Рішення № 23676167, 17.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/18/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.12 Справа № 5009/625/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Мотор-Гарант", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 9872 грн. 94 коп. суми сплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи.

Ухвалою суду від 17.02.2012р. було порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 12.03.2012р.

Ухвала суду була відправлена на адреси сторін, в установлений законом строк та порядку.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

06 березня 2012р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в зв'язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні.

Клопотання позивача залишено без задоволення, як необґрунтоване належними документальними доказами, поскільки, позивач по справі є юридичною особою і керівник товариства, на підставі ст.28 ГПК України, зобов'язаний забезпечити явку компетентного представника в судове засідання, тим паче ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" користується юридичною допомогою ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" (зазначена в преамбулі позовної заяви) і дана юридична фірма повинна належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання перед своїм довірителем.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.03.2012р. В зв'язку з неявкою представника позивача, судове засідання відкладалось до 09.04.2012р.

В продовженому 09.04.2012р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 17 вересня 2007 р. між ЗАТ Страхова компанія „Український страховий альянс", в подальшому (з 18.04.2011 року) реорганізовано в ПАТ „АХА Страхування" (надалі - позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Потерпілий) було укладено договір добровільного страхування №1022026/05АК, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «ЗАЗ- DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 (надалі - автомобіль потерпілого).

12 жовтня 2007 р. о 08-05год. в м. Києві, на перехресті вул. Юрковська та вул.Костянтинівської сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_3 та під його керуванням (надалі - Винуватець); 2) автомобіль потерпілого. Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до довідки ДАЇ, виданої ВДАЇ з обслуговування Подільського району при УДАЇ ГУМВС України в м. Києві. Керуючись ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа яка керувала автомобілем була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2007 р.

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія Український страховий альянс»було 11 листопада 2008 року було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Страхову компанію «АХА Україна»(п.1 Витягу зі Статут) та в подальшому було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «СК «АХА Україна»(копія Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.02.2010 року № 21-10/425-2). 20-23 січня 2011 року було прийнято рішення про приєднання ПАТ «СК «АХА Україна»до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування»(копія витягів з протоколів загальних зборів). Таким чином, ПАТ «СК „АХА Страхування»(надалі - позивач), є правонаступником ЗАТ „СК „Український страховий альянс".

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, встановлено у наряді-замовленні спеціаліста ТОВ «Боярка-сервіс». Сума відновлюваного ремонту складала 12 187,50 (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. Позивач нарахував та виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, яка склала за вирахуванням франшизи - 10 382,94 (десять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 94 коп., що підтверджується доданим до позовної заяви документами

Як було проінформовано позивача, винною особою між ним та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Мотор-Гарант»(надалі - відповідач) було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності № ВА/3915729.(надалі - поліс). Винуватець, як страхувальник, уклавши договір з спеціально уповноваженим суб'єктом господарювання (страховою компанією) накопичила (внесла) власні грошові кошти на рахунку цього суб'єкту для погашення можливих випадкыв шкоди, пов'язаною з користуванням транспортним засобом. Виходячи з наведеного, можливо зазначити, що відповідальність за шкоду, заподіяну потерпілому, несе винуватець за рахунок своїх коштів, що накопичені у відповідача, який взяв на себе відповідальність щодо врегулювання питань розпорядження цими коштами (їх розрішення) та погашення шкоди, що виникне внаслідок винних дій страхувальника за рахунок цих коштів та доходів від їх розрішення за певну винагороду.

05 березня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. У встановлений законодавством строк позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки відповідач не відшкодував шкоду, заподіяну потерпілому третьою особою внаслідок ДТП, а також, враховуючи, що позивач згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 37 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", отримав право вимоги відшкодування цієї шкоди, то, відповідно, відповідач повинен її відшкодувати позивачу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтями 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», статтями 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 2, 15, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підставі: ТДВ «СК «Мотор-Гарант»(далі Відповідач) дійсно отримував від довіреної особи ПрАТ «СК «АХА Страхування»(далі Позивач) ТОВ «Юридична фірма «Арієс»заяву про регресну вимогу №008АР від 05 березня 2010 року. Так основне зобов'язання за договором страхування автомобіля № ИБ 102202 від 17.09.2007 року (КАСКО) було виконано ЗАТ «СК «Український страховий альянс», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АХА Страхування», 26.11.2007 року, про що можна зробити висновок з копії платіжного доручення № 20463 від 26.11.2007, яке знаходиться в матеріалах справи.

17 лютого 2012 року, на день звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми регресних вимог, для позивача вже сплинув строк позовної давності.

Відповідач вказує на те, що для вирішення питання виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування страхова компанія, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має встановити ряд обставин, зокрема чи є дана подія страховою, якщо подія визнана страховою, то встановити причинно-наслідковий зв'язок між страховою подією та спричиненою шкодою, встановити розмір шкоди, визначити розмір страхового відшкодування. Для цього страховику надаються повноваження щодо розслідування обставин настання страхового випадку, в даному спорі - обставин ДТП, характеру пошкоджень, розміру шкоду, розміру страхового відшкодування, належного до виплати.

При зверненні страховика, який вже виплатив страхове відшкодування з регресною вимогою, відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування»та ст. 993 ЦКУ, страховик має належним чином підтвердити всі вищенаведені обставини та факт виплати суми погодженого страхового відшкодування своїй застрахованій особі.

При зверненні позивача до відповідача з регресною вимогою № 008АР від 05 березня 2010 року, позивач належним чином не обґрунтував свої вимоги в частині підтвердження права на регресну вимогу та факту виплати страхового відшкодування за власним договором страхування. Відповідач, листом № 142 від 02.04.2010 року, просив надати повний пакет документів для виплати та звертав увагу на належність оформлення копій документів. Позивач не надав акту виконаних робіт, належно засвідченої копії платіжного доручення відповідачу.

З регресною вимогою до відповідача зверталося вже АХА Страхування через ТОВ «Юридична фірма «Арієс», а документи, підтверджуючі, що АХА Страхування є правонаступником ЗАТ «СК «Український страховий альянс»були засвідчені особою, яка не мала таких повноважень.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач належним чином не підтвердив своє право на регресну вимогу та, відповідно, на час звернення до відповідача не мав права на отримання страхового відшкодування. Відповідач не порушував законних прав та інтересів позивача. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено трирічний строк звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмови в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На адресу господарського суду від позивача 13.04.2012р. надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В продовжене 17.04.2012р. судове засідання, представники сторін не з'явились.

Спір розглянуто по наявних у справі матеріалах, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судовий процес проводився із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме програмно-апаратного комплексу «Оберіг», за винятком судового засідання, продовженого 17.04.2012р., в зв'язку з відсутністю представників сторін.

Розгляд справи завершено 17.04.2012р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення присутніх в попередніх засіданнях представників сторін, суд встановив:

17 вересня 2007 р. між ЗАТ Страхова компанія „Український страховий альянс", в подальшому (з 18.04.2011 року) реорганізовано в ПАТ „АХА Страхування" (надалі -позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Потерпілий) було укладено договір добровільного страхування №1022026/05АК, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -легкового автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 (надалі - автомобіль потерпілого).

12 жовтня 2007 р. о 08-05год. в м. Києві на перехресті вул. Юрковська та вул.Костянтинівської сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_3 та під його керуванням (надалі - винуватець); 2)автомобіль потерпілого.

Внаслідок ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до довідки ДАЇ, виданої ВДАЇ з обслуговування Подільського району при УДАЇ ГУМВС України в м. Києві.

Керуючись ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа яка керувала автомобілем була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2007 р.

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія Український страховий альянс»11 листопада 2008 року було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Страхову компанію «АХА Україна»(п.1 витягу зі Статуту) та в подальшому було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «СК «АХА Україна»( копія витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.02.2010 року № 21-10/425-2). 20-23 січня 2011 року було прийнято рішення про приєднання ПАТ «СК «АХА Україна»до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування».

Таким чином, ПАТ «СК «АХА Страхування»(надалі - позивач), є правонаступником ЗАТ „СК „Український страховий альянс".

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, встановлено у наряді-замовленні спеціаліста ТОВ «Боярка-сервіс». Сума відновлюваного ремонту склала 12187,50 (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 50коп.

Позивач нарахував та виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, яка склала за вирахуванням франшизи - 10 382,94 (десять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 94 коп., що підтверджується доданим до позовної заяви документами

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

ОСОБА_3, повідомив позивача, що між ним та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Мотор-Гарант»(надалі - відповідач) було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності №ВА/3915729.(надалі - поліс).

Відповідно до Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Винуватець, як страхувальник, уклавши договір з спеціально уповноваженим суб'єктом господарювання (страховою компанією) накопичила (внесла) власні грошові кошти на рахунку цього суб'єкту для погашення можливих шкоди пов'язаною з користуванням транспортним засобом. Виходячи з наведеного, можливо зазначити, що відповідальність за шкоду, заподіяну потерпілому, несе винуватець за рахунок своїх коштів, що накопичені у відповідача, який взяв на себе відповідальність щодо врегулювання питань розпорядження цими коштами (їх розрішення) та погашення шкоди що виникне в наслідок винних дій страхувальника за рахунок цих коштів та доходів від їх розрішення за певну винагороду.

Поскільки, на винну в скоєнні ДТП особу - на розповсюджується дія вказаного вище договору страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то, відповідно до умов цього договору об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збитки, які можуть бути заподіяні життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу. Страховим випадком є настання відповідальності страхувальника у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок ДТП зазначеного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року № 1961- IV, при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 511 цього кодексу у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 636 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладання договору на користь третьої особи.

Договором страхування цивільно-правової відповідальності (страховим полісом) передбачається здійснення відшкодування за рахунок страхувальника заподіяної шкоди.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положення закону в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності , є саме ТОВ «Страхова компанія «Мотор гарант».

На підставі ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

05 березня 2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

П. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов , визначених у п.п. 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 Закону.

Тобто, зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Надані позивачем матеріали свідчать про наявність в нього права на пред'явлення даного позову та стягнення суми сплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 9872грн. 94 коп.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що саме на підставі відповідних доказів господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються доводи сторони (сторін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими.

Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строків позовної давності, проаналізувавши викладені в ньому обставини, суд дійшов висновку, що клопотання слід залишити без задоволення, з наступних підстав:

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Основне зобов'язання за договором страхування автомобіля № ИБ 102202 від 17.09.2007р. (КАСКО) було виконано ЗАТ «СК «Український страховий альянс», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АХА Страхування», 26.11.2007 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 20463 від 26.11.2007р. ( долучена до матеріалів справи).

Посилання позивача, на те, що строк позовної давності має розраховуватися від 09.12.2009 року, тобто з моменту, коли юридична фірма «Арієс»дізналася про наявність полісу страхування цивільно-правової відповідальності винного у ДТП та відповідно про страхову компанію, яка виступала страховиком ОСОБА_3, винного у ДТП, є безпідставними.

Особою, яка відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування»має право регресу є страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, тобто АХА Страхування, як правонаступник Українського страхового альянсу, а не юридична фірма «Арієс».

Таким чином, строк позовної давності має розраховуватися з моменту коли Український страховий альянс чи його правонаступник дізналися по порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження позивача про те, що до спірних правовідносин має застосовуватися положення ч.1 ст. 261 ЦКУ «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.» необґрунтовані, так як є спеціальна норма, яка встановлює початок перебігу строку позовної давності саме для регресних вимог, а саме: ч. 6 ст. 261 ЦК України, якою визначено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно до порядку і умов здійснення страхового відшкодування, встановленого ст.25 ЗУ «Про страхування», страхова компанія приймає рішення про виплату лише після документального підтвердження факту ДТП органами ДАЇ України, а ДАЇ України, в свою чергу зобов'язане встановлювати обох осіб, учасників ДТП та наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вищезазначені обставини викладаються у довідці про ДТП, яку видає МВС як учасникам ДТП, так і страховій компанії. Таким чином, позивач в особі АХА Страхування, на момент здійснення страхової виплати, знав і особу винну у ДТП, до якої, відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», має право зворотної вимоги і страхову компанію, яка може відшкодувати збитки за винну особу на підставі договору страхування (полісу). Тобто, позивач з моменту виплати страхового відшкодування 26.11.2007 року знав про своє порушене право.

Підстави, які позивач приводить для відновлення строку позовної давності не заважали Українському страховому альянсу, чи його правонаступнику, звернутися до суду за захистом свого порушеного права, та не є поважними причинами пропуску строку позовної давності.

Строк позовної давності закінчився 26 листопада 2010 року.

Таким чином, на 17 лютого 2012 року, тобто на день звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача суми регресних вимог, для позивача вже сплинув строк позовної давності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені обставини, в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 257, ч. 6 ст. 261, 267 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет