Рішення № 2368534, 28.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/360

28.10.08

За позовом

Дочірнього підприємства «Кращий Бетон»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінмаш-Сервіс»

про

Стягнення 67 232,87 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивачів

Строчковський О.М.

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги Дочірнього підприємства «Кращий бетон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінмаш-Сервіс»про стягнення суми заборгованості, пені, 3% річних, витрат від інфляції, всього в сумі 67 232,87 грн. за Договором поставки від 10.01.07р.

Ухвалою від 09.09.08р. суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінмаш-Сервіс»(Відповідач), та Дочірнім підприємством «Кращий Бетон»(Позивач), був укладений договір поставки № 0102/07Щ (Договір) щебеню граніт ного каменя (Товар).

Згідно з умовами Договору Позивач повинен був поставити Товар, а Відповідач зо бов'язаний був прийняти Товар та на підставі п. 5.1 Договору сплатити 100 % вартості Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку (п.6.2).

Кількість товару та вартість згідно до умов договору Сторонами вказується в Дода тках до договору.

Згідно до п. 2.1. «Правил оформлення перевізних документів»які затверджені на казом № 644 Міністерства транспорту України «Вантажовідправником заповнюються такі графи... «Станція і залізниця призначення»- зазначається точне найменування ста нції та залізниці призначення вантажу і код станції у відповідності з Тарифним керівни цтвом № 4 ... «Одержувач»і «Його поштова адреса»- заповнюється у порядку передба ченому для графи «Відправник»... - зазначається точне й повне найменування ... підпри ємства... та його цифровий код».

У відповідності із вищевказаними Правилами та п. 3.1, 11.01.2007 року від Відпо відача надійшла заявка про відвантаження на адресу вантажоотримувача 11 вагонів (751 тону) щебеню фракції 20-40 мм.

В заявці Відповідачем було вказа но одержувача вантажу - ТОВ «Укрспецтермінал», поштова адреса: 99029, м. Севасто поль, проспект Острякова, 25, адреса доставки: Севастополь-Товарний, Преднепровської ЖД, а також код ж/д станції 473005, та код ж/д вантажоотримувача -1625.

Відповідно до заявки 14.01.07 був відвантажений Товар - 751 тонн щебеню фракції 20-40 мм на загальну суму 51 071,00 грн. (копії квитанцій про приймання вантажу залучені до справи).

15.01.2007 року згідно пункту 6.2. договору позивач направив на адресу відповіда ча рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 15.01.2007 року на загальну суму 51 071,00 грн.

В порушення умов Договору розрахунок за поставлений товар Відповідачем був зроблений частково.

Згідно наданих Позивачем банківських виписок від 16.01.2007 та 17.01.2007 року, Відповідачем на рахунок Позивача було перераховано по 2 000 тис грн. за поставлений то вар.

Тобто всього відповідачем по договору було сплачено 4 000 тис. грн.

Станом на 03.06.2008 р. сума заборгованості складає 47 071 грн. 00 коп.

13.03.2008 року на адресу відповідача був направлений акт звірки взаємних розра хунків станом на 31.03.2008 р., який відповідачем був залишений без розгляду.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості; а також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до умов договору (п. 8.4.) «Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення з моменту постачання товару...».

В даному випадку моментом постачання товару є дата передачі Товару перевізнику «14.01.2007»це підтверджує п. 4.6. Договору.

Пеня, з урахуванням строків скороченої позовної давності розрахована за шість пе рвісних місяців, а саме за період з 14.01.2007 р. по 14.07.2007 року, всього за 182 дні.

Проте, позивачем в розрахунку пені допущено арифметичну помилку, а саме вказано що в році 360 днів, в той час як правильно –365.

Судом встановлено, що пеня, з врахуванням п. 8.4 Договору, становить 2553,55 грн.

Відповідно до статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних, що становить 1 992, 46 грн.

Проте, Позивачем в розрахунку інфляційних витрат, допущено арифметичну помилку, а саме вказано що сумарний індекс інфляції з січня 2007р. по травень 2008р. включно складає 133,6%, натомість правильно –129,3%, а отже сума інфляційних становить –13 791,80 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача, на користь Позивача, суми основного боргу за Договором, суми пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних та 3% річних (відповідно до зробленого судом перерахунку).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінмаш-Сервіс»(м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 114-А, офіс 4; код ЄДРПОУ 34805598) на користь Дочірнього підприємства «Кращий Бетон»(м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29; код ЄДРПОУ 34381093) 47 071 (сорок сім тисяч сімдесят одна) грн. основного боргу, 2553 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят три) грн. 55 коп. пені, 1 992 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 46 коп. пені, 13 791 (тринадцять тисяч сімсот дев’яносто одна) грн. 80 коп. інфляційних витрат, 654 (шістсот п’ятдесят чотири) грн. 09 коп. витрат по сплаті держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –04.11.2008р.