Рішення № 23676638, 20.04.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року Справа № 07/5026/301/2012

За позовом державного підприємства "Енергоринок"

до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 42110723 грн. 52 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 30.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 01.09.2011р., ОСОБА_3 -за довіреністю від 08.09.2011р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 42110723 грн. 52 коп., у тому числі: 40792246 грн. 74 коп. основного боргу за продану електричну енергію, 167233 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 194118 грн. 54 коп. три процентів річних, 40792 грн. 25 коп. штрафу та 916332 грн. 71 коп. пені.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором від 15.06.2007р. №4071/02 щодо оплати придбаної ним у позивача у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2011р. електричну енергію.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що кошти за продану позивачем електричну енергію зараховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання і розподіляються за затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритмом між усіма учасниками оптового ринку електричної енергії України, тобто вони є власністю усіх учасників цього оптового ринку, а не лише позивача. Відтак позивач є спеціальним суб'єктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником коштів, які надходять на розподільчий рахунок, тому стягнення на користь позивача пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не може призвести до відновлення його права або захисту законного інтересу, оскільки безпосередньо його прав і законних інтересів відповідач не порушував.

Також відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004р. порушено провадження у справі №14-01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Відтак заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач вказав на неправильне визначення позивачем стягуваної суми основного боргу через неврахування у його погашення 13167152 грн. 57 коп. надміру сплаченої відповідачем суми за електричну енергію придбану ним у липні, серпні 2011р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

Дослідивши наявні у справі письмову докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004р. порушено провадження у справі №14-01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На день прийняття господарським судом цього рішення дія вказаного мораторію на задоволення вимог кредиторів не була припинена.

15 червня 2007р. державне підприємство "Енергоринок" (далі -позивач) і відкрите товариство "Черкасиобленерго", яке в подальшому на вимогу Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", (далі -відповідач) уклали договір №4071/02 (далі -договір №4071/02), згідно з яким позивач зобов'язався продавати відповідачу, а останній -купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

5 жовтня 2011р. сторони уклали додаткову угоду №7665/02 до договору №4071/02, якою замінили найменування покупця електроенергії - відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго".

Згідно з п. 4.13 договору №4071/02 документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний ними та скріплений їх печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Пунктом 6.1 договору №4071/02 встановлено, що оплату за куплену електроенергію відповідач здійснює відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків відповідача.

Відповідно до п. 6.2 договору №4071/02 перерахування коштів відповідачем за куплену у позивача електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 6.3 договору №4071/02 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця позивач перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як плата за електричну енергію, куплену у першій, другій та третій декаді місяця відповідно.

Пунктом 6.4 договору №4071/02 встановлено, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.

У п. 6.5 договору №4071/02 його сторони передбачили, що сума, яка була сплачена відповідачем понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості відповідача перед позивачем за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ, якщо інше передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між сторонами. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена відповідачем в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць зараховується, за згодою сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням відповідача відповідно до договору реструктуризації заборгованості між сторонами.

Пунктом 7.3.2 договору №4071/02 встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі 0,2 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасної оплатою отриманої електроенергії. Пеня нараховується до повного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті купленої електроенергії.

На виконання договору №4071/02 позивач продав відповідачу, а останній купив у вересні 2011р. -252137,985 кВт.г електроенергії на суму 100709114 грн. 98 коп., у жовтні 2011р. -291113,932 кВт.г електроенергії на суму 111515945 грн. 16 коп., у листопаді 2011р. -318777,076 кВт.г електроенергії на суму 137520807 грн. 92 коп. і у грудні 2011р. -325867,247 кВт.г електроенергії на суму 131877676 грн. 84 коп., усього за вказані чотири місяці 2011р. 1187896240 кВт.г електроенергії на загальну суму 577948253 грн. 88 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаними обома сторонами і скріпленими їх печатками актами купівлі-продажу електроенергії (т.1 а.с. 18-21).

Згідно з банківською випискою із рахунку позивача (т. 1 а. с. 45-53) відповідно до визначених у платіжних документах призначень платежів відповідач сплатив позивачу за куплену у нього у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011р. електроенергію 537156007 грн. 14 коп., у тому числі 115182235 грн. 54 коп. за електроенергію куплену у вересні 2011р., 125293802 грн. 07 коп. за електроенергію куплену у жовтні 2011р., 143491623 грн. 84 коп. за електроенергію куплену у листопаді 2011р. і 153188345 грн. 69 коп. за електроенергію куплену у грудні 2011р.

За електроенергію куплену у позивача у липні та у серпні 2011р. відповідач сплатив позивачу більше від вартості купленої у ці місяці електроенергії на суму 13167152 грн. 57 коп., яку позивач попри заяви відповідача, викладеної у його листі від 15.11.2011р. №7455/04-02 (т. 1 а. с. 100-101), про зарахування цієї суми у рахунок погашення заборгованості за вересень, жовтень 2011р. зарахував у погашення заборгованості, яка виникла у 2001- 2003 роках, що підтверджується довідкою позивача (т. 1 а. с. 92) і поясненнями представників сторін.

Відтак визначена позивачем сума боргу відповідача за куплену ним у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011р. електроенергію становить 40792246 грн. 74 коп. (577948253 грн. 88 коп. - 537156007 грн. 14 коп.), у тому числі: 5668702 грн. 44 коп. (120850937 грн. 98 коп. -115182235 грн. 54 коп.) за електроенергію куплену у вересні 2011р., 8525332 грн. 12 коп. (133819134 грн. 19 коп. -125293802 грн. 07 коп.) за електроенергію куплену у жовтні 2011р., 21533345 грн. 66 коп. ( 165024969) грн.. 50 коп. - 143491623 грн. 84 коп.) за електроенергію куплену у листопаді 2011р. і 5064866 грн. 52 коп. (158253212 грн. 21 коп. - 153188345 грн. 69 коп.) за електроенергію куплену у грудні 2011р.

За прострочення оплати купленої у період з вересня по грудень 2011р. електроенергії позивач нарахував публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" до сплати:

167233 грн. 28 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період прострочення з жовтня 2011р. по січень 2012р.;

194118 грн. 54 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних за період прострочення з 15.10.2011р. по 31.01.2012р.;

916332 грн. 71 коп. передбаченої п. 7.3.2 договору №4071/02 пені за період прострочення з 20.10.2011р. по 31.01.2012р.;

40792 грн. 25 коп. передбаченого п. 7.3.2 договору №4071/02 штрафу;

28 лютого 2012р. сторони підписали акт звірки розрахунків за продану електроенергію станом на 01.02.2012р. №1324/04-02 (т. 1 а. с. 91), згідно з яким у сторін залишилися розходження стосовно правомірності зарахування позивачем суми у розмірі 13167152 грн. 57 коп., сплаченої відповідачем понад фактичну вартість купленої ним у липні, серпні електроенергії, в рахунок заборгованості, яка виникла до 14.05.2004р. -дня введення ухвалою господарського суду Черкаської області мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

При цьому відповідач вважає, що на таке зарахування коштів, сплачених відповідачем понад фактичну вартість купленої ним у липні, серпні 2011р. електроенергії, позивач не мав права, оскільки це є порушенням введеного господарським судом Черкаської області мораторію на задоволення вимог кредиторів, правовий режим якого визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач вважає, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" введений господарським судом Черкаської області мораторій на задоволення вимог кредиторів на нього, як на підприємство паливно-енергетичного комплексу, не поширюється, тому вказане вище зарахування коштів він провів правомірно у відповідності до п. 6.5 договору №4071/02.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" визначає як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрутство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Пункт 4.1 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачає, що розмір вимог кредиторів підприємства-боржника, що підлягають погашенню з використанням механізмів, визначених цим Законом, визначається з урахуванням особливостей, встановлених статтею 6 цього Закону. На період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

Постановою від 22.02.2006р. № 191 Кабінет Міністрів України затвердив "Порядок підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії", пунктом 5 якого встановлено, що процес підтвердження заборгованості, якщо інше не визначено цим Порядком, передбачає встановлення (уточнення) сум заборгованості учасником розрахунків - ініціатором підтвердження заборгованості самостійно на підставі підтвердних документів (договорів, рахунків-фактури, накладних та інших документів, що підтверджують наявність господарських відносин і заборгованості в учасників розрахунків) та складення акта про наявність та розмір заборгованості, який є підставою для погашення заборгованості на умовах, визначених Законом. Форму акта про наявність та розмір заборгованості за окремими її видами затверджує Міжвідомча комісія. Строк дії акта про наявність та розмір заборгованості становить тридцять днів після його погодження учасниками розрахунків, крім акта про наявність та розмір податкового боргу, строк дії якого визначено пунктом 14 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для застосування механізму погашення заборгованості, встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом, шляхом складання ними акта про наявність та розмір такої заборгованості, строк дії якого становить 30 днів.

Відповідач внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що підтверджується випискою із цього реєстру (т. 1 а. с. 116).

Останній акт про наявність та розмір заборгованості, який є підставою для погашення заборгованості на умовах, визначених вказаним Законом, станом на 01.01.2011р. сторони склали 24.01.2011р. зі строком його дії до 24.02.2011р. (т. 1 а. с. 117). В подальшому такі акти сторонами не складалися і процедура погашення боргів відповідача перед позивачем із застосуванням механізмів, передбачених цим Законом не проводилася.

Таким чином, оскільки процедура погашення заборгованості на умовах визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Порядком підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 191, сторонами не здійснювалася, то немає підстав для непоширення на сторін введеного ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004р. мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відтак в силу дії цього мораторію позивач не мав права погашати надміру сплаченими відповідачем за куплену ним у липні, серпні 2011р. електроенергію коштами у сумі 13167152 грн. 57 коп. заборгованість відповідача, яка виникла до введення мораторію. Цю суму коштів слід зарахувати у погашення заборгованості за електроенергію, куплену відповідачем у вересні та жовтні 2011р., внаслідок чого боргу у відповідача за електроенергію, куплену у вересні 2011р., немає, а за електроенергію, куплену у жовтні 2011р. він становить лише 1026881 грн. 99 коп.

Також в силу дії мораторію відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позивач не мав права на нарахування відповідачу стягуваних сум пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача з оплати купленої у відповідача за договором №4071/02 електроенергії є грошовими, тому за прострочення їх виконання позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, які не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, і на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За прострочення сплати відповідачем боргу за електроенергію, куплену ним у жовтні 2011р. у сумі 1026881 грн. 99 коп., у листопаді 2011р. у сумі 21533345 грн. 66 коп. і у грудні 2011р. у сумі 5064866 грн. 52 коп. він має сплатити позивачу за правильно визначені останнім у розрахунку стягуваних сум (т. 1 а. с. 27) періоди прострочення - 101397 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань і 96343 грн. 16 коп. три проценти річних.

Відповідно до ч. ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, які виникли у сторін із договору №4071/02, є майново-господарськими зобов'язаннями, у яких відповідач як зобов'язана сторона повинна оплатити позивачу куплену у нього електроенергію в установлений договором строк, а позивач як управнена сторона має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. При цьому чинне законодавство України ніяким чином не пов'язує реалізацію позивачем свого права на стягнення з відповідача плати за електроенергію і передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних із спеціальним режимом використання поточних рахунків, на які підлягають зарахуванню стягнені з відповідача кошти, та із їх розподілом за затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритмом між учасниками оптового ринку електричної енергії України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідач на користь позивача 27625094 грн. 17 коп. основного боргу, 101397 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань і 96343 грн. 16 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 42535 грн. 87 коп. витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, ідентифікаційний код 22800735) на користь державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, ідентифікаційний код 21515381) -27625094 грн. 17 коп. основного боргу, 101397 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, 96343 грн. 16 коп. три проценти річних та 42535 грн. 87 коп. витрати на сплату судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 24.04.2012р.

СУДДЯ М.В. Дорошенко