Постанова № 23693192, 26.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.04.2012 р. справа №14/187пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Мартюхіної Н.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача-ОСОБА_4 за довіреністю №249 від 20.05.2011р.від відповідача-ОСОБА_5 за довіреністю №7 від 13.02.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськна рішення господарського суду Луганської областівід22.12.2011р., повний текст якого підписано 26.12.2011р.по справі№14/187пн/2011 (суддя Лісовицький Є.А.)за позовом:Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськпровизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", м.Київ звернулося до господарського суду Луганської області області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськ про визнання за публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь", м. Київ права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16-б (шістнадцять "б"), яке складається з: магазин (літ.А-1), загальною площею 6044,2 кв.м.; замощення (літ.І).

Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 14/187пн/2011 від 22.12.2011р., повний текст якого підписано 26.12.2011р. (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги задоволено. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11 "А", код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16-б (шістнадцять «б»), яке складається з : магазин (літ. А-1), загальною площею 6044,2 (шість тисяч сорок чотири цілих два десятих) кв. м.; замощення (літ. І). Стягнено з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" ( м.Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16 -б, код за ЄДРПОУ 30517007 ) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11 "А", код за ЄДРПОУ 24214088) витрати на сплачений судовий збір в сумі 56460 грн.

Рішення обґрунтовано приписами статтей 15, 16, 525, 526, 589, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», зокрема тим, що з моменту отримання кредиту відповідач практично його не сплачував, а також, тим що договір іпотеки містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у разі порушення іпотекодавцем основного зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. по справі №14/187пн/2011, просило зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що на момент звернення до суду позивач повинен був застосувати оцінку предмета іпотеки, яка має місце саме на час розгляду судової справи, тобто на момент набуття права власності на нерухомість. Також відповідач вважає, що порушення зобов'язання за кредитним договором, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 589 Цивільного кодексу України, а не визнання права власності, яке регулюється іншими нормами Цивільного кодексу України. Відповідач зауважив, що укладення договору іпотеки не є безумовною підставою для набуття права власності.

26.01.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких просять змінити рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. по справі №14/187пн/2011. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" ( м. Київ, вул. Хорива, 11 "А", код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16- б, яке складається з: магазин (літ. А-1), загальною площею 6044,2 кв. м.; замощення (літ. І) вартість якого складає на підставі проведеної експертної оцінки від 21.12.2011р. - 69 943 585,00грн..

У відзиві на апеляційну скаргу від 31.01.2012р. позивач проти доводів скаржника заперечив, просив рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у зв'язку з відпусткою головуючого судді Мєзєнцева Є.І. було змінено склад колегії суддів, сформовано його у наступному складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів: Мартюхіної Н.О., Татенко В.М.

14.02.2012р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №14/187пн/2011 до вирішення господарським судом Луганської області справи №15пд/5014/367/2012.

Також, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" 14.02.2012р. надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. судовою колегією розгляд клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" про зупинення провадження у справі №14/187пн/2011 та про призначення судової експертизи було відкладено на 06.03.2012р.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. у зв'язку знаходженням на лікарняному судді Мартюхіної Н.О. було змінено склад колегії суддів, сформовано його у наступному складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів: Дучал Н.М., Татенко В.М.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у зв'язку з зайнятістю судді Татенко В.М. у іншому судовому процесі було змінено склад колегії суддів, сформовано його у наступному складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів: Дучал Н.М., Мартюхіної Н.О.

В судовому засіданні 13.03.2012р. судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. Розгляд справи було відкладено у зв'язку з тим, що представником відповідача надано копію ухвали господарського суду Луганської області про відкладення розгляду справи №15пд/5014/367/2012 на 02.04.2012р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. зупинено апеляційне провадження по справі №14/187пн/2011 до вирішення господарським судом Луганської області пов'язаною з нею справи №15пд/5014/367/2012р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. провадження у справі №14/187пн/2011 було поновлено у зв'язку з надходженням на адресу суду від ПАТ "Банк "Київська Русь", м. Київ заяви про поновлення провадження по справі.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у зв'язку з відпусткою судді Дучал Н.М. було змінено склад колегії суддів, сформовано його у наступному складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів: Мартюхіної Н.О., Татенко В.М.

В судовому засіданні (24.04.2012р.) представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" вимоги, викладенні в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі. Просила доповнення до апеляційної скарги не розглядати.

Представник Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в судовому засіданні 24.04.2012р., проти вимог викладених в апеляційній скарзі заперечував.

Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

23.04.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ "Торгова фірма "Сота" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, оскільки рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2012р. по справі №15пд/5014/367/2012 не набрало законної сили.

В той же час, згідно матеріалів справи та пояснень представників сторін, справа №15пд/5014/367/2012 господарським судом Луганської області на цей час розглянута і в задоволені позову було відмовлено.

З тексту рішення господарського суду Луганської області по справі №15пд/5014/367/2012 від 02.04.2012р. (повний текст якого було складено 09.04.2012р. і який був відсутен на час зупинення апеляційного провадження), вбачається, що вимагаючи визнання недійсним договору іпотеки, ТОВ "Торгова фірма "Сота" посилається на заниження ціни предмета іпотеки.

Крім того, як зазначалося вище, представник заявника апеляційної скарги, просив не розглядати доповнення до апеляційної скарги, в яких вимагалося встановити дійсну ціну предмета іпотеки.

Згідно доповнень до апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області №14/187пн/2011, заявник апеляційної скарги погодився, що позивач є власником предмета іпотеки, але оскаржує його вартість.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торгова фірма "Сота" відсутні.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Відповідно до кредитного договору №38917-20/7-1 від 23.10.2007 року (т.с.1 а.с.а.с.10-11) (далі -Кредитний договір) укладеного між Банком та Товариством, Банк зобов'язався надати Товариству грошові кошти (кредит) у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 26 000 000,00 грн. строком з 23.10.2007року по 23.10.2012рік із сплатою 15%річних.

В подальшому між Банком та Товариством було внесено зміни до Кредитного договору, зокрема:

- договором від 23.10.2007 року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.12), яким сторони домовились про встановлення загального ліміту кредитування в розмірі, що не перевищує 10 000 000,00 грн.;

- договором від 24.10.2007року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.а.с.13-14), яким було встановлено графік зменшення ліміту кредитування;

- договором від 01.04.2008року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.15), яким було встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 17,75 відсотків річних;

- договором від 24.04.2008року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.16), яким ліміт кредитної лінії було збільшено до 27 000 000,00 грн.;

- договором від 30.05.2008року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.17), яким сторони домовились встановити строк сплати відсотків за травень 2008 року -не пізніше 30 червня 2008 року.

- договором від 09.06.2008року про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.18), яким ліміт кредитної лінії було збільшено до 28 000 000,00 грн.;

- додатковою угодою від 27.06.2008року до Кредитного договору (т.с.1 а.с.19), якою Банк надав Товариству кредитний транш у розмірі 1 000 000,00 грн.;

- договором від 16.07.2008року до Кредитного договору (т.с.1 а.с.20), яким сторони домовились встановити відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 21 відсотку річних;

- договором від 29.09.2008р. про внесення змін до Кредитного договору (т.с.1 а.с.21) ліміт кредитної лінії було збільшено до 30 000 000,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. Кредитного договору встановлено, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором та зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Кредитного договору, початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.п.1.1. Кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за період включно з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

В пункту 8.1. Кредитного договору перерахування банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З метою забезпечення виконання відповідачем кредитних, що випливають з Кредитного договору, 26 грудня 2007 року між Банком та Товариством був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 за реєстровим №2519 (т.с.1 а.с.а.с.22-28) (далі -Іпотечна угода).

За зазначеною іпотечною угодою Товариство передало належне йому на праві власності майно в забезпечення виконання зобов'язань перед Банком за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, а саме:

- повернення кредиту в розмірі 30 000 000,00грн. до 23.10.2012 року;

- здійснення оплати за користування кредитними ресурсами за відсотковою ставкою 21% річних;

- сплата пені та штрафу у випадках, передбачених Кредитним договором.

З врахуванням змін внесених до п.1.3 Іпотечної угоди (т.с.1 а.с.а.с.31-32), предметом іпотеки є об'єкт нерухомого майна, загальною площею 6044,2 кв.м., який складається з: літ.А-1 магазину загальною площею 6044,2кв.м.; літ. І замощення та розташований за адресою: м. Луганськ, вул. 2-я Краснознамьонная, буд. 16 Б.

Предмет іпотеки належить Товариству на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серія САВ №895497, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 11.04.2008р. на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008р. №107/14, право власності зареєстроване міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 23.05.2008 р. до реєстрової книги №30, номер запису 3582, реєстраційний номер 20597277.

За умовами п.3.1.9. Іпотечної угоди в разі невиконання зобов'язань Товариства за основним зобов'язанням, Банк має право достроково вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі за основним зобов'язанням та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 5.1., 5.2. Іпотечної угоди встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання або умов цієї угоди, Банк надсилає Товариству письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначає стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Банку залишається без задоволення, Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, зокрема, у разі якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання або додатковими договорами (договорами про внесення змін) до нього воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені основним зобов'язанням строки.

За вибором Банку стягнення на предмет іпотеки та задоволення його вимог, може бути здійснено, в тому числі, і за рішенням суду (п.5.4. Іпотечної угоди).

Відповідно до п.5.4.3.1. Іпотечної угоди, задоволення вимог Банку здійснюється шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог Банку шляхом використання процедури, передбаченої в цьому пункті Іпотечної угоди, Договір про задоволення вимог Банку, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Банку на предмет іпотеки на підставі цієї Іпотечної угоди, яка в такому випадку є правовстановлюючим документом.

За змістом п.п. 6.2., 6.3., 6.5. Іпотечної угоди, угода набуває чинності з моменту її нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Товариством зобов'язань за Кредитним договором. Право іпотеки припиняється виконанням Товариством в повному обсязі усіх умов основного зобов'язання. При частковому виконанні Товариством основного зобов'язання іпотека зберігається у початковому обсязі.

Оскільки зобов'язання за Кредитним договором Товариство належним чином не виконувало, станом на 07.10.2008 року утворилась заборгованість у сумі 30 596 872,52грн., внаслідок чого Банком на адресу відповідача було направлено повідомлення №5721/16-24934 від 07.10.2008року (т.1 а.с.а.с.33-35) про відкликання кредиту з вимогою погасити кредит в повному обсязі. Поряд з тим, Товариство було попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зазначеної вимоги.

Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що відповідач отримав вказане повідомлення позивача -14.10.2008 року (т.с.1 а.с.37), однак залишив його без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з вказаним позовом.Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Луганської області по справі №14/187пн/2011 від 22.12.2011р., повний текст якого підписано 26.12.2011р. (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги було задоволено.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 526 ЦК України, встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно для належного виконання зобов'язань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, статтею 575 ЦК України встановлені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека -застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку»визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Проаналізувавши Кредитний договір та Іпотечну угоду, з якої виникли цивільні права та обов'язки Банку (іпотекодержателя) та Товариства (іпотекодавця), судова колегія дійшла висновку, що укладена між сторонами Іпотечна угода за своїм змістом та правовою природою є договором про забезпечення виконання зобов'язання та підпадає під правове регулювання норм статей 572-593 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, в силу статті 572 Цивільного кодексу України та пунктів 1.1., 1.2. вищезазначеної Іпотечної угоди, Товариство передало в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання відповідачем основного зобов'язання за Кредитним договором, спірне нерухоме майно.

За приписами ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»). При цьому положення щодо письмової вимоги не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями ст. 36 Закону України «Про іпотеку»унормовано, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Водночас ст.37 Закону України «Про іпотеку»зазначає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Проаналізувавши зміст п.5.4.3.1. Іпотечної угоди, судова колегія дійшла висновку, що зазначені в ньому умови є тим самим застереженням, яке в силу наведених норм, прирівнюється до окремого договору про задоволення вимог Банку та визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поряд з тим, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що п.5.4. Іпотечної угоди одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки передбачає також задоволення вимог Банку за рішенням суду.

Таким чином, уклавши спірний правочин сторони дійшли згоди, що у разі порушення основного зобов'язання Банк має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, як шляхом реєстрації права власності на підставі здійсненого застереження в іпотечному договорі в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку»так і за рішенням суду.

За таких обставин, вимоги ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»повинні застосовуватися у разі переходу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставах передбачених ч.1 цієї норми, тобто за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі.

За загальним правилом, способи захисту прав та інтересів визначені у ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. При цьому вищевказаний перелік способів захисту прав не є вичерпним і як наголошується в абзаці 2 ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Одночасно це знаходить своє відображення в п.1 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 де зазначається, що виходячи із принципу диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права або інтересу.

Судова колегія погоджується з господарським судом Луганської області, що у разі встановлення такого способу звернення стягнення у іпотечному договорі, як визнання права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України має право вимагати його застосування судом.

Крім того, приймаючи до уваги той факт, що за своєю правовою природою та в силу ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є різновидом застави, звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду шляхом визнання права власності на спірне майно цілком узгоджується з приписами ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України та п.4 ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, колегія апеляційного суду вважає висновок господарського суду щодо задоволення позовних вимог Банку таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування зазначеного рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції від 22.12.11 року у справі №14/187пн/2011 -підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2011р., повний текст якого підписаний 26.12.2011р. по справі № 14/187пн/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2011р., повний текст якого підписаний 26.12.2011р. по справі № 14/187пн/2011 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-до справи; 1-ГСЛО; 1-ДАГС