Постанова № 23688280, 11.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2012 р. Справа №2а-3125/12/0170/20

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кисельової О.М.,

секретар судового засідання - Белова І.С.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" складено акт від 09.02.2012 року №1268/23-2/34896769, на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення: від 22.02.2012 року № 0015202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9750 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 2438 грн. та №0015212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7800 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1950 грн.

Вважає, що висновки, які викладено в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним даним, даним бухгалтерського обліку, первинним документам товариства. На момент складання податкової накладної та отримання її від ПП «Херсонській завод пластикових виробів» це підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість, а справу про банкротство стосовно цього було порушено вже після здійснення ним господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який був постачальником товарів(послуг) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені у позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, пояснивши, що в ході проведення перевірки, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності встановлено, що постачальник - контрагент Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" за юридичною адресою не знаходиться, відсутні основні засоби і достатня чисельність, що виключає можливість надання послуг. Тому взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" з ПП «Херсонській завод пластикових виробів» не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, тобто послуги по зазначених актах не було надано в порушення ст. 662, ст. 665 та ст.656 Цивільного Кодексу України. ПП «Херсонській завод пластикових виробів» як постачальник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" слід класифікувати як підприємство - посередник (транзитер), за рахунок якого товариством було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" з питань дотримання взаємовідносин з ПП «Херсонській завод пластикових виробів» за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року складено акт від 09.02.2012 року № 1268/23-2/34896769, в якому встановлено порушення позивачем: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки занижено податок на прибуток за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року всього на суму 9750 гривень, в тому числі за півріччя 2010 року на суму 9750,00 гривень; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - в податковому обліку занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 7800,00 гривень, в тому числі за травень 2010 року на суму 7800,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 22.02.2012 року: № 00015202301, яким визначено суму збільшення грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) в розмірі 9750,00 гривень, та нараховано штрафні санкції на суму 2438,00 - гривень, а всього 12188,00 гривень; та №0015212301, яким визначено суму збільшення грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість) в розмірі 7800,00 гривень, та нараховано штрафні санкції на суму 1950,00 гривень, а всього на суму 9750,00 гривень (а.с.8,10).

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне. Як встановлено в акті перевірки від 09.02.2012 року № 1268/23-2/34896769, позивачем необґрунтовано завищено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 9750 гривень, у тому числі за півріччя 2010 року на суму 9750 гривень та оскільки на даний час підтвердження поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Херсонській завод пластикових виробів» і включення до складу податкових зобов'язань контрагентом не надано в результаті зустрічних звірок позивачем в податковому обліку завищено суму податкового кредиту всього на суму 7800,00 гривень, в тому числі за травень 2010 року на суму 7800,00 гривень.

Взаємовідносини між ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" та ПП «Херсонській завод пластикових виробів» не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто послуги по договорах не були надані в порушення ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України і не могли використовуватися у господарській діяльності.

Вказані висновки зроблено на підставі дослідження першого ланцюгу постачання контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі ДПА України, за результатами якого встановлено, що ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" по взаємовідносинах з ПП «Херсонській завод пластикових виробів» характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з незначним об'ємом основних фондів, характеру подання податкової звітності (відомості у наданих звітах не повні та суперечливі у частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стани платника відмінні від нуля; акту про неможливість проведення перевірки ПП «Херсонській завод пластикових виробів» внаслідок у зв'язку з порушенням провадження по справі про банкрутство від 28.10.2010 року №12/107-б-10, акту про неможливість проведення перевірки №50/231/35950313 від 25.02.2011 року, в зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням; відповідно до бази даних ДПС, встановлено відсутність основних засобів і достатньої чисельності, що виключає можливість поставок товарів, надання робіт, послуг. ПП «Херсонській завод пластикових виробів» як постачальник позивача слід класифікувати як підприємство - посередник, за рахунок якого ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Стосовно вказаних в акті перевірки порушень судом встановлено, що у перевіряємому податковим органом періоді позивачем з контрагентом - ПП «Херсонській завод пластикових виробів» укладався договір постачання №12/05-10 від 12.05.2010 року, за яким постачальник - ПП «Херсонській завод пластикових виробів» зобов'язаний передати у власність у зумовлені строки покупцеві- ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" вироби з полімерів.

Підтвердженням постачання зазначеного товару, з визначенням ПДВ, за вказаним договором, є видаткова накладна №ХЗ-0000083 від 12.05.2010 року на суму 46800,34 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 7800,00 грн., податкова накладна №5 від 12.05.2010 року на суму 46800,34 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 7800,00 грн.

Згідно до п.п. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, уми будсь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п.5.3.9. п.п.5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто законом чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та надає право віднести витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат. Та обставина, що згідно наведених в акті перевірки 09.02.2012 року № 1268/23-2/34896769 детальної інформації по платнику ПДВ, запитів та відповідних актів про неможливість проведення перевірки ПП «Херсонській завод пластикових виробів», відповідно до бази даних ДПС, встановлено відсутність позивача за місцезнаходженням, відсутність основних засобів і достатньої чисельності у контрагента, порушено провадження по справі про банкрутство від 28.10.2010 року №12/107-б-10, що виключає можливість поставок товарів, надання робіт, послуг , не доводить, що саме на час виписки податкової накладної та здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція встановила завищення валових витрат та податкового кредиту позивачем) продавець не знаходився за місцем розташування юридичної адреси, яку зазначено у виписаній податковій накладній, а також не мав необхідні умови для результатів відповідної господарсько-економічної діяльності, а також знаходився у стадії банкрутства. Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим законом не передбачено. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 215 цього же кодексу нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Угоди з контрагентом позивача недійсними не визнавалися. Підстав вважати їх нікчемними відсутні. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, і зазначає, що їх було прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, упередженно, нерозсудливо, тому вони як протиправні підлягають скасуванню. В порядку ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 32, 19 гривень. На підставі викладеного, керуючись ст. 94, ст. ст. 159 -163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.02.2012 року № 0015202301.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.02.2012 року № 0015212301.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 32, 19 гривень шляхом списання Органами державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кисельова О.М.