Рішення № 2368022, 22.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/288

22.09.08

За позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН-Україна»

до закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення 11 028,86грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Хромей В.В. (дов. від 31.07.2008 № 14)

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-Україна»до закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення 11 028,86 грн. за неналежне невиконання зобов’язання за договором поставки від 01.12.2006 № МН-656/06-П з протоколом розбіжностей № МН144/12.

Ухвалою суду від 28.08.2008 було порушено провадження у справі № 50/288, розгляд справи призначено на 22.09.2008.

22.09.2008 в судовому засіданні позивач надав додаткові докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-Україна»(далі-позивач) та закритим акціонерним товариством «Мінський»(далі-відповідач) було укладено договір поставки товару від 01.12.2006 № МН-656/06-П з протоколом розбіжностей № МН144/12. (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору та протоколу розбіжностей позивач зобов’язався поставити згідно із письмовим замовленням відповідача товар на протязі 2 (двох) робочих днів з моменту підтвердження відповідальною особою позивача отриманого від відповідача письмового замовлення, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.5.2. договору в замовленні сторони погоджують асортимент та кількість товару, що повинна бути поставлена позивачем на його підставі.

Пунктом 4.3.1. договору передбачено, що оплата здійснюється на протязі 25 календарних днів з дня отримання товару від позивача.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідно до видаткових накладних від 26.06.2008 № 80092911 на суму 4 572,95грн. (з Актом про встановлення розбіжностей в кількості при прийманні товарно-матеріальних цінностей), від 05.07.2008 № 80093879 на суму 4 127,32грн. (з Актом про встановлення розбіжностей в кількості при прийманні товарно-матеріальних цінностей) та від 14.07.2008 № 80094754 на суму 5 852,95 грн., які скріплені печаткою відповідача.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Проте судом встановлено, що оплата за поставлений товар відповідачем була здійснена частково і на день подачі позову основна заборгованість відповідача становить 10 872,52 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 15.08.2008, відповідно до якого відповідач повністю визнав заборгованість перед позивачем.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10 872,52грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 872,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 138,97 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п.9.6 договору у разі порушення строків оплати поставленого товару позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.9.6.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 138,97 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 17,37 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних сумі в 17,37грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Мінський»(04200, м. Київ, вул. Мінське Шосе, 4, код ЄДРПОУ 23493904) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5; р/р № 26006001308967 ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві, МОФ 300528, код ЄДРПОУ 30384724) основний борг в сумі 10 872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві)грн. 52 коп.; пеню в сумі 138 (сто тридцять вісім)грн. 97 коп., 3 % річних в сумі 17(сімнадцять)грн. 37коп.;витрати по сплаті державного мита в сумі 110(сто десять) грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 09.10.2008