Рішення № 2367592, 19.11.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" листопада 2008 р.

справа № 5020-5/369

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Севморзавод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про спонукання виконати рішення загальних зборів в частині перерахування дивідендів,

По зустрічному позову: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

До: Відкритого акціонерного товариства „Севморзавод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про визнання недійсними п.п. 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів

Суддя: І.В. Євдокимов

Представники:

Позивач за первісним позовом - Ізмоденов Дмитро Вікторович, представник, довіреність № б/н від 04.01.08, ВАТ "Севастопольський морський завод";

Відповідач за первісним позовом - Молчанов Антон Олександрович, представник, довіреність № б/н від 01.09.08, ТОВ Спільне російсько - українське підприємство " ССЗ "Лазаревське адміралтейство";

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, ВАТ „Севморзавод”, звернувся до суду з позовом до відповідача, ТОВ „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство”, про спонукання виконати рішення загальних зборів в частині перерахування дивідендів.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, та просить, також, стягнути з відповідача заборгованість по виплаті дивідендів в розмірі 1819482,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги ст. 88 Господарського кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсними п.п. 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів.

Позовні вимоги по зустрічному позову обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів суперечить Статуту підприємства, та вимогам діючого законодавства України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 3.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російсько-українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»(далі –Товариство, Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом), учасниками Товариства відповідно до установчого договору від 21.05.1999 (зі змінами та доповненнями) є:

- Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»(далі –Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом) –учасник, що володіє часткою в розмірі 43 % від статутного капіталу Товариства;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Промислова Група «ПЛАТО»- учасник, що володіє часткою в розмірі 57 % від статутного капіталу Товариства.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російсько-українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»від 21.07.2008, згідно з п.п. 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.1 протоколу № 1 від 21.07.2008, загальними зборами ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»було розглянуто та затверджено:

- протокол розподілу прибутку та виплати частини прибутку у вигляді дивідендів учасникам за результатами роботи Товариства за 2006-2007 рр. (додаток № 2 до протоколу загальних зборів ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»№ 1 від 21.07.2008);

- строк перерахування зазначених дивідендів ВАТ «Севастопольський морський завод»в розмірі 1000000 гривень до 21.07.2008;

- протокол розподілу прибутку та виплати частини прибутку у вигляді дивідендів учасникам Товариства за перший квартал 2008 р. (додаток № 4 до протоколу загальних зборів ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»№ 1 від 21.07.2008);

- строк перерахування зазначених дивідендів учасникам Товариства до 28.07.2008;

- обов’язок в.о. генерального директора Товариства забезпечити перерахування вказаних дивідендів учасникам Товариства.

Згідно з додатком № 2 до протоколу загальних зборів учасників Товариства № 1 від 21.07.2008 нерозподілений прибуток за рядком № 350 «Балансу»(Форма № 1) станом на 31.12.2007 складає 10878000 гривень, з котрих сплаті в якості дивідендів учасника Товариства –ВАТ «Севастопольський морський завод»- підлягає 4614867,5 гривень.

Відповідно до додатку № 4 протоколу загальних зборів учасників Товариства № 1 від 21.07.2008 нерозподілений прибуток за рядком № 350 «Балансу»(Форма № 1) станом на 31.03.2008 складає 727000 гривень, з котрих розмір виплати дивідендів на користь учасника Товариства –ВАТ «Севастопольський морський завод»- складає 312610 гривень.

Згідно з платіжним дорученням № 1128 від 22.07.2008, реєстром кредитів та платіжних документів від 22.07.2008, платіжними дорученнями № № 4, 1153 від 25.07.2008, реєстром кредитів та платіжних документів від 25.07.2008, Товариством було сплачено на користь ВАТ «Севастопольський морський завод» відповідні дивіденди у розмірі 3114917 грн.

Встановивши зазначені обставини справи, факт існування яких підтверджується належними та допустимими доказами та не заперечується сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновків про те, що первісні позовні вимоги ЗАТ «Севастопольський морський завод»з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог є такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»з урахуванням відповідної заяви про зміну предмету зустрічного позову - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства.

Відповідно до ст. ст. 4, 37, 41 Закону України «Про господарські товариства», акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Аналогічні положення містяться також, у ч. 4 п. 5.3 статуту ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство», відповідно до якої до виключної компетенції Товариства належить затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати часток прибутку (дивідендів).

Суд, також, зазначає, що відповідно до п. 2.3 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 25 грудня 2001 року № 386, дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Не здійснюються нарахування та виплата проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя.

Згідно з п. 1.1 зазначеного Положення поняття "дивіденди" та "корпоративні права" вживаються у цьому Положенні згідно з визначеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.8, 1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Порівняльно-правовий аналіз змісту зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновків про те, що виплата частини прибутку (дивідендів) господарського товариства на користь його учасників здійснюється виключно один раз на рік за підсумками календарного року; розподіл та сплата проміжних поквартальних дивідендів господарського товариства між його учасниками (засновниками) не допускається.

Твердження позивача за первісним позовом щодо неможливості застосування до вирішення даного спору зазначених вимог матеріального права з тих підстав, що дія вказаних норм поширюється виключно на порядок розподілу прибутку акціонерних товариств, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки поняття «корпоративні права»та «дивіденд», визначені п. п. 1.9, 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за їх прямим контекстом охоплюють усіх емітентів корпоративних прав незалежно від того, чи створений такий емітент у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Тотожній контекст визначено також у ст. ст. 1, 15 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Зазначене дозволяє зробити висновків про те, що з урахуванням встановленої діючим законодавством України неможливості виплати дивідендів за результатами діяльності господарського товариства протягом кварталу або півріччя, та відсутності у статуті Товариства прямих повноважень загальних зборів учасників ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»щодо нарахування та виплати проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя, суд вважає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»від 21.07.2008 (п. п. 2.2, 2.3, 3.1 протоколу № 1 від 21.07.2008) суперечить вимогам, встановленим ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», п. п. 1.8, 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та прийняте з перевищенням повноважень вказаних загальних зборів учасників Товариства, встановлених законом та статутом Товариства, у зв’язку з чим у зазначеній частині визнається судом недійсним.

Суд також, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Відповідно до п.п 5.42 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87, метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Згідно з п. п. 5, 32 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87, метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Порівняльно-правовий аналіз вказаних норм матеріального права дозволяє суду зробити висновків про те, що розрахунок частини прибутку, що підлягає сплаті учасникам Товариства (дивідендів), за законодавчо встановленими правилами ведення бухгалтерського обліку в Україні, здійснюється за статтями № № 190, 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2) за відповідний звітний період.

Стосовно посилань позивача за первісним позовом на висновки, викладені в висновку Аудиторської фірми «Бізнес - Аудит»№ 41/2008 від 30.10.2008, суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 3, 7 Закону України «Про аудиторську діяльність», аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту.

Проте, зі змісту зазначеного висновку вбачається, що при проведенні перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності, наданих ЗАТ «Севастопольський морський завод»аудитором не зазначено конкретизованих нормативних актів, певних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосованих аудитором при наданні певних висновків щодо відповідності наданих ЗАТ «Севастопольський морський завод»бухгалтерських документів вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання), що в свою чергу свідчить на невідповідність зазначеного висновку Аудиторської фірми «Бізнес –Аудит»вимогам ст. ст. 3, 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»та неможливість застосування даного висновку судом при вирішенні даного спору по суті.

Аналітика вимог зазначених норм матеріального та процесуального права у сукупності з дослідженням наданих сторонами доказів дозволяє суду зробити висновків про те, що п. п. 1.2, 1.3 рішення загальних зборів учасників ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»від 21.07.2008 суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»(Форма № 2), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, внаслідок чого, у сукупності з попередньо зробленими судом висновками, зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства не можуть бути використані як правові підстави для задоволення позовних вимог ВАТ «Севастопольський морський завод»про стягнення відповідних дивідендів на користь Позивача за первісним позовом.

Крім того, згідно з платіжним дорученням № 1128 від 22.07.2008, реєстром кредитів та платіжних документів від 22.07.2008, платіжними дорученнями № № 4, 1153 від 25.07.2008, реєстром кредитів та платіжних документів від 25.07.2008, Товариством було сплачено на користь ВАТ «Севастопольський морський завод»відповідні дивіденди у розмірі 3114917 грн.; таким чином, певні обов’язки щодо виплати дивідендів учаснику ТОВ СРУП ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»було виконано Товариством належним чином та у повному обсязі.

Інших належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність правових підстав для відповідного стягнення заборгованості з виплати зазначених дивідендів, Позивачем за первісним позовом надано не було.

Суд також, звертає особливу увагу на той факт, що відповідно до Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" від 01.01.2004, чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку випадків, коли особа, право якої порушено рішенням загальних зборів чи органів управління товариства, може звернутися по захист до суду. При розгляді спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів та органів управління товариства суду слід з'ясовувати, чи відповідає спірне рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що ухвалив це рішення, а також, встановлювати факт порушення у зв'язку з ухваленням спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена також у рекомендаціях Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ТОВ СРУП ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»за своєю правовою природою відповідають вимогам ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано були розглянуті господарським судом за відповідною територіальною підсудністю, тобто господарським судом м. Севастополя.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються судом на ВАТ «Севастопольський морський завод», а державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом –відповідно на ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство».

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати недійсними п. п. 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»(м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код ЗКПО 30394016) (протокол № 1 від 21.07.2008, додаток до протоколу № 2 від 21.07.2008, додаток до протоколу № 4 від 21.07.2008).

Суддя І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

21.11.2008

Розсилка:

1. ВАТ „Севморзавод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

2. ТОВ „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

3. Справа

4. наряд