Постанова № 23688319, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. о 12 годині 24 хвилині Справа №2а-1754/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 09.02.2012р. №83,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 01.03.2012р. за №6/10-0,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про (з урахування збільшення позовних вимог) визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні на спрощену систему оподаткування та видачі свідоцтва платника єдиного податку; визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яка знайшла своє відображення у листі від 15.02.2012р. вих.№2371/П/17-2; зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства здійснюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Починаючи з 01.01.2011р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені ПК України.

Згідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.01.2002р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.15).

Згідно пункту 291.3. статті 291 ПК України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За підпунктом 298.1.1. статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Згідно пункту 298.7. ст.298 ПК України форма та порядок подання заяви встановлюються Міністерством фінансів України.

Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, а також форма свідоцтва платника єдиного податку та порядок видачі свідоцтва затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 N 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011р. за N 1537/20275 та від 27.12.2011 за N 1536/20274.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» N 4014-VI від 04.11.2011р., який набрав чинності з 01.01.2012р., до розділу XIV ПК України включена глава 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

З урахуванням підпункту "г" пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України N 4014-VI суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового кодексу України.

25.01.2012р. ФОП ОСОБА_3 була подана, а ДПІ в м. Сімферополя була отримана заява про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування(а.с.17-20).

Згідно пункту 5 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у заві повинні бути зазначені такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; податкова адреса суб'єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності; види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються; ставки єдиного податку або зміна ставки, обрані суб'єктами господарювання; кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що у розділі 10 заяви позивачем зазначені наступні коди та назва видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме:

52.48.2. роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами;

51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;

51.19.0. посередництво в торгівлі товарами широкого вжитку;

52.48.9. роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами;

70.20.0. здавання в оренду власного нерухомого майна.

Статтею 299 ПК України встановлений порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку, де вказано, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Згідно пункту 299.9 статті 299 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Листом №1355/п/172 від 31.01.2012р. «Про розгляд заяви» відповідачем повідомлено позивача, що згідно частини 4 підпункту 291.5.1., статті 291 ПК України не мають право бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництва та реалізацію дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення(а.с.21,22).

Окрім того, листом від 15.02.2012р. за вих. №2371/П/17-2 відповідач також повідомив позивача про відмову у видачі свідоцтва про право на сплату єдиного податку з тих самих підстав, які викладені у листі відповідача від 31.01.2012р. №1355/п/172 (а.с.49).

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на статтю 1 Закону України від 18.11.1997 №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», де зазначено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Поняття "вироби з дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. N244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 року за N 369/8968.

Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.

У вказаному листі ДПІ в м. Сімферополь вказує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не має законних підстав для застосування спрощеної системи оподаткування.

Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що види підприємницької діяльності, які зазначені позивачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме код за КВЕД 52.48.2. роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення; 51.19.0. посередництво в торгівлі товарами широкого вжитку; 52.48.9. роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами; 70.20.0. здавання в оренду власного нерухомого майна, відносяться до видів діяльності, щодо яких ПК України встановлює обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 14.1.36 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Одним з загальних принципів господарювання, що наведений у статтях 6, 43 Господарського кодексу України є свобода підприємницької діяльності, у межах, що визначені у законах. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПК України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви суб'єкта господарювання про застосування спрощеної системи оподаткування податковим органом повинні розглядатися та оцінюватися ті види діяльності, які зазначив заявник.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".

Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:

- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);

- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 N637/97-ВР.

Статтею 1 цього Закону визначено, що:

- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1);

- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3);

- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5);

- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6);

- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7);

- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).

Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані кінцевим споживачам.

Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.

Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначений розділ 52 «Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку».

Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 діяльність щодо виробництва ювелірних виробів віднесена до підкласу 36.22.0 який включає:

- виробництво оброблених перлів;

- виробництво обробленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, включаючи оброблення каміння промислового призначення, а також штучного та відновленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;

- виробництво оброблених алмазів;

- отримання крихти та порошків природного або штучного дорогоцінного чи напівдорогоцінного каміння;

- виробництво ювелірних виробів із дорогоцінних та недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, з дорогоцінних металів у сполученні із дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням або з іншими матеріалами;

- виробництво предметів побуту з дорогоцінних металів або з недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами: столових приборів, дрібного та глибокого посуду, предметів туалету, декоративних виробів для бюро та офісів, виробів релігійного призначення тощо;

- виробництво технічних виробів з платини.

Таким чином, у відповідному підкласі зазначені види діяльності з перероблення виробленого дорогоцінного матеріалу, тобто продукту придатного для кінцевого споживання.

Згідно з пунктом 8 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння - переробка, обробка, використання і застосування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння для виробничих, наукових, соціально-культурних та інвестиційних потреб.

За пунктом 9 статті 1 цього Закону операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, пов'язані з:

а) виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння;

б) надходженням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння до місць зберігання фондів і запасів, а також їх зберіганням і відпуском у встановленому порядку;

в) зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання;

г) ввезенням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів і матеріалів, що їх містять, в Україну з-за кордону та вивезенням з України.

Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №802. Промислові споживачі - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння для виготовлення своєї продукції (включаючи напівфабрикати).

За пунктом 13 зазначених Правил промислові споживачі здійснюють купівлю дорогоцінних металів у зливках, виробах і напівфабрикатах, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння на підставі укладених договорів купівлі-продажу з:

переробниками та афінажними підприємствами;

Державним сховищем дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Національним банком;

іншими суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 №1775-Ш діяльність зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів підлягає ліцензуванню.

Спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 р. N 82/350, що зареєстрований у Мінюсті 16 січня 2001 р. за N 24/5215 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Згідно пункту 1 зазначеного наказу окремо затверджені ліцензійні умови:

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що позивач у даному випадку є промисловим споживачем, що здійснює господарську діяльність не пов'язану з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, а тому не може бути обмежений у праві застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України» в редакції від 21.12.2010 №2829-УІ Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів є товарною номенклатурою.

Для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого.

Так у групі 71 розділу ХІУ «Перли природні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, метали, плаковані дорогоцінними металами, та вироби з них; біжутерія; монети» зазначені як окремі види товарів: Ювелірні вироби та їх частини з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами (7113), Вироби майстрів золотих і срібних справ та частини цих виробів з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами (7114), Інші вироби з дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами (7115), Вироби з природних або культивованих перлів, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (природного, штучного чи реконструйованого) (7116), Біжутерія (7117), Монети (7118).

Разом з цим у зазначеній групі 71 знаходиться категорія товарів: перли природні чи культивовані, оброблені або необроблені, сортовані або несортовані, але ненанизані, неоправлені і незакріплені; природні чи культивовані перли, тимчасово нанизані для зручності транспортування (7101), Алмази, оброблені або необроблені, але неоправлені або незакріплені (7102), Дорогоцінне каміння (крім алмазів) або напівдорогоцінне каміння, оброблене або необроблене, сортоване або несортоване, але ненанизане, неоправлене і незакріплене; несортоване дорогоцінне каміння (крім алмазів) та напівдорогоцінне каміння, тимчасово нанизане для зручності транспортування (7103), Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, штучне чи реконструйоване, оброблене або необроблене, сортоване чи несортоване, але ненанизане, неоправлене і незакріплене; несортоване штучне або реконструйоване дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, тимчасово нанизане для зручності транспортування (7104), Кришиво та порошок з природного або штучного дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (7105).

Також до групи 71 входять Срібло (включаючи срібло з покриттям із золота або платини), у необробленому або напівобробленому вигляді, або у вигляді порошку (7106), Золото (включаючи золото з покриттям із платини), необроблене або напівоброблене, або у вигляді порошку (7107), Платина необроблена або напівоброблена, або у вигляді порошку (7108), Відходи або брухт дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами; інші відходи або брухт з вмістом дорогоцінних металів чи сполук дорогоцінних металів, використовувані головним чином для добування дорогоцінних металів (7109).

Таким чином, застосовуючи узагальнююче пояснення, що наведене у примітки до розділу ХІУ групи 71, зазначаємо, що "ювелірні вироби":

(a) будь-які невеликі предмети як особисті прикраси (наприклад каблучки, браслети, кольє, брошки, сережки, ланцюжки для годинників, брелоки, кулони, шпильки для краваток, запонки, релігійні або інші медалі та знаки); і

(b) вироби для особистого користування, призначені для носіння у кишенях, жіночих сумочках або на тілі (наприклад портсигари, табакерки, коробочки для таблеток, пудрениці, гаманці на ланцюжках або чотки).

У товарній позиції 7114 термін "вироби майстрів золотих і срібних справ" означає прикраси, посуд та столові прибори, туалетні набори, приладдя для куріння та інші вироби для домашнього вжитку, оздоблення інтер'єру, предмети релігійного культу.

Ці вироби можуть бути об'єднані або прикрашені, наприклад, природними або культивованими перлами, дорогоцінним або напівдорогоцінним камінням, штучним або реконструйованим дорогоцінним або напівдорогоцінним камінням, виробами з панцира черепахи, перламутром, слоновою кісткою, природним або реконструйованим бурштином, гагатом або коралом.

У товарній позиції 7117 термін "біжутерія" означає ювелірні вироби, визначення яких подано у примітці 9 (a) (за винятком ґудзиків та інших виробів товарної позиції 9606 або гребінок, заколок, шпильок для волосся товарної позиції 9615), без природних або культивованих перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (природного, штучного або реконструйованого), без дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами (крім гальванічних покриттів або другорядних деталей з дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що під час зайняття господарською діяльністю з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами (52.48.2.) мається на увазі торгівля готовими для споживання товарами, а під час проведення діяльності з реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення продаж сировини для наступного виробництва товарів придатних для безпосереднього споживання.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ та не містять повноважень щодо розширення визначеного ПКУ переліку обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування та звітності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про безпідставність відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у реєстрації його платником єдиного податку та видачі відповідного свідоцтва, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови, яка оформлена листом від 15.02.2012р. за вих. №2371/П/17-2, та зобов'язання видачі свідоцтва платника єдиного податку підлягають задоволенню.

Позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку, яка оформлена лише листом від 15.02.2012р. за вих. №2371/П/17-2. Проте, відповідач двійчи відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема також листом від 31.01.2012 вих.1355/12/172.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яка оформлена також листом відповідача від 31.01.2012 вих.1355/12/172.

Щодо вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо відмови позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування та видачі свідоцтва платника єдиного податку, то такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що на думку суду, визнання протиправною відмови та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку є достатнім способом захисту порушеного права позивача. Більш того, судом не встановлено вчинення відповідачем будь-яких дій, тобто активної поведінки суб'єкта владних повноважень, які можуть бути визнані протиправними.

Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.03.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.04.2012.

Керуючись ст.ст.11, 122, 158, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку, яка оформлена листами від 31.01.2012 вих.1355/12/172 та від 15.02.2012р. за вих. №2371/П/17-2.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

4. У задоволенні іншій частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (95053, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.