Постанова № 23688672, 23.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4140/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Штеннікової К.Б.

представника відповідача -Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення від 21.03.12 №59, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «БаДМ», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення Дніпропетровської митниці форми «Р» від 21.03.12 №59, яким позивачу донараховано мито на товари, що ввозяться на територію України, в розмірі 116 069,05 грн. В обґрунтування позивних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, зроблені за результатами камеральної перевірки, є необгрунтованими, оскільки товар пройшов митне оформлення без зауважень саме за кодом 3004901900 і був випущений у вільний обіг на територію України. З боку ТОВ «БаДМ» всі нараховані Дніпропетровською митницею податки та збори було сплачено у повному обсязі відповідно до класифікованого Митницею товару за кодом 3004901900. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позові, зазначивши, зокрема, що відповідач, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, відтак не мав жодних правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

Відповідач, Дніпропетровська митниця, просив відмовити у задоволені позову, з мотивів, наведених в запереченнях, зазначивши зокрема, що на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 10.02.12 №106 була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання позивачем законодавства України при митному оформленні «Гілоба». За висновками вказаної перевірки препарат, що ввозився позивачем на територію України за показанням для застосування не відповідає Додатковій примітці 1 (а) до товарної групи 30 та не може бути включений до цієї товарної групи. Таким чином, відповідачем прийнято спірне рішення у зв'язку із порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф України», у частині правильності класифікації товарів та розділу 5 «Податку на додану вартість» ПКУ. В судовому засідання представник відповідача наполягав на відмові у задоволені позову, адже спірне рішення є законним та обґрунтованим.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судовим розглядом справи, відповідачем з 20.02.12 по 24.02.12 на підставі наказу від 10.02.12 №106 проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання ТОВ «БаДМ» законодавства України при митному оформлені товару «Гілоба». Матеріалами справи підтверджено, що позивачу надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 13.02.12 №17-11-1/1264, яке отримано останнім 22.02.12, що не заперечується представником позивача. Результати проведеної перевірки оформлені Актом від 28.02.12 №Н22/12/110000000/31816235, за висновками якого ТОВ «БаДМ», внаслідок неправильної класифікації товару «Гілоба», оформленого за ВМД:

№110000011/2011/114788 від 01.09.11; 110000011/2011/101708 від 07.02.11,

№110000011/2011/121696 від 13.12.11; 110000011/2011/100579 від 18.01.11,

№110000011/2011/117942 від 18.10.11, №110000011/2011/106322 від 20.04.11,

№110000011/2011/106458 від 21.04.11, №110000011/2011/122380 від 22.12.11,

№110000011/2011/120588 від 25.11.11, №110000011/2011/112503 від 28.07.11,

№110000011/2011/116567 від 28.09.11,

порушені вимоги Закону України «Про митний тариф України» у частині правильності класифікації товарів та розділу 5 «Податку на додану вартість». Підставою для зазначених висновків слугувало встановлення відповідачем того факту, що препарат позивача за показаннями для застосування не відповідає Додатковій примітці 1 (а) до товарної групи 30, тому не може бути включений до цієї товарної групи. За рішення Секретаріату з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації від 01.08.07 №L08930А1 препарат у формі таблеток, активними (діючими) компонентами якого є екстракт гінго білоба та подібними препарату «Гілоба» показаннями для застосування, класифіковано у товарній позиції 2106 як харчова добавка. Відтак товар позивача повинен був бути класифікований за товарною під категорією 2106909200, яка передбачає застосування при митному оформлені 8% ставки ввізного мита.

З посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 21.03.12 №59, яким позивачу донараховано мито на товари, що ввозяться на територію України, в розмірі 116 069,05 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість таких висновків відповідача і винесеного на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Позивачем згідно з ЗЄД-контрактом, укладеним з Мега Лайфсайенсіз Лтд, Таїланд, в період з січня по грудень 2011р. був ввезений на територію України лікарський засіб № UA /3693/01/01 від 30.07.10 «Гілоба», капсули по 40 мг, оформлений за ВМД:

№110000011/2011/114788 від 01.09.11; 110000011/2011/101708 від 07.02.11,

№110000011/2011/121696 від 13.12.11; 110000011/2011/100579 від 18.01.11,

№110000011/2011/117942 від 18.10.11, №110000011/2011/106322 від 20.04.11,

№110000011/2011/106458 від 21.04.11, №110000011/2011/122380 від 22.12.11,

№110000011/2011/120588 від 25.11.11, №110000011/2011/112503 від 28.07.11,

№110000011/2011/116567 від 28.09.11.

Товар був класифікований позивачем за кодом 3004901900 згідно з УКТЗЕД, який передбачає застосування, при митному оформленні 0 % ставки ввізного мита.

Суд зауважує, що відповідно до Реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №UA/3693/01/01, виданого Міністерством охорони здоров'я України 03.08.10 строком дії на всій території України до 30.07.15 (а.с.10), товар позивача «Гілоба», що ввезений ним за спірними ВМД, визначений саме лікарським засобом. Як вбачається з Додатку до Закону України «Про митний тариф» від 05.04.01 №2371-ІІІ, який визначає митні тарифи України за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТЗЕД, лікарські засоби відносяться до групи 30 «Фармацевтична продукція».

Також, суд наголошує, що факт прийняття відповідачем рішень про класифікацію товару за кодом 3004901900 за спірними ВМД протягом січня - грудня 2011р. шляхом завершення процедури митного оформлення та випуску відповідного товару у вільний оборот, як і факт оплати позивачем всіх вказаних митним органом платежів та зборів, визнані сторонами в судовому засіданні. Оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, такі обставини, з огляду на положення т.72 КАС України, можуть не доказуватись перед судом.

Відповідно до Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20.04.05 № 314, працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. Як встановлено в судовому засіданні, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Згідно з поясненнями представника відповідача митний орган підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і правильність коду товару та наявністю пільг, своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористався, товар пройшов митне оформлення без зауважень саме за кодом 3004901900 та був випущений у вільний обіг на територію України.

Враховуючи положення п.35 ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК), суд зазначає, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур. Митними процедурами є операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (п.19 ст. 1 МК). Аналіз положень ст.313 МК дає підстави для висновку, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

За змістом ст.69 МК митний контроль за товарами може здійснюватися незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та їх пропуску, лише якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Отже, здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливе виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

З'ясовуючи в ході розгляду справи питання щодо наявності достатніх та обґрунтованих обставин, що обумовлюють необхідність здійснення митного контролю товару позивача після звершення його оформлення, відповідачем не доведено суду необхідності та підставності здійснення такого контролю. Між тим, відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою КМУ від 02.02.11 №71, така перевірка може бути проведена у разі: - виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо; - надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Суд критично оцінює пояснення відповідача щодо необхідності проведення перевірки позивача на підставі доповідної записки від 08.02.12 №2156/5-10, за змістом якої необхідність проведення перевірки обумовлена встановленням факту невірної класифікації товару «Гілоба». Так, виявлення помилки стосовно класифікації товару не свідчить про наявність обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів позивача через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таким чином, з положень наведених норм чинного митного законодавства слідує, що за умови віднесення товару митним органом під час прийняття ВМД до певного коду товарної номенклатури та пропуску товару на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), у нього не має в подальшому правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, в тому числі з посиланням на результати камеральної перевірки. Суд відмічає, що саме таких висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 23.01.12, прийнятому за результатами розгляду заяви Митниці та заступника Генерального прокурора України про перегляд судового рішення у справі за позовом ТОВ «Караван-Фіш» до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень та зобов'язання вчинити дії.

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведені приписи процесуального закону суд вважає, що викладені в зазначеному судовому рішенні висновки Верховного Суду України мають бути обов'язково взяті до уваги при розв'язанні даного спору по суті.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що судовим розглядом справи встановлений факт здійснення відповідачем митного контролю позивача за відсутністю обставин, з якими законодавець пов'язує можливість здійснення митним органом митного контролю після завершення митного оформлення, податкове повідомлення форми «Р» від 21.03.12 №59, яке винесене за результатом такого здійсненого відповідачем контролю, є таким, що прийняте митницею з порушенням наведених законодавчих норм та наданих повноважень, отже, не відповідає вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. З урахуванням того, що відповідач правомірність прийнятого рішення належним чином не довів, позовні вимоги ТОВ «БаДМ» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення Дніпропетровської митниці форми «Р» від 21.03.12 №59.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ - 31816235) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 160 грн. (одна тисяча сто шістдесят гривень) 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20.04.12.

Суддя А.О. Коренев