Постанова № 23693339, 24.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р.Справа № 5024/115/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №34/165-02 від 09.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №30-17/1/92 від 05.01.2012 р.

розглянувши апеляційні скарги державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" та державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу"

на рішення господарського суду Херсонської області області від 06.03.2012р.

по справі № 5024/115/2012

за позовом державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу"

до державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт"

про стягнення 18877,35 грн. та зобов'язання укласти договір.

В С Т А Н О В И В:

24.01.12 р. державне підприємство „Укрсервіс Мінтрансу" (далі по тексту ДП „Укрсервіс Мінтрансу") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" (далі по тексту ДП „Херсонський МТП") заборгованості по орендній платі за договором №5815 від 28.03.2011 р. у сумі 15445,39 грн. за період з 28.03.11 р. по липень 2011 р., а також просив зобов'язати відповідача виконати умови п.5.11 договору №5815 від 28.03.11 р., а саме укласти з ДП «Укрсервіс Мінтрансу»договір про відшкодування вартості витрат на утримання займаних приміщень та договір про відшкодування вартості комунальних послуг на період з 28.03.2011 по 30.08.2011 р. в редакції позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції та компенсаційні виплати в розмірі 3431,96 грн., які розраховані по кожному місяцю спірного періоду, а саме з 10.04.2011 р., з 10.05.11 р., з 10.06.11 р., з 10.07.11 р., з 10.08.11 р. по 16.12.11 р. та судові витрати у розмірі 2352,5 грн.

Висновок суду 1 інстанції про те, що розрахунок позивача щодо штрафних і компенсаційних виплат (а.с.24-26) в загальній сумі не відповідає зазначеній сумі у позовній заяві, є помилковим, оскільки суд 1 інстанції при розрахунку цих сум визначив інфляційні витрати за прострочення заборгованості по орендній платі за частину березня 2011 р. замість 4.29 грн. -480,96 грн.

06.03.12 р. позивачем представлений новий розрахунок штрафних і компенсаційних виплат (а.с.110-111), за яким розмір штрафних санкцій та компенсаційних виплат становить: 17,89 грн. інфляційних втрат; 274,65грн. - 3% річних; 3341,54грн. пені; 463,38грн. штрафу, всього -4097,46грн., що перевищує суму заявлену у позові, однак заяву про зміну розміру позовних вимог у встановленому законом порядку позивачем не подано, тому ці вимоги позивача правомірно не розглядалися судом 1 інстанції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.03.12 р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов ДП „Укрсервіс Мінтрансу" задоволено частково, з ДП „Херсонський МТП" на користь позивача -ДП „Укрсервіс Мінтрансу", стягнуто 13852,19 грн. основного боргу, 183,28 грн. 3% річних, 891,55 грн. пені, 415,57 грн. штрафу та 1147,20 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позовні вимоги ДП „Укрсервіс Мінтрансу" щодо основного боргу задоволені частково, оскільки розрахунок позивача не відповідає умовам договору, а орендна плата за спірний період за розрахунком суду складає 13852,19 грн.

Пеня і штраф судом 1 інстанції стягнуті з відповідача у меншому розмірі ніж просив позивач, оскільки вони повинні розраховуватися з меншої суми основного боргу та при розрахунку позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, яка передбачає припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Три відсотки річних місцевим господарським судом також стягнуто з відповідача у меншому розмірі з врахуванням зменшеної суми основного боргу. У стягненні інфляційних втрат суд 1 інстанції взагалі відмовив, посилаючись на те, що інфляція у спірний період має від'ємне значення.

У задоволенні позовних вимог про спонукання укласти з ДП «Укрсервіс Мінтрансу»договір про відшкодування вартості витрат на утримання займаних приміщень та договір про відшкодування вартості комунальних послуг на період з 28.03.2011 по 30.08.2011 р., місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач не врахував приписи ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до яких, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Отже, на думку місцевого господарського суду, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, відновлення якого має привести до фактичного відшкодування понесених витрат позивача, пов'язаних з обслуговуванням орендованого майна, а не до укладання договору з особою, яка на даний час не є орендарем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП „Херсонський МТП" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове рішення, яким у позові ДП „Укрсервіс Мінтрансу" відмовити, оскільки судом не були належним чином встановлені обставини справи, а рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП „Херсонський МТП" посилається на те, що у фінансовому плані ДП „Херсонський МТП" не були передбачені витрати на оренду приміщень, а тому укладання договору оренди залишилося лише наміром.

Крім того, апелянт зазначає, що договір не може бути доказом фактичної оренди нерухомого майна, а також не може бути належним письмовим доказом -первинним документом бухгалтерського обліку.

Також, ДП „Херсонський МТП" стверджує, що підтвердити факт здійснення господарської операції може тільки документ, складений щомісячно (щоквартально) про виконання договору оренди, тобто акт виконання договору оренди тощо.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

09.04.2012 р. через господарський суд Херсонської області ДП „Укрсервіс Мінтрансу" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Херсонської області від 06.03.2012 р., в якій просило скасувати оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ДП „Укрсервіс Мінтрансу" щодо спонукання ДП „Херсонський МТП" до виконання зобов'язання в натурі шляхом укладення договору про відшкодування вартості комунальних послуг та прийняти нове рішення, задовольнивши вищезазначені вимоги ДП „Укрсервіс Мінтрансу" та збільшити суми, що підлягають стягненню з відповідача, на суму ПДВ в розмірі 4786,92 грн.

Також, апелянт просив скасувати оскаржене рішення суду в частині пропорційного розподілу судового збору між позивачем та відповідачем та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача судовий збір в повному обсязі, а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1341,25 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП „Укрсервіс Мінтрансу" посилається на те, що суд 1 інстанції неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, обраний позивачем, оскільки позивач просив примусити відповідача виконати умови договору оренди №5815 від 28.03.11 р., а не спонукати укласти договір. Вимоги про спонукання укласти договір не відповідають жодному із способів захисту порушених прав, передбачених ст.16 ЦК України, 20 ГК України.

При цьому вирішуючи спір по суті, суд 1 інстанції помилково застосував положення ст. 181 ГК України, яка регулює укладання договорів, що є правом акцептанта, а у даних спірних правовідносинах слід було застосовувати положення ст. 187 ГК України, яка регулює укладання договорів, що є обов'язком акцептанта. Згідно із договором оренди №5815 від 28.03.11 р. укладання договору про відшкодування вартості комунальних послуг є обов'язком відповідача.

Також скаржник вважає, що відповідно із ст.631 ЦК України сторони договору можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, яки виникли до його укладання.

За вищенаведених обставин скаржник вважає, що він правильно обрав спосіб захисту порушених прав, а тому суд 1 інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови п.5.11 договору №5815 від 28.03.11 р., а саме укласти з ДП «Укрсервіс Мінтрансу»договір про відшкодування вартості витрат на утримання займаних приміщень та договір про відшкодування вартості комунальних послуг на період з 28.03.2011 по 30.08.2011 р.

На думку скаржника місцевий господарський суд також неправомірно зменшив суму основного боргу, яку необхідно було стягнути з відповідача, так як не врахував, що весь податок на додану вартість, який нараховується на всю суму орендної плати сплачується, крім 30% орендної плати, на рахунок ДП «Укрсервіс Мінтрансу». За таких обставин з відповідача необхідно стягнути ще 4786,92 грн. основного боргу у вигляді податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, ДП „Укрсервіс Мінтрансу" вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

28.03.2011 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та державним підприємством Херсонський морський торговельний порт (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5815 (далі Договір) (а.с.11).

Цей Договір визначає умови приймання -передачі в строкове платне користування окреме індивідуальне майно -нежилі приміщення загальною площею 36,9 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, що перебуває на балансі ДП „Укрсервіс Мінтрансу".

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата за базовий місяць оренди (грудень 2010р.) становить 7149,81 грн. без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень - березень місяці 2011 року.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8).

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Відповідно до розділу 5 Договору Орендар зобов'язується протягом 10 днів після підписання договору внести завдаток, передбачений цим Договором ( п. 5.2.); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3).

Пунктом 10.1. Договору зазначено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 28.03.2011 р. до 28.02.2014 р. включно.

ДП „Херсонський морський торговельний порт" стверджує, що договір № 5815 оренди нерухомого майна між сторонами не укладався, а був лише наміром оренди.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що зазначений Договір скріплений печатками сторін та підписами уповноважених осіб, в установленому законом порядку, в спірному періоді його не змінено, не розірвано та не визнано недійсним, а тому повинен виконуватися сторонами відповідно із умовами, зазначеними у ньому.

Крім того, 28.03.2011 р. сторонами складено Акт приймання -передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14., який скріплено печатками та підписами сторін (а.с.18).

31.08.2011 р. сторонами складено та підписано Акт приймання -передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14.

Таким чином, факт підписання вищезазначеного договору і скріплення печатками сторін, свідчить про його укладання, а передача орендованого майна відповідачу 28.03.11 р. і його повернення 31.08.11 р. про виконання умов цього договору.

При цьому слід зазначити, якщо орендоване майно передано орендарю, то необхідність оплати орендної плати не залежить від того реалізував орендар своє право на використання орендованого майна або ні, та є у нього грошові кошти чи не має.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідач у відповідності із ст.525,526 ЦК України та умовами договору оренди повинен сплатити позивачу 30% орендної плати за договором оренди та податок на додану вартість, нарахований на всю (100%) суму орендної плати за договором.

Сплата відповідачем 100% податку на додану вартість з всієї суми орендної плати за договором оренди ґрунтується на наступному.

Згідно договору оренди №5812 від 28.03.2011 ДП «Укрсервіс Мінтрансу»є Балансоутримувачем приміщень, що надані в оренду ДП «Херсонський МТП»та відповідно до п.3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Вищезазначені операції, які пов'язані з договорами оренди, згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість. А тому, керуючись цим пунктом, слід зазначити, що у підприємства, нерухоме майно чи об'єкт житлового фонду якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування відповідно до пункту 4.1 ст. 4 цього Закону визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики.

За відсутності внесення попередньої оплати за оренду першою із подій буде подія фактичного надання (використання) у звітному періоді об'єкта оренди, а тому відповідно до положень вищезазначеного пункту датою виникнення податкових зобов'язань буде останній день звітного періоду.

На дату виникнення податкових зобов'язань підприємство виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума податку на додану вартість, яка становить 20% бази оподаткування, визначеної пунктом 4.1, та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду державного майна України орендар самостійно направляє визначені п.17 Методики частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, то таке підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.

Вищезазначені положення Закону України „Про податок на додану вартість", який втратив чинність, кореспондуються із Податковим кодексом України (зокрема пп.185.1 „б", 186.2.2).

Враховуючи вищевикладене, орендар самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати, та на рахунок балансоутримувача належні 30% орендної плати та 100% розміру податку на додану вартість, обчислену з повної вартості орендної плати (аналогічної думки по аналогічним спірним правовідношенням дотримується і ДПА України - лист ДПАУ від 12.05.2000 р. №6514/7/16-1201, лист ДПАУ від 03.12.2010 р. №15583/5/16-1516).

Відповідно із п.3.2 договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, згідно із умовами договору та вищенаведеним чинним законодавством, яке регулює орендні та податкові правовідносини, відповідач у спірний період повинен був сплатити відповідачу 18639,11 грн. (вартість оренди з 100% ПДВ) основного боргу, однак згідно із позовними вимогами ДП «Укрсервіс Мінтрансу», останній просить стягнути меншу суму у розмірі 15445,39 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 15445,39 грн. основного боргу, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Доводи скаржника -ДП «Херсонський МТП»про те, що він не укладав договору оренди та не використовував орендоване майно, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки це спростовуються наявними матеріалами справи.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з умов наведеного вище п.3.7 Договору, останнім встановлений інший розмір пені.

Частиною 6 ст 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданих відповідачем розрахунків пені (а. с. 24-26), вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог ч.6 ст.236 ГК України, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений по кожному місяцю спірного періоду окремо і період нарахування пені не перевищує 6 місяців.

У зв'язку із вищенаведеним вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 2739,16 грн.

Як зазначалося вище, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8 договору).

Із змісту цього пункту договору випливає, що 3% штрафу орендар сплачує за умови, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж 3 місяці.

Таким чином, позивач відповідно із умовами договору має право на отримання штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний місяць спірного періоду, починаючи з травня 2011 р. по липень 2011 р., і ця сума складає 336,81 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати у спірний період, то з нього підлягає стягненню 3% річних у сумі 225,13 грн., а також інфляційні втрати у сумі 4,29 грн. за прострочення орендної плати за березень 2011 р.

Висновок суду 1 інстанції про те, що індекс інфляції має від'ємне значення є помилковим, оскільки індекс інфляції за період з квітня по грудень 2011 р. складає 101,18%. Вказаний індекс інфляції розрахований відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15445,39 грн. основного боргу, 2739,16 грн. пені, 336,81 грн. штрафу, 225,13 грн. -3% річних, 4,29 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з умов Договору оренди (п. 5.11.), на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, в тому числі відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку на землю.

На підставі вищезазначених умов договору оренди позивач звернувся до суду із вимогами про спонукання відповідача укласти з ДП «Укрсервіс Мінтрансу»договір про відшкодування вартості витрат на утримання займаних приміщень та договір про відшкодування вартості комунальних послуг на період з 28.03.2011 по 30.08.2011 р. в редакції позивача.

Вищезазначені вимоги позивача ґрунтуються на тому, що обов'язок відповідача укласти вказані договори випливає з п.5.11 договору оренди, а тому у зв'язку із відмовою відповідача укласти ці договори вони повинні бути укладені за рішенням суду.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи договір оренди за згодою обох сторін був припинений 31.08.11 р., що підтверджується актом від 31.08.11 р., за яким відповідач повернув позивачу орендоване нерухоме майно.

Таким чином, з 31.08.11 р. права і обов'язки сторін за договором оренди №5815 від 28.03.11 р. припинилися, а відповідно із цим у відповідача відсутній обов'язок по укладанню з позивачем спірних договорів, а у позивача право вимагати укладання цих договорів.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо неправильного обрання способу захисту порушеного права, відновлення якого має привести до фактичного відшкодування понесених витрат позивача, пов'язаних з обслуговуванням орендованого майна, а не до укладання договору з особою, яка на даний час не є орендарем, є цілком обґрунтованим, а тому суд 1 інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Той факт що позивач на час звернення із даним позовом неправильно обрав спосіб захисту своїх порушених прав, а саме відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень, відшкодування комунальних послуг свідчать змісти договорів, укладання яких позивач вимагає від відповідача.

Так, пункти 2.5, 2.3 вказаних договорів передбачають щомісячне складання актів приймання-передачі виконаних робіт до останнього числа поточного місяця, тобто сторони таким чином визначають фактичне надання послуг за відповідний розрахунковий період.

У даному ж випадку при укладанні договорів на минулий період, як того вимагає позивач, неможливо скласти такі акти до останнього числа кожного поточного місяця та визначити фактичне надання послуг за минулий період. У такому випадку позивач мав би документально підтвердити фактичне надання послуг, робіт та вимагати їх сплати в установленому законом порядку.

Укладання зазначених договорів в редакції позивача не надає змоги своєчасного виконання умов цих договорів відповідачем, так як умови цих договорів передбачають сплату за надані послуги 20 числа поточного розрахункового періоду та 20 числа наступного розрахункового періоду, тобто відповідач підписуючи договори вже автоматично прострочує виконання цих договорів.

За таких вищенаведених обставин апеляційна скарга ДП „Укрсервіс Мінтрансу" підлягає задоволенню в частині збільшення суми стягнутого основного боргу до 15445,39 грн. , пені до 2739,16 грн., 3% річних до 225,13 грн. та стягнення інфляційних втрат у сумі 4,29 грн.

Щодо апеляційної скарги ДП „Херсонський морський торговельний порт" судова колегія дійшла висновку про її задоволення в частині зменшення суми штрафу, решту апеляційних вимог підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Херсонської області області від 06.03.2012р. підлягає відповідній зміні.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка на час подачі позову складала 1073 грн. та позовних вимог позивача, які складаються із майнової вимоги у загальній сумі 18881,35 грн. та двох немайнових вимог (про укладання двох договорів).

Керуючись ст.ст.49,101-105 ГПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційні скарги державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" та державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу" задовольнити частково, рішення господарського суду Херсонської області області від 06.03.2012р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код - 01125695, адреса - 73000, місто Херсон, пр-т. Ушакова, 4) на користь Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) 15445 грн. 39коп. основного боргу, 225 грн. 13коп. - 3% річних, 2739 грн. 16 коп. пені, 336 грн. 81 коп. штрафу, 4 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 1598 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779, одержувач ГУДКСУ у м. Херсоні, банк ГУДКСУ в Херсонській області, код 03500045) через Державну податкову інспекцію у м. Херсоні (73008, м. Херсон, вул. І.Куліка, 143 а, код 21296163) 1402 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору при подачі позовної заяви.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.»

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код - 01125695, адреса - 73000, місто Херсон, пр-т. Ушакова, 4) на користь Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) 572 грн. 98 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

3. Стягнути з Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код - 01125695, адреса - 73000, місто Херсон, пр-т. Ушакова, 4) 04 грн. 02 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Стягнути з Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби України (р/р 35215007000356, МФО 828011, банк ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, код 26365437) 536 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

5.Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.04.12 р.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов