Постанова № 23693287, 24.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р.Справа № 5024/2447/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Величко Т.А., Лисенко В.А.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №297 від 23.04.2012р.)

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від прокуратури - участі не брали;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність ВРМ №739701 від 26.08.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2012 року

у справі №5024/2447/2011

за позовом прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.02.2012р. у справі №5024/2447/2011 (суддя Людоговська В.В) позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою пляжної території від 18.12.2009р., укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, а також зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Генічеській районній державній адміністрації по акту приймання-передачі земельну ділянку, на якій розташована пляжна територія орієнтовною площею 0,06 га, прохід між базами відпочинку „Сокіл" та ДОТ „Гренада" орієнтованою площею 0,44 га.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2012р. у справі №5024/2447/2011 скасувати повністю та прийняти нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що укладенням оспореного договору порушення інтересів держави не відбулося, а тому прокурор не мав встановленого законом права на звернення до суду з даним позовом. Крім того, за твердженням апелянта, суд не дав ніякої правової оцінки доводам відповідача; порушив принцип диспозитивності, вирішивши спір на власний розсуд з підстав, на які позивач не посилався. За переконанням скаржника, місцевим господарським судом було порушено також принципи гласності та законності, що призвело до неправильного вирішення спору. Звернуто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у апеляційній скарзі увагу суду також на існування рішення у справі №5024/1326/2011, яким вже вирішен спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представники прокуратури та позивача участі в судовому засіданні не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (том ІІ а.с. 83,84); відзиви на апеляційну скаргу не надіслали.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.12.2009 р. між Генічеською районною державною адміністрацією («замовник») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 («балансоутримувач») укладено договір про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою (далі-договір від 18.12.2009 р.). За умовами даного договору балансоутримувач утримує об'єкт благоустрою з розташованими на ньому елементами благоустрою, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим об'єктом і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством, а замовник зобов'язується у рамках своїх повноважень затвердити проект благоустрою та надавати балансоутримувачу інформацію та документи, обумовлені відповідними нормативними актами, що регулюють відносини у сфері благоустрою (а.с.6-7).

Також замовник зобов'язався забезпечити балансоутримувачу пріоритетне право у використанні закріпленої території шляхом надання йому права на розміщення малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, інших будівель та споруд, рекламних носіїв тощо, а також вжити заходів з припинення на закріпленій за балансоутримувачем території протиправних дій третіх осіб, таких як стихійна торгівля, розміщення без погодження об'єктів інших суб'єктів господарювання (пункт 3.2 договору від 18.12.2009 р.).

В свою чергу у відповідності до пунктів 3.5.1, 3.5.5 договору від 18.12.2009 р. балансоутримувач має право використовувати об'єкт благоустрою з метою відшкодування витрат на його утримання шляхом надання платних послуг на території благоустрою.

Відповідно до змісту вказаного договору та на його виконання відповідачу Генічеською районною державною адміністрацією було передано пляжну територію орієнтовною площею 0, 06 га та прохід, орієнтовною площею 0,44 га, про що свідчить акт про прийом та передачу об'єкта благоустрою в натурі від 18.12.2009 р. (а.с.8).

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору про виконання робіт з утримання об"єкту благоустрою від 18.12.2009 р., укладеного між сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.09.2011 р. у справі №5024/1326/2011 за позовом прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 18.12.2009 р. (далі- справа №5024/1326/2011) в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.36-38).

Твердження скаржника про те, що вказаним рішення у справі №5024/1326/2011 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є хибним, оскільки підстави позовних вимог у даній справі та у справі №5024/1326/2011 різні.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що спірний договір від 18.12.2009 р. є удаваним, оскільки вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди, при укладенні якого сторонами не був дотриманий порядок надання земельної ділянки в оренду (а.с.2-3).

Позовні вимоги прокурора Генічеського району Херсонської області у справі №5024/1326/2011 обґрунтовані тим, що Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про благоустрій населених пунктів»та іншими нормативними актами не передбачено, що до повноважень районної державної адміністрації належить проведення конкурсного відбору осіб (балансоутримувачів) з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району та укладення договорів про виконання робіт з утримання об'єктів благоустрою, а тому вказане є підставою для визнання договору від 18.12.2009 р. недійсним у відповідності до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (а.с.75-77).

За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Отже, звертаючись з відповідним позовом, позивач/прокурор повинен довести, що спірний правочин укладено саме з метою приховання іншого правочину, і в результаті його вчинення не наступило інших правових наслідків.

Встановлення обставин, передбачених статтею 235 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину. Законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що змістом спірного правочину є надання відповідачу у користування земельної ділянки на певний строк, що відповідає змісту договору оренди, викладеному в статті 13 Закону України "Про оренду землі" та статті 792 Цивільного кодексу України, тобто сторони мали на меті саме укладення договору оренди земельної ділянки. Аналіз умов цього договору дає підстави вважати, що за договором передано у користування відповідачу строком на 49 років "об'єкт благоустрою" - земельну ділянку, що знаходиться на рекреаційній території, безоплатно, з правом розміщення на ній малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, об'єктів торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення.

Зміст договору не залежить від його назви та відповідає змісту договору оренди, визначеному статтею 13 Закону України "Про оренду землі" та статті 792 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких договором оренди земельної ділянки є договір, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендарю земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений Земельним кодексом України.

Згідно з положеннями статей 123, 124 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення оспореного договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Встановивши, що порядок укладення та положення укладеного сторонами договору від 18.12.2009 р. не відповідають положенням земельного законодавства, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про його недійсність.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами та прокурором в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував умови договору, його правові наслідки та зміст зобов'язальних відносин сторін; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 02.02.2012 р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за апеляційною скаргою у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2012 р. у справі №5024/2447/2011- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Величко Т.А.

Суддя Лисенко В.А.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2012р.