Рішення № 23692005, 24.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" квітня 2012 р. Справа № 11/5007/17/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ( довіреність від 12.01.12р.)

від відповідача: ОСОБА_2 ( приватний підприємець)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Київпассервіс" (м.Київ)

до Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 6683,69 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 5900 грн. основного боргу, 432,80 грн. пені, 301 грн. 7% штрафу, 35,58 грн. 3% річних, 14,31 грн. інфляційних.

Також, позивач просив зобов'язати відповідача забрати майно, передане на зберігання ДП "Київпассервіс" за договором зберігання № 74/11 від 31.12.10р. та підписати з позивачем акт приймання-передачі майна.

03.04.12р. позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути на його користь з відповідача 6700 грн. основного боргу, 456,80 грн. пені, 37,55 грн. 3% річних, 24,54 грн. інфляційних та 357 грн. 7% штрафу.

В судове засідання представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог від 24.04.12р., згідно якої позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 6700 грн. основного боргу, 192,40 грн. пені, 37,55 грн. 3% річних, 24,54 грн. інфляційних та 357 грн. 7% річних.

Суд приймає заяву про уточнення позовних вимог та розглядає справу в межах поданої заяви.

Відповідач надав суду відзив. в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, так як листом № 1/15-18/1820 від 07.11.11р. позивач повідомив відповідача про припинення дії укладеного між сторонами договору з 01.12.11р. Тому, всі фінансові стосунки між сторонами після 01.12.11р. потрібно вважати позадоговірними.

Також, відповідач зазначає, що позивач розрахував пеню в розмірі 0,1% в день, хоча законодавством України передбачена пеня в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Також, в судовому засіданні сторони зазначили, що відповідач забрав своє майно, яке передавалось позивачу на зберігання в березні 2012р.

За клопотанням сторони спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.10р. між сторонами було укладено договір зберігання № 74/11.

Згідно з п. 3.1.2. Договору зберігання Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі проводити розрахунки за зберігання майна.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за зберігання майна Відповідач сплачує Позивачу кошти у розмірі 800,00 грн. в місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. Договору зберігання, оплата за зберігання майна Відповідачем здійснюється щоквартально на підставі рахунків, виставлених Позивачем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

Таким чином, Відповідач повинен був здійснювати оплату Позивачу за зберігання майна до останнього дня кожного кварталу, за який здійснюється оплата.

Позивачем, за Договором зберігання, були виставлені наступні рахунки Відповідачу на загальну суму 4 800 грн.:

Рахунок на оплату № 974 від 25 липня 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 1076 від 26 серпня 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 1257 від 26 вересня 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 1390 від 26 жовтня 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 1501 від 25 листопада 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 1641 від 26 грудня 2011 р. на суму 800,00 грн.;

Станом на 25 липня 2011 р. Відповідачем було здійснено авансове перерахування в сумі 500,00 грн.

Дані рахунки на загальну суму 4 300,00 грн. Відповідач не оплатив.

На неодноразові письмові (Лист № 1/15-18/1591 від 09.09.2011 р. та Лист 1/06-05/326 від 13.02.2012 р.) та усні звернення Позивача до Відповідача про необхідність дотримання умов Договору зберігання та сплату заборгованості за ним, Відповідач зобов'язувався погасити останню, але не погасив.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, а у п. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, то зобов'язання повинно бути виконано Відповідачем, оскільки невиконання Відповідачем своїх зобов'язань є порушенням прав Позивача.

Відповідно до ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Крім того Договір зберігання закінчив свою дію 31 грудня 2011 р.

Згідно п. 3.1.1. Договору зберігання Відповідач зобов'язаний після закінчення строку дії Договору забрати у Позивача майно.

13.02.2012 р. Позивачем направлений Відповідачу лист 1/06-05/326 від 13.02.2012 р. з вимогою до 20.02.2012 р. забрати майно, яке зберігається по Договору зберігання у Позивача і сплатити заборгованість за зберігання даного майна.

Відповідно до ч. З ст. 946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до вищевикладеного, Позивачем виставлені наступні рахунки Відповідачу:

Рахунок на оплату № 74 від 31 січня 2012 р. на суму 800,00 грн.;

Рахунок на оплату № 170 від 21 лютого 2012 р. на суму 800,00 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач також просить стягнути з відповідача плату в розмірі 800 грн. за зберігання ним майна відповідача в березні 2012р.

Однак, в судовому засіданні представники сторін зазначили, що майно відповідач забрав в березні 2012р., але акт приймання-передачі майна між сторонами не складався, тому суд не має можливості встановити кількість днів в березні місяці, за які необхідно нараховувати плату за зберігання.

Таким чином, суд вважає, що у позивача відсутні підстави на рахування плати за зберігання за березень 2012р. і тому відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 800 грн. плати за зберігання за березень 2012р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити кредиторові неустойку, встановлену договором або законом.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.1. Договору зберігання, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно уточненого розрахунку позивача ним була нарахована відповідачу пеня на підставі ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не на підставі ст. 231 ГПК, як позивач зазначив в позовній заяві.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені можливе лише за той період, за який між сторонами діяли договірні стосунки.

Оскільки дія договору зберігання закінчилась 31.12.11р., то нарахування пені на заборгованість яка виникла у відповідача за січень 2012р. неможливе

Згідно розрахунку , проведеного судом, розмір пені за період з 01.10.11р. по 01.03.12р. з суми 1900 грн. та за період з 01.01.12р. по 01.03.12р. з суми заборгованості 2400 грн. становить 182,20 грн.

Також, суд не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування штрафу в розмірі 7% , так як до суми заборгованості на яку нараховано штраф також включена сума боргу яка виникла у відповідача за січень 2012р., тобто після закінчення терміну дії договору.

Згідно розрахунку суду, штраф за прострочення оплати за зберігання майна становить 301 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивач, правильність якого перевірена судом, розмір 3% річних та інфляційних становить відповідно 37,55 грн. та 24,54 грн.

Посилання відповідача в своїх запереченнях на те, що договір зберігання між сторонами припинив свою дію з 01.12.11р., оскільки позивачем був направлений відповідачу відповідний лист № 1/15-18/1820 від 07.11.11р. спростовується наступним.

Повернення зберігачем предмету договору зберігання оформляється відповідним документом ( актом), який підписується сторонами договору.

З цього моменту договір найму припиняється.

Оскільки таким акт між сторонами не складався, то у суду не має підстав вважати даний договір зберігання припиненим з 01.12.11р., як то зазначає відповідач.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 5900 грн. основного боргу, 182,20 грн. пені, 37,55 грн. 3% річних, 24,54 грн. інфляційних, 301 грн. 7% штрафу та відмовляє в іншій частині позову.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Київпассервіс" ( 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-А, код 33348385) - 5900 грн. основного боргу, 182,20 грн. пені, 37,55 грн. 3% річних, 24,54 грн. інфляційних, 301 грн. 7% штрафу, 1419,26 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.04.12

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)