Рішення № 2367787, 04.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" листопада 2008 р. Справа № 9/454-08

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П.,

розглянувши справу

за позовом Приватної фірми «Зодчий», м. Сквира,

до

третя особа:Сквирської районної державної адміністрації Київської області, м. Сквира,

Управління земельних ресурсів у Сквирському районі Київської області,

про визнання права власності,

за участю представників:

позивача:Верещінська І.В., довіреність б/н від 02.04.2008р.,

відповідача:Сікорський М.Л., довіреність № 06-43-487 від 07.03.2008р.,

3-ї особи:не зявились,

обставини справи:

Приватна фірма «Зодчий»(далі –позивач, ПФ «Зодчий») звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Сквирської районної державної адміністрації Київської області (далі –відповідач, Сквирська РДА) про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2388 га по вул. К.Лібкнехта, буд. 228, прим. 1, м. Сквира, Київської області, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, призначену для обслуговування нежилого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПФ «Зодчий»належить на праві приватної власності нежитлова будівля, загальною площею 256,0 кв.м., яка складається з підвального приміщення площею 47,7 кв.м. та складського приміщення площею 208,3 кв.м., що розташована в Київській області, Сквирському районі, м. Сквира, вул. К.Лібкнехта, буд 228, прим. 1 на земельній ділянці площею 0,2388 га, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014. Право власності на нежиле приміщення зареєстровано в Комунальному підприємстві «Житлокомунсервіс»м. Сквира. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану, призначена для обслуговування приміщень і на даний час використовується позивачем для їх обслуговування. З посиланням на положення ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України позивач вважає, що до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,2388 га, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, призначену для обслуговування нежилого приміщення, проте, відповідач не визнає таке право і не бажає видавати документи, що його посвідчують. У зв’язку із цим, позивач просить суд визнати за ним право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Відповідач, Сквирська РДА Київської області проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позов не надав. В ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не подано доказів на підтвердження набуття права власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні 04 листопада 2008 року представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові та додатковому нормативному обґрунтуванні. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності і на неї не виготовлено державний акт на право власності позивача. Третя особа в судове засідання не з’явилась, направивши через загальний відділ суду клопотання про можливість розгляду справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Спірна земельна ділянка площею 0,2388 га (на даний час має кадастровий номер 3224010100:03:020:0014), відноситься до земель колективної власності реорганізованого КСП «Сквирське», згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КВ реєстраційний номер №33 від 09.06. 1999 року.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 5 ЗК України (1990 р., чинного на час видачі зазначеного державного акту) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя). Право колективної власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право колективної власності на землю (статті 22, 23).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.

Спірна земельна ділянка не підлягала паюванню оскільки належала до земель під господарськими будівлями і дворами для комерційного використання, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки та матеріалами топозйомки, що знаходяться в матеріалах справи.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.06.2005 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Сквира»(правонаступником прав та обов’язків КСП «Сквирське»), статут якого зареєстрований районною державною адміністрацією Сквирського району Київської області за реєстраційним номером № 0069 17.03.2000 року, в особі директора Бусол Дмитра Анатолійовича та громадянами Свердликом Олександром Андрійовичем і Кухарем Віталієм Васильовичем було укладено договір купівлі –продажу нежитлової будівлі, посвідчений Корнійчук А.В., приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером № 2035. Відповідно до умов даного договору від продавця - СТОВ Агрофірма «Сквира»у власність покупців - Свердлик О.А. та Кухар В.В. перейшла нежитлова будівля загальною площею 620,4 кв.м. Пізніше, 26.05.2006 року між Кухарем В.В. та Свердликом О.А було укладено договір про поділ нежитлової будівлі яка знаходиться у спільній сумісній власності посвідчений Корнійчук А.В., приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером № 916. Згідно умов даного Договору у приватну власність Кухару В.В. перейшла частина нежитлової будівлі загальною площею 256,0 кв.м., яка складається з підвального приміщення площею 47,7 кв.м. та складського приміщення площею 208,3 кв.м., що розташована в Київській області, Сквирському районі, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд 228, прим. 1. Кухарем В.В., як засновником, дана частина нежитлової будівлі була передана на баланс Приватної фірми «Зодчий».

Як також підтверджується матеріалами справи, ТОВ Агрофірма «Сквира», що є правонаступником КСП «Сквирське», було припинене 11.12.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, до позивача, що набув (придбав) нежитлову будівлю перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення, в розмірі, що зайнята нежитловою будівлею та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Такий розмір відповідно до кадастрового плану становить 0,2388 га.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. При цьому, він вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користування земельною ділянкою, а отже, позбавлення позивача останнього, не дозволяє йому здійснювати належне йому право власності на майно в розумінні положень ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п.2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі охорони та використання земель, природних ресурсів і охорони довкілля відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Згідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Проте, станом на час звернення до суду позивачу державний акт встановленого зразка на право власності на земельну ділянку відповідачем не оформлено.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.ст. 153, 155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. Виключно судом, згідно ст. 158 ЗК України, вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за клопотанням позивача, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватною фірмою «Зодчий»(код ЄДРПОУ 24884400, м. Сквира Київської області, вул. М. Жукова, 33) право власності на земельну ділянку площею 0,2388 га для обслуговування нежилого приміщення, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, за адресою: Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Карла Лібкнехта, 228, прим. 1.

Суддя                                         Є.П. Євграфова