Ухвала суду № 23692208, 17.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"17" квітня 2012 р. Справа № 6/031-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛАКС»до Комунального підприємства «Аптека матері і дитини»про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 95 від 19 квітня 2011 р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛАКС»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Аптека матері і дитини»(далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 4/86 від 06 квітня 2010 року щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 44789,59 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 березня 2012 року порушено провадження у справі № 6/031-12 та призначено її до розгляду на 03 квітня 2012 року.

Представники сторін 03 квітня 2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду були повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 03 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 17 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення по справі, що за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, в якому позивач уточнює суму позовних вимог шляхом зменшення розміру останніх.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

З урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Таким чином, враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, предметом спору є стягнення з відповідача 44 787,37 грн.

В судове засідання 17 квітня 2012 року представник відповідача вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, представник позивача з'явився, позовні вимоги в розмірі 44 787,37 грн.підтримав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 05.04.2012 р. місцезнаходження відповідача: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 5, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

06 квітня 2010 року між сторонами укладено договір поставки № 4/86, відповідно до умов якого (п. 1.1.) позивач зобов'язався поставити, а відповідач - отримати лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічні добавки та своєчасно оплатити їх.

Згідно п. 2.1. договору асортимент, ціна, кількість та термін оплати за товар узгоджуються попередньо та зазначені в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Сторони погодили (п.п. 3.1., 3.2. договору) умови оплати -оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у відповідній видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідач проводить оплату повної вартості товару по кожній поставці в сумі та в строк згідно накладних.

Відповідно до п. 4.3. договору товар вважається прийнятим з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання обов'язків сторонами.

На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортним накладним № 37712/0 від 24.11.2011 року на суму 1472,01 грн., № 37712/1 від 24.11.2011 року на суму 55,58 грн., № 38043/0 від 28.11.2011 року на суму 4998,46 грн., № 38059/0 від 28.11.2011 року на суму 9795,76 грн., № 38059/1 від 28.11.2011 року на суму 197,22 грн., № 38484/0 від 01.12.2011 року на суму 4036,32 грн., розрахунок на повернення товару від 09.12.2011 року на суму 42,20 грн., № 38484/1 від 01.12.2011 року на суму 182,70 грн.,№ 38976/0 від 05.12.2011 року на суму 6999,76 грн., № 39333/0 від 07.12.2011 року на суму 1294,73 грн., № 39337/0 від 07.12.2011 року на суму 16447,27 грн., № 39333/1 від 07.12.2011 року на суму 19,60 грн., №39337/1 від 07.12.2011 року на суму 984,94 грн., № 39453 від 08.12.2011 року на суму 905,50 грн., № 39454/0 від 08.12.2011 року на суму 9570,84 грн., № 39454/1 від 08.12.2011 року на суму 382,79 грн., № 39497/0 від 08.12.2011 року на суму 8523,29 грн., № 39497/1 від 08.12.2011 року на суму 1515,00 грн., № 39506 від 08.12.2011 року на суму 136,00 грн., №40285/0 від 14.12.2011 року на суму 1954,11 грн., № 40288 від 14.12.2011 року на суму 742,52 грн., № 40290/0 від 14.12.2011 року на суму 12069,10 грн., № 40290/1 від 14.12.2011 року на суму 775,52 грн., № 40285/1 від 14.12.2011 року на суму 573,82 грн., № 40332/0 від 14.12.2011 року на суму 224,25 грн., № 41497 від 10.01.2012 року на суму 0,07 грн.поставив відповідачу товар на загальну суму -83 814,96 грн., а відповідач, на підставі генеральної довіреності б/нб/д, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що у даних накладних визначено строк оплати товару.

Також, судом встановлено, що строк оплати товару по товарно-транспортним накладним настав, проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 39 027,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками із банківського рахунку, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу відповідач не надав, а сам борг підтверджується наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 787,37 грн. боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Аптека матері і дитини»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 5, ідентифікаційний код 23566885) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛАКС»(16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Московська, буд. 54, ідентифікаційний код 14255011)44 787 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз