Рішення № 2367785, 02.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/260

02.09.08

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄККО-Чернігів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»

про стягнення 5 829,77грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники: Скивка І.М. - директор

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЄККО-Чернігів»до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»про стягнення 5 829,77грн. за невиконання зобов’язання за договором поставки від 19.03.2007 № 923.

Ухвалою суду від 18.08.2008 було порушено провадження у справі № 50/260, розгляд справи призначено на 28.08.2008.

28.08.2008 в судовому засіданні позивач надав додаткові докази, дав пояснення по справі та заявив клопотання про зміну позовних вимог у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу.

Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

В судовому засіданні оголошено перерву на 02.09.2008.

02.09.2008 в судовому засіданні позивач надав належним чином оформлені докази сплати відповідачем суми основного боргу та просив суд розглянути вимоги про стягнення штрафних санкцій, а саме 73,77грн. –сума 3% річних, 585,01грн. пені та судові витрати в сумі 220,00грн.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Позивач заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19.03.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄККО-Чернігів»(далі-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»(далі-відповідач) було укладено договір поставки товару № 923(далі - договір).

Відповідно до умов п.2.1 договору позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 6.3. договору фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем даного товару в місці поставки, що відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами.

Відповідно до п. 6.6. договору днем виконання постачальником обов’язку по поставці товару, зазначеному у відповідній заявці покупця, є дата передачі товару покупцю і підписання товарної накладної.

Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 30 календарних днів з моменту фактичної дати поставки товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 5 211,66 грн., що підтверджується накладними від 10.01.2008 № 168 на суму 2 153,10грн., від 10.01.2008 № 169 на суму 1 060,74грн. від 31.01.2008 № 769 на суму 1 295,52 та від 21.02.2008 № 1446 на суму 702,30грн., які скріплені печаткою відповідача. Свої зобов’язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав частково, сплативши на користь позивача 05.12.2007 в сумі 40,03грн. Тобто на момент подачі позову сума основної заборгованості складала 5 171,63грн.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

Як вбачається з поданих позивачем уточнень до позовної заяви та доданих до них документів, відповідач після порушення провадження у справі повністю сплатив суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до договору від 19.03.2007 № 923 в розмірі 5 171,63 грн., сплата боргу відбулась із порушенням строків встановлених договором.

Факт оплати існуючої заборгованості підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 18.08.2008.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 585,01 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п.10.5. договору за несвоєчасне проведення оплати отриманого товару відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.10.5.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 585,01 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 73,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних сумі в 73,77грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

В судовому засіданні позивач надав належним чином оформлені докази сплати відповідачем суми основного боргу.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу і між ними у зв’язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»(м.Київ, вул. Микитенка, 11; МФО 320649 код ЄДРПОУ 32592128) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄККО-Чернігів»(14033, м.Чернігів, вул. Червоногвардійська, 8-А; р/р 260030176664 в ЧФ ВАТ «УКрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 32592128) пеню в сумі 585 (п’ятсот вісімдесят п’ять)грн. 01 коп., 3 % річних в сумі 73(сімдесят три)грн. 77коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 29.09.2008