистерни ємністю 28 м. куб. складає 3.724.710 грн. 80 коп., що вбачається з акту опису й арешту майна від 09.10.2009 р. АА № 625708, довідки про загальну інформацію про позивача за результатами його діяльності в період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., яка є додатком № 2 до акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 12.11.2008 р. № 8168/23-60/32780467; протоколу № 4 зборів учасників (засновників) ТОВ „Бетон-Сервіс" від 11.05.2004 р., згідно якого учасниками товариства було внесено до статутного фонду товариства майнові внески у вигляді бетонозмішувального обладнання Elba Supermobil ESM 60 вартістю 600.000 доларів США, що еквівалентно 3.196.920 грн. (за курсом НБУ 5,3282 грн. за один долар США), бетонороздатчика Elba RUNDVERTEILERMAST typ RVM вартістю 20.000 доларів США, що еквівалентно 106.564 грн. (за курсом НБУ 5,3282 грн. за один долар США); Статуту ТОВ „Бетон-Сервіс" із змінами та доповненнями від 14.09.2005 р.; балансової довідка від 20.12.2011 р. № 20-12/11; висновку експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати № НП-4828 від 26.05.2004 р.; сертифікатів відповідності та балансів ТОВ „Бетон-Сервіс" станом на 31.03.21009 р. та на 30.09.2009 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При вирішенні питання щодо особи, яка повинна нести відповідальність за втрату описаного та арештованого майна колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 20/209-08-4195 здійснювалось ВДВС з 30.09.2009 р. (постанова про відкриття провадження) по 16.10.2009 р. (постанова про закриття провадження). В процесі здійснення виконавчих дій ВДВС за актом опису й арешту майна АА № 625708 від 09.10.2009 р. було описано та арештовано належне позивачеві спірне майно, яке було передано на зберігання ТОВ та останній був попереджений про матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну.

Зазначені постанови та акт опису та арешту майна ВДВС, в установленому законом порядку, ніким не оскаржені та не скасовані, що однозначно свідчить про те, що після закриття виконавчого провадження спірне майно позивача знаходилось під арештом та перебувало на відповідальному зберіганні ТОВ, оскільки відповідно до вимог ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин -далі Закон) та п. 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій (далі Інструкція) арешт на майно може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна та накладення на нього арешту, що й було зроблено ВДВС за актом опису й арешту майна АА № 625708 від 09.10.2009 р. в якому прямо зазначено, що на перелічене (спірне) майно накладено арешт та ТОВ попереджений про матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну.

Посилання ТОВ на те, що у листі № 25785 від 04.11.2009 р. ВДВС не заперечував проти зміни відповідального зберігача з ТОВ на Організацію до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки відповідно до вимог ст. 59 Закону звільнення майна з-під арешту може відбуватися лише за рішенням суду або за постановою посадових осіб ВДВС.

Так як, судом відповідне рішення, а посадовими особами ВДВС постанови про заміну відповідального зберігача та про звільнення з-під арешту спірного майна не приймались, то у ТОВ були відсутні будь-які правові підстави на укладення з Організацією 05.11.2009 р. договору про заміну відповідального зберігача майна, що знаходилось під арештом та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 25.05.2006 р., а тим паче передавати це майно Організації.

Оскільки, відповідно до вимог п. 5.6.6 Інструкції в акті опису й арешту майна АА № 625708 від 09.10.2009 р. ТОВ був попереджений про матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну, то колегія суддів вважає, що саме ТОВ і повинний нести матеріальну відповідальність за втрату описаного та арештованого майна, належного позивачеві, а тому погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ на користь позивача 3.724.710 грн. 80 коп. заподіяної матеріальної шкоди у вигляді балансової вартості втраченого майна, що перебувало під арештом та на зберіганні ТОВ.

Правомірними є висновки місцевого суду щодо безпідставності позовних вимог про стягнення з ТОВ індексу інфляції в сумі 394.819 грн. 34 коп., нарахованого на суму заявленої матеріальної шкоди, оскільки індекс інфляції безпідставне нарахований позивачем на суму заподіяної матеріальної шкоди, яка не є за своєю правовою природою простроченням виконання грошового зобов'язання, а також щодо стягнення з ТОВ на користь позивача 2.665.025 грн. 25 коп. -суми витрат, понесених останнім для відновлення свого порушеного права у вигляді сплати Банку боргу по кредитному договору № 124/1 від 28.04.2006 р., так як позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що саме внаслідок дій ТОВ позивач був змушений сплачувати Банку борг за названим кредитним договором, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині є обґрунтованим та законним, а тому не оскаржено жодним із учасників судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладені судом першої інстанції на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення місцевого суду відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні, але, мотивувальна частина цього рішення підлягає зміні та викладенню в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" -задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2012 року у справі № 25/17- 4156 - 2011 -залишити без змін, а мотивувальну частину цього рішення викласти в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

ОСОБА_7

Повний текст рішення підписано 24.04.2012 р.