Постанова № 23675237, 11.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

11 квітня 2012 року № 2а-2993/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрим" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011р. №000476/2308, №0004772308/0, податкової вимоги та рішення про описа майна у податкову заставу, зобов"язання вчинити дії Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрим»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач) та згідно збільшених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 000476/2308 та № 0004772308/0

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 16.11.2011 № 3377;

- визнати протиправним і скасувати рішення від 16.11.2011 про опис майна у податкову заставу;

- зобовязати відповідача звільнити активи позивача з податкової застави.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Газтрим»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.02.2010 по 30.06.2011, про що складено акт від 21.10.2011 року № 11913/23-08/36980223 (далі Акт перевірки).

Податковою службою згідно Акту перевірки було встановлено порушення податкового законодавства, яке полягає у безпідставному віднесені на валові витрати витрат позивача з транспортування нафтопродуктів залізничним транспортом до покупців (за другий квартал 2010 року в сумі 893528 гривень).

Послуги з транспортування нафтопродуктів, включаючи послуги експедитора, були понесені внаслідок укладеного договору № 7/ДЕ від 17 березня 2010 року з ТОВ «Нафтаукртранс»(далі - Договір).

Зазначеного вище висновку податкові інспектори дійшли, оскільки витрати на транспортування нафтопродуктів залізничним транспортом до покупців не повязані з веденням господарської діяльності, тобто віднесено до валових витрат безпідставно (абз.2 стор. 8 Акту перевірки).

З огляду на це валові витрати і податковий кредит, які виникли за наслідком реалізації умов Договору, були зняті податковою службою та донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток і додану вартість, включаючи штрафні санкції, про що винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2011 року № 000476/2308 та № 0004772308/0.

Додатково податковою службою була винесена податкова вимога від 16.11.2011 № 3377, з якою не погоджується позивач та рішення про опис майна позивача в податкову заставу від 16.11.11р.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1.32. ст.. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ((в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)"№ 334/94-ВР; далі Закон про прибуток) господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Положенням п.5.1. ст.. 5 Закону про прибуток визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Поряд з цим, пп.7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон про ПДВ)передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.18. статті 1 Закону про ПДВ під звичайними цінами розуміються та застосовуються правила, визначені пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до положень пп.. 1.20.1. ст.. 1 Закону про прибуток якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З наданих позивачем документів і Акту перевірки судом встановлено, що позивач у 2010 році здійснював гуртовий продаж нафтопродуктів третім особам.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, усі договори купівлі-продажу таких нафтопродуктів є однаковими за своїм змістом, а тому суд не вбачає необхідність перелічувати кожен договір.

Так, ТОВ «Газтрим»було укладено зокрема договір з ТОВ ЛЕК-ОІЛ від 10 березня 2010 року № 10/0310-2.

Згідно пп..1.1.1. п.1 вказаного договору асортимент/номенклатура товару визначається сторонами згідно додаткової угоди до цього договору або за заявкою покупця, прийнятою до виконання постачальником.

Пунктом 2.1. вказаного договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії визначається в додаткових угодах до договору або заявках покупця, прийнятих постачальником до виконання.

Згідно пункту 3 визначено умови поставки. Такі умови передбачають три варіанти: EXW, CPT, FCA.

Вказані варіанти поставки відповідають ІНКОТЕРМС - Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р..

У відповідності до частини 4 ст.256 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

У відповідності до п.2. Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" № 567/94 від 04.10.1994 встановлено забезпечення опублікування державною мовою України наступних змін до Правил ІНКОТЕРМС. Такі зміни застосовуються через десять днів після їх опублікування у газеті "Урядовий кур'єр" до відносин, що виникають у зв'язку з договорами, в тому числі зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними після опублікування відповідних змін.

На час правовідносин позивача з продажу товарів і укладення відповідних угод останньою редакцією яка була опублікована згідно положень Указу Президента була ІНКОТЕРМС 2000, а тому на ці правовідносини поширюється виключно ця редакція правил. Згідно з нормами цих правил Термін СРТ - "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Як вбачається судом з додаткової угоди № 1 до договору № 10/0310-2 від 10 березня 2010 року позивачем з покупцем узгоджено ціну товару. Поряд з цим згідно пункту 2 визначено, що в ціну товару включено вартість залізничного тарифу до станції призначення.

Аналогічні умови мають місце у всіх договорах позивача з третіми особами на продаж і поставку товару нафтопродуктів за перевіряємий період, які долучені до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов до висновку, що оскільки позивач здійснював продаж товару (нафтопродуктів) на умовах які передбачають поставку товару на відповідну станцію призначення залізниці, то він не міг не понести витрати у звязку з такою поставкою. При цьому ця поставка і, відповідно витрати за нею, нерозривно повязані з господарською діяльністю позивача - продажем нафтопродуктів. Враховуючи це, а також норми Закону про прибуток (ст..5), Закону про ПДВ (пп.7.4.1. п. 7.4. ст.. 7) суд дійшов висновку, що витрати позивача за Договором (вартість послуг з транспортування ТОВ «Нафтаукртранс»нафтопродуктів позивача його контрагентам-покупцям) є такими, що повязані з їх подальшим використанням у господарській діяльності позивача, а тому належним чином віднесені останнім до валових витрат та сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Жодних належних доказів і доводів щодо відсутності звязку між витратами і веденням господарської діяльності позивача податковою службою суду не надано і в Акті перевірки не зазначено.

А тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо податкової вимоги і рішення про опис майна ТОВ «Газтрим»у податкову заставу від 16.11.2011, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України (2755-VI від 02.12.2010; далі ПКУ) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (59.3. ПКУ).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (56.2. ПКУ).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (56.3.).

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (56.15. ПКУ).

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (56.16. ПКУ).

Як вбачається судом з матеріалів справи податкові повідомлення-рішення від № 000476/2308 та № 0004772308/0 прийняті податковою службою 04 листопада 2011 року.

В той же час позивачем вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА у місті Києві та Державної податкової служби України, про що міститься відмітки канцелярії податкової служби на скаргах. Тобто первинна скарга була подана в строк, встановлений законом, - 10-денний. А процедура адміністративного оскарження закінчилася 15.02.12 згідно рішення ДПС України про результати розгляду скарги.

Податкова вимога № 33377 була видана 16 листопада 2011 року. Тобто під час процедури адміністративного оскарження, за наслідком початку якої відсутній факт узгодження податкового зобовязання і набуття останнім стану податкового боргу. Вказане (винесення оскаржуваної податкової вимоги) не відповідає положенням п. 56.15. ст..56 ПКУ, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу ( пп..89.1.2. ПКУ).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (89.3. ПКУ).

Оскільки податкова вимога була винесена безпідставно, а податковий борг на день її винесення був відсутній, то жодних прав у податкової служби на прийняття рішення про опис майна позивача в податкову заставу не було. А тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобовязання відповідача звільнити активи ТОВ «Газтрим»з податкової застави, то така задоволенню не підлягає. Адже за наслідком скасування судом податкової вимоги і набранням рішенням суду законної сили, вказана вимога втрачає свою силу, а податкова служба зобовязана вчинити відповідні дії, повязані з цим фактом, в тому числі щодо звільнення активів позивача з податкової застави. Виключно у разі бездіяльності відповідача з цього приводу позивач може заявляти такі позовні вимоги. Разом з тим, вимоги про зобовязання відповідача вчинити певні дії жодним чином позивачем не обґрунтовані, обставин бездіяльності з цього приводу суду не доведено, а останнім не встановлено.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду повністю належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то судові витрати позивача відшкодовуються пропорційно задоволеним позовним вимогам (2146грн. щодо первинних позовних вимог задоволених повністю; згідно заяви про збільшення позовних вимог: 2146 гривень за майнову вимогу (щодо податкової вимоги), 16,09 гривень в частині задоволеної вимоги відносно рішення про опис майна в податкову заставу) в розмірі 4308,09 гривень.

З огляду на клопотання відповідача та подані документи (виписка з ЄДР № бланку 401536, передавальний акт від 28.02.2012), оскільки реорганізація субєкта владних повноважень здійснена шляхом перетворення з подальшим правонаступництвом, суд дійшов висновку про його задоволення та здійснення процесуального правонаступництва.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Соломянському районі міста Києва на Державну податкову інспекцію у Соломянському районі міста Києва Державної податкової служби.

2. Адміністративний позов задовольнити частково.

3. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 04 листопада 2011 року № 000476/2308 та № 0004772308/0 визнати протиправним і скасувати щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 178706 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот шість) гривень та штрафних санкцій 44677 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят сім) гривень; щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 223382 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят дві ) гривні, штрафних санкцій -55846 (пятдесят пять тисяч вісімсот сорок шість) гривень.

4. Податкову вимогу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 16.11.2011 № 3377 визнати протиправною і скасувати.

5. Рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про опис майна ТОВ «Газтрим»у податкову заставу від 16.11.2011 визнати протиправним і скасувати.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Судові витрати в сумі 4308,09 (чотири тисячі триста вісім гривень девять копійок) присудити на користь ТОВ «Газтрим»(код ЄДРПОУ 36980223) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк