Постанова № 23691310, 23.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5019/2200/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С.за участю представників:позивачаГончарук В.В., представниквідповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 рокуу справі№ 5019/2200/11 господарського суду Рівненської областіза позовомПідприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок"доПідприємця ОСОБА_6 простягнення в сумі 21 011, 10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 21011,10 грн. заборгованості, припинення правовідносин згідно Договору №29 від 10.02.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем та про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, що знаходиться під кіоском АДРЕСА_1, яка належить на праві землекористування позивачу, шляхом демонтування кіоску.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.12.2011 року у справі № 5019/2200/11 (суддя Качур А.М.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року (судді: Філіпова Т.Л. -головуючий, Юрчук М.І., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2011 року у справі № 5019/2200/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Підприємство об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між Рівненською міською радою та Підприємством об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок" 24 квітня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 942 кв.м., яка розташована в м.Рівне, по вул.Ювілейна, для будівництва та обслуговування ринку. Відповідно до п.16 договору оренди підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування ринку за рахунок земель житлової та громадської забудови міста є рішення Рівненської міської ради №454 від 28.12.2006.

01 лютого 2007 року між підприємством об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" та підприємцем ОСОБА_6 укладено договір № 29, за умовами якого замовник влаштовує торгове місце розміром 7,17 кв.м на території підприємства і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади, а підприємство створює для цього всі необхідні умови, виходячи із своїх організаційних, технічних, фінансових та територіальних можливостей.

Відповідно до п.2.1 Договору підприємство, серед іншого, зобов'язується: надати на підставі заяви замовника дозвіл на влаштування торгового місця; надати замовнику дозвіл на влаштування іншого торгового місця у випадку проведення робіт з будівництва чи реконструкції на території підприємства; об'єктивно встановлювати розмір плати за послуги по утриманню та обслуговуванню торгового місця; обґрунтовувати замовнику зміни розміру платежів в результаті зміни цін і тарифів на послуги та інфляційних процесів.

Відповідно до п.2.2 Договору замовник зобов'язується, зокрема, дотримуватись у своїй діяльності положень Закону України "Про захист прав споживачів" та правил торгівлі; своєчасно оплачувати вартість отриманих послуг підприємства.

За п.3.1. оплата згідно даного Договору проводиться замовником відповідно до затвердженої калькуляції у вигляді предоплати через касу підприємства або установи банків, але не пізніше останнього числа попереднього місяця.

Відповідно до п.4.2 Договору за порушення терміну оплати замовник сплачує підприємству пеню з розрахунку 20% від суми платежу за кожен день прострочки терміном до одного місяця. Якщо і після цього замовник не розрахується з підприємством, то останнє має право демонтувати торгове місце, здати в оренду або демонтувати його, а отримані кошти направити на погашення заборгованості за послуги підприємства.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Термін дії договору 11 місяців. У випадку відсутності належним чином оформленої письмової заяви однієї із сторін про припинення дії даного Договору, що подається за 30 днів до закінчення його терміну дії -договір вважається пролонгованим на той самий термін, на який його було укладено (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Сторони не заперечують факт користування підприємцем ОСОБА_6 торгівельним місцем на території ринку підприємства по вул.Ювілейній в м.Рівне.

Однак, відповідач оплату наданих послуг не проводив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 16.02.2007 року по 01.09.2011 року у розмірі 21011,10 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Крім того, позивач просив також припинити правовідносини згідно Договору № 29 від 01.02.2007 року шляхом його розірвання з 01.10.2011 року та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, що знаходиться під кіоском АДРЕСА_1, шляхом демонтування кіоску.

Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, місцевий господарський зазначив, що сторони договору №29 від 01.02.2007 року не погодили усіх істотних умов договору (предмет, розмір плати за користування торгівельною площею, перелік та ціну послуг, що надаються ринком), що дає підстави вважати зазначений неукладеним, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність договірних зобов'язань між сторонами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський виходив, зокрема, з того, що висновок суду про неукладеність договору є помилковим, оскільки сторони факт використання відповідачем торгового місця не заперечують. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження надання і одержання послуг, за виконання яких встановлено оплату.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Кодексу унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 зазначеної статті).

Оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата. Розмір орендної плати визначається сторонами та встановлюється договором найму.

Незважаючи на те, що виходячи із визначення договору найму (ст. 759) плата за користування майном має відноситися до істотних умов цього договору, договір найму, в якому відсутня вказівка на розмір орендної плати, не визнається неукладеним. Частина 1 коментованої статті містить правило, відповідно до якого, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Такими обставинами можуть бути попит на ринку на подібні речі, звичайні ціни, що склалися на ринку тощо. Крім того, в разі невизначеності орендної плати в договорі, застосуванню підлягають загальні положення ст. 632 ЦК.

Однак, судами попередніх інстанцій при винесені судових рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Поза увагою господарських судів також залишились доводи та пояснення відповідача, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 43, 42 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту, за допомогою доказів переконують суд, а суд, в свою чергу, зобов'язаний, відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року у справі № 5019/2200/11 господарського суду Рівненської області та рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда