Ухвала суду № 23685751, 18.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/65/12

Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернівці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Чернівці проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Контакт-К» за серпень 2011 року, про що складено акт №3915/23-3/31963989 від 13.12.2011 р. В ході перевірки було виявлено порушення підприємством п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 74685 грн. На підставі акту перевірки, податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000940233 від 28.12.2011 р. Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, а відповідно і з винесеним рішенням, просили визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Чернівці проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Контакт-К» за серпень 2011 року, про що складено акт №3915/23-3/31963989 від 13.12.2011 р. (а.с. 12-24). В ході перевірки було виявлено порушення підприємством п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 74685 грн. На підставі акту перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000940233 від 28.12.2011 р. (а.с. 9), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ 74 685 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 671,25 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

У відповідності до п.14.1.191 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 14.1.202 ПК України, продаж (реалізація) товарів будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважається продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії, поруки, схову (відповідальне зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні місяці 2011р. позивачем проведена господарська операція з отриманням бітуму на відповідальне зберігання згідно договору №5/05 від 05.05.2011 року, укладеного між ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» та ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» (а.с. 33-35). Зазначене підтверджується актом приймання-передачі від 18.05.2011 року (а.с. 36). Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вимог ст. 196.1.2 ст.196 ПК України, передача майна у схов (відповідальне зберігання) не є об'єктом оподаткування, а отже відповідну суму ПДВ -74 684,81 грн. правомірно не віднесено до податкового кредиту у травні місяці.

У серпні 2011р. з моменту переходу права власності на бітум в кількості 58,4 тони на підставі договору купівлі-продажу №36 від 16.08.2011р. (а.с.28-32) у позивача згідно п.198.1 ст.198 Кодексу виникло право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 74684,81 грн.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, згідно Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документах на перевезення вантажу (накладних) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Проте, при перевезенні вантажу залізничним транспортом оформляється накладна , яка є формою договору на перевезення вантажу, а не договором поставки товару. Особи, зазначені як відправники вантажу на момент отримання товару не є безумовно його власниками чи постачальниками.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, щодо порушення позивачем п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.