Рішення № 23692191, 13.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/49/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.12 Справа № 5009/673/12

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення 25 646 грн. 01 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1924/27 від 10.04.2012р.

ОСОБА_3, дов. № 27/27 від 03.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_4, адвокат, договір № 17/04 від 11.04.2011р.

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 25 646 грн. 01 коп. основного боргу за використану теплову енергію за договором № 202669 від 01.11.2011 р.

Ухвалою суду від 22.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі 5009/673/12, присвоєно справі номер провадження 13/49/12 та призначено судове засідання на 28.03.2012р.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання відповідача, суд відклав слухання справи на 13.04.2012р., про що повідомив сторони відповідною ухвалою.

В судовому засіданні 28.03.2012р. представник позивача подав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу, та просить суд стягнути з відповідача 24 646 грн. 01 коп. заборгованості за використану теплову енергію за договором № 202669 від 01.11.2011 р.

Заява позивача відповідає вимогам ст.. 22 Господарсько-процесуального кодексу України, у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду.

Розглядаються зменшені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на такі обставини: позивач неправомірно, всупереч приписам ч. 2 ст. 275 ГК України, заявив вимоги про стягнення заборгованості за період, починаючи з грудня 2010 року, тобто за період, коли між сторонами не існувало договірних відносин. Оскільки сам договір був укладений 01 листопада 2011 року; позивач не довів належним чином, що в період з 01 грудня 2010 року по 01 листопада 2011 року він відпустив відповідачу теплову енергію на суму 21 641 грн. 62 коп.; до укладання договору позивач не звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 21 641 грн. 42 коп.; крім того, на думку відповідача, укладений з позивачем договір № 202669 не відповідає Типовому договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, який затверджено Наказом Міненерго та Держбуду України від 28.10.1999р., зокрема, містить умови, не передбачені Типовим договором.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2011 року між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір № 202669 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію Споживачу в потрібних йому обсягах, а той, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.

Теплова енергія, згідно умов Договору, постачалась в нежитлові приміщення АДРЕСА_2

Пунктом 3.2.6 Договору відповідач, як Споживач теплової енергії, зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Окрім того, пунктами 3.2.26, 6.12 Договору встановлено обов'язок Споживача сплатити вартість теплової енергії, поставленої на об'єкти нерухомості Споживача за період з моменту укладання договору купівлі-продажу нерухомості або підписання інших документів, які підтверджують право власності Споживача на дані об'єкти, до моменту укладання договору купівлі-продажу теплової енергії у сумі 21 641 грн. 62 коп.

За змістом п.6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п.6.3 Договору).

В п.6.4 Договору сторони погодили, що Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п.6.7 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання - передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів) (п.6.7.1 Договору). У разі неотримання акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений договором, згідно п.6.7.2 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

На виконання умов Договору позивач в період з грудня 2010 року по червень 2011 року, у вересні 2011 року, з листопада по грудень 2011 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 28 181 грн. 04 коп., що підтверджується представленими суду рахунками за поставлену теплову енергію за вказаний період та актами приймання-передачі теплової енергії (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи). Кількість спожитої теплової енергії за кожен місяць зазначена Теплопостачальною організацією у вказаних розрахункових документах. Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялись на адресу відповідача поштою, що підтверджується наданими суду реєстрами поштових відправлень за спірний період.

Всупереч умовам Договору, як свідчать матеріали справи, відповідач заборгованість за спожиту теплову енергію за вказаний період сплатив частково, в сумі 3 535 грн. 03 коп., що підтверджується представленими суду платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Доказів повного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за отриману теплову енергію у спірний період суду не надано.

Таким чином, на день розгляду справи господарським судом заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію згідно договору № 202669 від 01.11.2011р., згідно уточненого розрахунку позивача, складає 24 646 грн. 01 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підписавши та скріпивши своєю печаткою договір № 202669 від 01.11.2011р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідач таким чином прийняв пропозицію позивача укласти договір на зазначених у ньому умовах і, відповідно, взяв на себе зобов'язання по виконанню умов договору. Зокрема, пунктів 3.2.26, 6.12 вказаного договору, яким передбачено його обов'язок сплатити вартість теплової енергії поставленої за період з грудня 2010 року до моменту укладання договору (01.11.2011р.)

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач договірних зобов'язань належним чином та у повному обсязі не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з грудня 2010 року по червень 2011 року, у вересні 2011 року, з листопада по грудень 2011 року у встановлений договором строк та у повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору № 202669 від 01.11.2011р.

Жодних заперечень щодо виставлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії відповідач згідно з порядком, передбаченим п. 6.7.1, 6.7.2 Договору, на адресу позивача не направив, доказів цього суду не представлено і в матеріалах справи вони відсутні. Відтак, згідно із умовами Договору, акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період вважаються погодженими між сторонами і є підставою для проведення остаточних розрахунків за поставлену теплову енергію.

Листом вих.. № 05/1508-юр від 13.12.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість за теплову енергію в сумі 21 590 грн. 06 коп., яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 24 646 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, як необґрунтовані, з огляду на вищевикладене.

В судовому засіданні представник позивача подав суду письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу. Наслідки відмови від позовних вимог позивачу роз'яснені.

Відповідно до положень ст.. 22 ГПК України суд прийняв відмову позивача.

Згідно п.4 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, п. 4 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 у АКБ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії -Запорізьке обласне управління Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 24 646 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок шість) грн.. 01 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 74 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 1000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 17.04.2012р.