Рішення № 2369191, 10.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.08 р. Справа № 28/64

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, ЄДРПОУ 30099172, с. Ягідне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерпак”,

ЄДРПОУ 31330879, м. Донецьк

про стягнення 9143 грн. 16 коп.

Представники:

від позивача: Данник Г.К. представник за дорученням №37-10/2008 від 13.10.2008р.

Гавриш І.І. – адвокат, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття

адвокатською діяльністю №293 від 02.04.2002р., угоди від 11.08.2008 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с.Ягідне, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ” Интерпак”, м.Донецьк про стягнення 9143 грн. 16 коп., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 7500 грн. 00 коп., пеня в розмірі 1485 грн. 66 коп., сума індексації боргу в розмірі 157 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №191/02-05/08п від 05.05.2008 р., рахунок-фактуру №И-00000233 від 05.05.2008 р., платіжне доручення №080527 від 13.05.2008 р., видаткову накладну №И-00000781 від 27.05.2008р., претензію №61-06/2008 від 27.06.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.09.2008р. порушив провадження у справі № 28/64 та призначив її розгляд на 13.10.2008р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Відповідач в засідання суду не з’явився, витребувані господарським судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями на всі адреси, що вказані у позовній заяві.

Як встановлено судом, в позовній заяві вказана адреса відповідача: 83122, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 246а/58.

Відповідно до довідки №14/4-20/1831 від 21.10.2008р. Головного управління статистики у Донецькій області та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.10.2008 р. юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак” є адреса: 83122, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, вул.Куйбишева, буд.246а, кв.58.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин невиконання вимог суду відповідачем не надано.

Таким чином, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою №98-10/2008 від 28.10.2008р. про зміни до позову у справі №28/64 позивачем відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 9969 грн. 26 коп., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 7500 грн. 00 коп., пеня в розмірі 2356 грн. 89 коп., сума індексації боргу в розмірі 112 грн. 37 коп. Суду надані документи (квитанція та опис вкладення до листа з повідомленням), які підтверджують відправлення на адресу відповідача зазначеної заяви.

До господарського суду 29.10.2008 р. надійшли від позивача пояснення № 96-10/2008 від 28.10.2008 р. по розбіжностях в посиланні на договір.

Крім того, 10.11.2008р. до суду надійшли пояснення №18-11/2008 від 07.11.2008р. щодо величини витрат на послуги адвоката.

Суд приймає до уваги дані заяву та пояснення і розглядає справу по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Між позивачем, Державним підприємством „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с.Ягідне, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м.Донецьк, був укладений договір №191/02-05/08п від 05.05.2008 р., відповідно до якого відповідач зобов’язався виготовити та передати позивачу вироби з паперу та гофрокартону в асортименті та кількості на підставі попередньої заявки та відповідно до специфікації, яка укладається на кожну окрему партію і є невід’ємною частиною вказаного договору. Договір діє до 31.12.2009р.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить визначеним сторонами умовам договору, до означеного правочину також застосуються правила договорів купівлі-продажу, передбачені статями 655-697 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.10.2008 р. вбачається, що 31.03.2008р. в господарському суді Донецької області було порушено справу №27/95Б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м.Донецьк.

Згідно відомостей ДП „Інформаційні судові системи” на теперішній час відповідач не визнаний банкрутом, за змістом ухвали господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. по справі №27/95Б було введено, зокрема, мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м.Донецьк.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 12 вказаного закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки. Виконання яких забезпечується на загальних засадах. Тобто, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. За зобов’язаннями поточних кредиторів, згідно з загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Крім того, за приписом частини другої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не розглядаються і вважаються погашеними саме вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі. Вимоги поточних кредиторів на підставі зазначеної норми не можуть вважатися погашеними.

Таким чином, враховуючи те, що договір №191/02-05/08п був підписаний 05.05.2008р., позивач є поточним кредитором, в зв’язку з чим, він не позбавлений права стягувати заборгованість та неустойку з відповідача в позовному порядку.

Відповідно до п.3.1. договору №191/02-05/08п від 05.05.2008 р. оплата виготовленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на умовах 100% передплати.

Згідно з п.4.1. зазначеного договору відповідач виготовляє продукцію протягом 7 календарних днів після 100% передплати. За змістом п.5.2. договору встановлено, що у разі нездійснення поставки (або неповної поставки) продукції протягом строку вказаного в п.4.1. (більше, ніж 15 днів) з моменту передоплати позивачем, відповідач зобов’язаний повернути суму, перераховану позивачем та понесені позивачем банківські витрати.

Тобто, зі змісту вказаних пунктів договору вбачається, що поставка продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 7 календарних днів після 100% передплати.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Товариством з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м. Донецьк було виставлено рахунок-фактуру №И-00000233 від 05.05.2008р. Державному підприємству „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с. Ягідне відповідно до якого останній повинен передплати за вироби, а саме за піддон (545-404-95) з флексопечаттю в кількості 4000 одиниць грошові кошти в сумі 10000 грн. 00 коп. Підставою рахунку-фактури було вказано договір №И-00000046 від 01.01.2001р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним було виконано свої зобов’язання в повному обсязі, а саме платіжним дорученням №080527 від 13.05.2008р., який міститься в матеріалах справи, на виконання виставленого відповідачем рахунку-фактури №И-0000233 від 05.05.2008р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано 10000 грн. 00 коп.

Проте, за твердженням позивача, відповідач згідно з видаткової накладної №И-00000781 від 27.05.2008р. поставив товар лише на суму 2500 грн. 00 коп., тобто, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 7500 грн. 00 коп.

До господарського суду Донецької області 29.10.2008р. надійшли пояснення №96-10/2008 від 28.10.2008р. позивача щодо розбіжностей в посиланні на договір, зі змісту яких вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено лише один договір №191 від 05.05.2008р. Цей договір, за твердженням позивача було складено відповідачем та направлено позивачу факсом для узгодження. Після розгляду вказаного договору позивач підписав його та привласнив номер 02-05/08п від 05.05.2008р. Крім того, позивач зазначає, що посилання в рахунку-фактурі №И-00000233 від 05.05.2008р. та в видатковій накладній №И-00000781 від 27.05.2008р. на договір №И-00000046 від 01.01.2001р. є програмною помилкою.

Позивачем 27.06.2008р. була виставлена відповідачу претензія №61-06/2008 від 27.06.2008р. на суму 8022 грн. 43 коп., відповідно до якої позивач просить відповідача повернути грошові кошти в сумі 7500 грн. 00 коп. у зв’язку з недопоставкою продукції, сплатити пеню відповідно до п. 5.1., п.5.2. договору №191/02-05/08п від 05.05.2008р.

Відповідно до пояснень №95-10/2008 від 28.10.2008 позивача вказана претензія була передана відповідачу посильним та вручено 27.06.2008 р. особисто директору Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м.Донецьк Юричевій В.А., про що свідчить особистий її підпис на претензії.

Зі змісту ч.1 статті 670 Цивільного кодексу України вбачається, що, якщо продавець передав покупцю товар в меншій кількості, ніж передбачено договором купівлі-продажу, покупець має право витребувати передачі товару який недостає або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - витребувати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач не з’явився в судові засідання та не представив суду доказів направлення продукції, а саме піддонів (545-404-95) з флексопечаттю в кількості 3000 одиниць на суму 7500 грн. 00 коп. або доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 7500 грн. 00 коп., суд робить висновок, що вказана продукція до теперішнього часу позивачу не поставлена, грошові кошти в сумі 7500 грн. 00 коп. позивачу не повернути, в зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2356 грн. 89 коп. та суми індексації боргу в розмірі 112 грн. 37 коп.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, судом було встановлено, що до пені позивачем було помилково віднесено також проценти за користування чужими коштами, тобто, 3% річних в сумі 59 грн. 63 коп.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, неустойка (пеня) та 3% річних – це різні правові наслідки порушення зобов'язання.

Таким чином, господарський суд Донецької області відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача віднесених позивачем до пені процентів за користування чужими коштами, тобто, 3% річних в сумі 59 грн. 63 коп., виходячи з того, що проценти за користування чужими коштами є самостійним правовим наслідком порушення зобов’язання, а не пенею.

Пунктом 5.1. договору №191/02-05/08п від 05.05.2008р. встановлено, що відповідач за несвоєчасну поставку продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За змістом п.5.2. зазначеного договору встановлено, що у разі нездійснення поставки (або неповної поставки) продукції протягом строку вказаного в п.4.1. (більше, ніж15 днів) з моменту передоплати позивачем, відповідач зобов’язаний повернути суму, перераховану позивачем та понесені позивачем банківські витрати. У разі не повернення коштів протягом 20 днів з моменту оплати позивачем відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,3 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення, які минули з моменту настання 20 денного строку до моменту повернення коштів.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом, позивач відноситься до державного сектора економіки. Таким чином, відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України сторони в п. 5.2. договору правомірно передбачили іншій розмірі пені, а саме 0,3 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи було додано розрахунок штрафних санкцій відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача:

- пеню за несвоєчасну поставку виробів на суму 10000 грн. 00 коп. за період з 20.05.2008р. по 27.05.2008р.(дата часткової поставки товару) в розмірі 45 грн. 90 коп. (п. 5.1. договору);

- пеню за несвоєчасну поставку виробів на суму 7500 грн. 00 коп. за період з 27.05.2008р. по 10.06.2008р. в розмірі 68 грн. 85 коп. (п. 5.1. договору);

- пеню за недопоставку виробів в сумі 7500 грн. 00 коп. за період з 11.06.2008р. по 15.09.2008р. (дата підписання позовної заяви) в розмірі 2182 грн. 50 коп. (п. 5.2. договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та періоди нарахування пені, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку виробів на суму 10000 грн. 00 коп. за період з 20.05.2008р. по 27.05.2008р. в розмірі 45 грн. 90 коп., пені за несвоєчасну поставку виробів на суму 7500 грн. 00 коп. за період з 27.05.2008р. по 10.06.2008р. в розмірі 68 грн. 85 коп. та пені за недопоставку виробів на суму 7500 грн. 00 коп. за період з 11.06.2008р. по 15.09.2008р. в розмірі 2182 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Одночасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок та з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми індексації боргу в розмірі 112 грн. 37 коп. також такими, що підлягають задоволенню.

В порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

Позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача вартості послуг на адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп. та вартості послуг транспорту для виїзду в сумі 241 грн. 24 коп.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За змістом угоди №5-08/г від 11.08.2008р. вбачається, що позивач, Державне підприємство „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с.Ягідне, поручив адвокату Артемівської юридичної консультації, Гавриш І.І. вести в господарському суді Донецької області господарську справу за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерпак”, м.Донецьк за плату в розмірі 3000 грн. 00 коп.

В підтвердження оплати Державним підприємством „Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с.Ягідне грошових коштів в сумі 3000 грн. 00 коп. за надану Гавриш І.І. правову (адвокатську) допомогу до матеріалів справи було додано довідку №5-08-г від 20.10.2008р. Також, в підтвердження права Гавриш І.І. на заняття адвокатської діяльністю позивачем до матеріалів справи було надано копію свідоцтва про право Гавриш І.І. на заняття адвокатською діяльністю №293 від 02.04.2002р.

За таких обставин, враховуючи норми ст.ст.44 та 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп. підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 2982 грн. 00 коп.

Одночасно, вартість послуг транспорту для виїзду в сумі 241 грн. 24 коп. підлягають залишенню за позивачем на підставі того, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність таких витрат та їх розмір.

Крім того, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем з урахуванням заяви №98-10/2008 від 28.10.2008р. було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9969 грн. 26 коп., у тому числі: сума боргу в розмірі 7500 грн. 00 коп., пеня в розмірі 2356 грн. 89 коп., сума індексації боргу в розмірі 112 грн. 37 коп., тобто, вимоги майнового характеру.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №080838 від 22.08.2008р. було сплачено державне мито в розмірі 132 грн. 28 коп., тобто більше ніж передбачено зазначеною вище нормою.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 30 грн. 28 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Дослідне господарство Артемовської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук”, с.Ягідне до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак”, м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Интерпак” (83122, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул.Куйбишева, буд.246а, кв.58, ЄДРПОУ 31330879, р/р №26000001000066 в ТОВ КБ „Український фінансовий мір” м.Донецьк, МФО 377777) на користь Державного підприємства „Дослідне господарство Артемовської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук” (84505, Донецька область, Артемівський район, с.Ягідне, ЄДРПОУ 30099172, р/р №26009091854000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) суму боргу в розмірі 7500 грн. 00 коп., пеню в розмірі 2297 грн. 25 коп., суму індексації боргу в розмірі 112 грн. 37 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 2982 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 грн. 39 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 29 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству „Дослідне господарство Артемовської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук” (84505, Донецька область, Артемівський район, с.Ягідне, ЄДРПОУ 30099172, р/р №26009091854000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 30 грн. 28 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 10.11.2008р. оголошено повний текст рішення.

Суддя