Рішення № 23676577, 11.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5023/912/12

вх. № 912/12

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №07 від 05.05.2011р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Підприємства "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

про стягнення 7679,54грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7402,11грн. основного боргу, 277,43грн. пені за прострочення платежів та 1609,50грн. судового збору. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди №7-2010 від 01.02.2010р.

Позивач в судовому засіданні 11.04.2012р. позов підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 7402,11грн. основного боргу, 277,43грн. пені за прострочення платежів та 1609,50грн. судового збору; надав до канцелярії суду документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2012р. не з"явився, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується відмітками на поштових повідомленнях про вручення судових ухвал (арк. спр. 62, 63), своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзиви на позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.02.2010 року між Підприємством "Палац Праці" Об'єднання профспілок Харківської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 7-2010, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення №76-24, загальною площею 13,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Термін дії договору, встановлений п. 6 договору, до 31.01.2011 року та, згідно додаткової угоди №2 до договору від 01.02.2011р. (арк. спр. 24), строк дії договору було продовжено до 31.01.2012 р.

Відповідно до п. 3.1 - 3.6 договору відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного місяця перераховувати позивачу орендну плату за кожний поточний місяць.

Факт користування орендарем, переданими йому приміщеннями підтверджується актом прийому-передачі від 01.02.2010 р. (арк. спр. 31).

Однак, в порушення умов договору, відповідач не вносив орендну плату в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі, яка становить 7402,11грн. за період з 10.06.2011р. по 15.11.2011р. та 277,43грн. пені за період з 10.07.2011р. по 15.11.2011р., що зокрема підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами (арк. спр. 36).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди було розірвано достроково з 15.11.2011р., на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, а саме у зв"язку із наявністю заборгованості відповідача перед позивачем більш ніж за три місяці, згідно листа позивача за вих. №314 від 08.11.2011р. (арк. спр. 32), отриманого відповідачем 14.11.2011р.

Орендар повернув приміщення орендодавцю, про що свідчить акт прийому-передачі від 15.11.2011 р. (арк. спр. 33).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у ому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із засобів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 7402,11 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 7-2010 від 01.02.2010 р.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди № 7-2010 від 01.02.2010 р. у сумі 7402,11 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7402,11 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежів, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 277,43 грн. за період з 10.07.2011 р. по 15.11.2011 р., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 277,43 грн.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, п.4 631, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 198, 199, 203, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1, адреса: м. Харків, 61057, АДРЕСА_1; п/рах. НОМЕР_2 в АО АКБ "Базис", МФО 351760) на користь Підприємства "Палац Праці" Об'єднання профспілок Харківської області (код ЄДРПОУ 30238257, адреса: м. Харків, 61003, мн. Конституції, 1, під'їзд 3, поверх 5; п/рах. 26005036215700 у АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) 7402,11 грн. суми основного боргу, 277,43 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2012 року

Справа №5023/912/12