Рішення № 23682742, 26.04.2012, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 1524/2-180/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю прокурора Шарандак А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою прокурора Роздільнянського району в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація», третя особа: механізована колона №61 ВАТ «Південбудмеханізація»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2012 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача, та третьої особи та просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 6876,36 гривен. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з 28.09.2006 року працював в МК №61 «Піденбудмеханізація» на посаді водія вантажного автомобіля. Згідно довідки №178 від 12.10.2011 року підприємство має заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 у сумі 6876,36 гривен за період з липня 2009 року по грудень 2009 року. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав ОСОБА_1 на отримання заробітної плати, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Це дає право прокурору звернутися з позовом для захисту прав ОСОБА_1 на підставі ст.ст.20,36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.45 ЦПК України.

Прокурор позов підтримав та просив його задовольнити. Особа в інтересах якої пред'явлено позов - ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач - ВАТ «Південбудмеханізація»та третя особа МК-61 ВАТ «Південбудмеханізація»у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином сповіщені про час, дату і місце розгляду справи,не надали письмові заперечення на позов. Суд за згодою позивача провів заочний розгляд справи на підставі ст.224 - ст.226 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступне. Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював у МК №61 ВАТ «Південбудмеханізація»з 28.09.2006 року по 30.12.2009 року на посаді водія 3 класу вантажного автомобіля КРАЗ. На підставі наказу №132 від 30.12.2009 року він звільнений за угодою сторін на підставі ст.36 п.1 КЗпП. Згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»в редакції 2001 року, оглянутого судом: головне підприємство ВАТ «Південбудмеханізація» знаходиться у місті Києві (юридична адреса: м.Київ-49, вул..Богданівська,3); до складу ВАТ входять структурні підрозділи: механізована колона №29 -м.Фастів, Київської області, механізована колона №41 -м.Харків, механізована колона №61 -м.Роздільна, Одеської області. Дані структурні підрозділи входять до складу ВАТ без права юридичної особи і здійснюють свою діяльність на підставі «Положень», затверджених загальними зборами акціонерів ВАТ. Згідно п.3.13 Статуту, створені ВАТ структурні підрозділи, дочірні підприємства, філії та представництва діють у відповідності з затвердженими Загальними зборами акціонерів «Положеннями»чи Статутом та можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням ВАТ. Механізована колона №61 ВАТ «Південбудмеханізація»діє згідно Положення затвердженого 17.01.1996 року та не є юридичною особою. В п.17 Положення вказано, що фінансово-господарська діяльність мехколони здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Правлінням Товариства. Суд враховує, МК-61 ВАТ «Південбуд-механізація», не будучи юридичною особою, не може відповідати за боргами головного підприємства.

Станом на 12.10.2011 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 6876,36 гривен, згідно довідки №178 від 12.10.2011 року. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав ОСОБА_1 на отримання заробітної плати.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У відповідності зі ст.21 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України робітник має право на регулярну оплату своєї праці згідно законодавчих актів і укладеного договору. Згідно ст.120, ст.121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями. Працівникам,які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Суд при розгляді справи враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

За статтею 47 КзПП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КзПП, а саме у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзПП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке набрало законної сили, у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Перебіг строку на звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Давши аналіз наведених положень КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положенням статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява прокурора в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На користь держави суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 214,60 гривен.

На підставі ст.45 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012, статей 18,47,116,117, 221, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву прокурора Роздільнянського району в інтересах ОСОБА_1 -задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Південбудмеханізація», яке розташоване у м. Київ, вул. Богданівська,№3, індекс 03049, р/р №2600730360740 в Залізничному ПІБ м.Києва, МФО 322153, ЄДРПОУ 01380890, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6876,36 гривен (шість тисяч вісімсот сімдесят шість гривен 36 копійок).

Стягнути з відповідача ВАТ «Південбудмеханізація»на користь держави судові витрати по справі: а саме судовий збір у сумі 214,60 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя А. В. Ільяшук