Постанова № 2367736, 25.09.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2008 р.

№ 14/82-пд-08

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційне подання

прокуратури Херсонської області (далі –Прокуратура)

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду

від

23.05.08

у справі

№ 14/82-ПД-08

господарського суду

Херсонської області

за позовом

Прокуратури

в інтересах держави в особі

державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі –Компанія)

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Робуста АГРО" (далі –Товариство),

третя особа:

дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Брилівський елеватор" (далі –Підприємство),

про

визнання недійсним договору оренди та спонукання повернути майно

В засіданні взяли участь представники:

Прокуратури:

Громадський С.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 76 від 10.02.05);

- Компанії:

не з'явились;

- Товариства:

не з'явились;

- Підприємства:

не з'явились.

Ухвалою від 28.08.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційне подання Прокуратури № 05/1-5089-07 від 16.07.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.09.08, без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 25.09.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 25.09.08 представники сторін та третьої особи не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Компанії, Товариства та Підприємства повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 25.09.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Прокуратури.

У зв'язку з значною завантаженістю судді Муравйова О.В. та виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки розпорядженням від 24.09.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 25.09.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представника Прокуратури повідомлено на початку судового засідання 25.09.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Прокуратури, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.09.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 13.03.08 господарського суду Херсонської області (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 23.05.08 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Кагітіної Л.П., суддів –Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 13.03.08 господарського суду Херсонської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що спірне майно передано державою до статутного фонду Компанії, щодо якого вона є власником та вправі володіти, користуватись та розпоряджатися на свій розсуд, а тому до спірного договору Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не підлягає застосуванню.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням у якому просить рішення від 13.03.08 господарського суду Херсонської області та постанову від 23.05.08 Запорізького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових акті було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

На день розгляду справи у судовому засіданні письмові відзиви на касаційне подання від Компанії, Товариства та Підприємства не надійшли, проте згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзив на касаційне подання, заслухавши пояснення представника Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відповідно до Статуту засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, а також акціонером в особі Фонду державного майна України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.11.04 між Компанією (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оперативної оренди № 8820 (далі –Договір) індивідуально визначеного майна –будівлі Брилівського елеватору, розташованого за адресою: вул.Радянській, смт.Брилівка Цюрупинського району Херсонської області. Вказаний Договір 03.11.04 посвідчено приватним нотаріусом Цюрупінського районного нотаріального округу Лемківським І.П., та внесено до державного реєстру правочинів за реєстраційним записом 2846.

При цьому, встановлено, що за умовами Договору Орендарю в строкове платне користування передано майно, яке складається з: контори літ."А" загальною площею 570,4 м2.; будівлі для приїжджих літ."Б", загальною площею 51,9 м2; прохідної літ."В", загальною площею 17,2 м2; макаронного цеху літ."Г"; пекарні з котельнею літ."Є", загальною площею 365,5 м2; нарадчої літ."Ж"; вагової № 1 літ."З"; будівлі ПТЛ літ."І", загальною площею 109,9 м2; пожежного депо літ."К"; котельні літ."Л"; їдальні літ."М", загальною площею 133,1 м2; зерноскладу № 3 літ."О"; туалету літ."П"; башти № 4 літ."Р"; зерноскладу № 4 літ."С"; башти № 5 літ."Т"; зерноскладу № 5 літ."У"; вагової № 2 літ "Ф"; матеріального складу літ."X"; зерноскладу № 16 літ."Ц"; зерноскладу № 17 літ."Ч"; прийому з/д (складу 16,17) літ."Ш"; башти № 17 літ."Щ"; кузні-плотні літ."Ю"; трансформаторної підстанції літ."Я"; млину літ."А1, АІІ, АІІІ"; зерноскладу № 18 з фасувальним цехом літ."БІ"; зерноскладу № 11 літ."ВІ"; зерноскладу № 10 літ."Г1"; робочої вишки літ."Д1"; нового елеватору літ."Є1"; молотильно-очисного комплексу літ."ЖІ"; сумарного ДСП-32 літ."З1"; електропідстанції літ"І1"; сараю-складу матеріального літ."К1"; погребу літ."Л1"; навісу літ."М1"; сараю-складу літ."Н1"; зерноскладу № 14 літ."О1"; зерноскладу № 15 літ."П1", башти № 15 літ."Р1"; складу матеріального літ."С1"; свинарнику літ."Т1"; крупоцеху літ."У1"; зерноскладу № 13 літ."Ф1", вагової з/д літ."К1"; башти № 7 літ."Ц1"; мехмайстерні з зарядною електростанцією літ."Ч1"; зерноскладу № 6 літ."Ш1"; башти під погрузку комбікормів літ."Щ1"; зерноскладу № 1 літ."Ю1"; башти № 1 літ."ЮІІ"; зерноскладу № 2 літ."Я1"; авторозвантажувача ГУАР-30 № 1-8; пожарних водойм № 9-11; артезіанської скважини № 12; водонапірної башти № 13; обладнання для розвантажування вагонів № 14; зливної ями № 15; водопроводу № 16, 17; залізничних шляхів № 18-20; огорожі № 21-30; оглядової ями № 31; цистерни ПММ № 32-39; автопід’їздів та асфальтового покриття № 1.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору плата за користування майном становить 200 000,00 грн. (в т.ч. 3 333,33 грн. ПДВ) за місяць, а строк дії Договору встановлено до 03.11.2014.

Разом з тим, встановлено, що за договором уступки права вимоги від 02.03.05 Компанією передано право вимоги на отримання орендних платежів за Договором Підприємству.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" від 05.11.97 № 1218 до статутного фонду Компанії було передано державне майно хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств, зазначених у додатку до цієї постанови (в т.ч. Підприємства), перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92 № 2163-XII приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, в тому числі майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-ХІІ (далі Закон), ч. 2 ст. 4 якого передбачено, що об'єктами оренди не можуть бути, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Разом з тим, Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.99 № 847-XIV визначено перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, до якого входить Брилівський елеватор (326500, Цюрупинський район, смт.Брилівка; код 00956572).

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що органом управління майна вказаного Підприємства у Законі № 847-XIV визначено Мінагрополітики.

За змістом Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 № 185-V повноваження щодо реалізації прав держави як власника об'єктів державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб здійснюються Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними ст. 4 цього Закону.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим та апеляційним судами при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що судами при вирішенні спору по суті не було з'ясовано повне коло осіб, права, інтереси та компетенція яких зачипаєтсья спірними правовідношеннями, проте згідно вимог ст.ст. 24, 27, 65 Господарського процесуального кодексу України суд з метою повного та об'єктивного вирішення спору мав вирішити питання про залучення таких осіб до участі у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання прокуратури Херсонської області № 05/1-5089-07 від 16.07.08 задовольнити частково.

Рішення від 13.03.08 господарського суду Херсонської області та постанову від 23.05.08 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 14/82-ПД-08 господарського суду Херсонської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

Т.Данилова

І.Ходаківська