Постанова № 23674677, 04.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2012 року № 2а-938/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуюча суддя Власенкова О.О., судді Бояринцева М.А. та Головань О.В. у порядку письмового провадження розглянув та вирішив адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі -ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»)до відповідачаДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі -Держфінпослуг) про визнання протиправним та скасування припису від 13 липня 2011року №СК-421/11-668,

ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»звернулось до суду з позовом до Держфінпослуг, в якому просить визнати протиправним припис Держфінпослуг від 13 липня 2011 року № СК-421/11-668.

Позов вмотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте Держфінпослуг без урахування обставин, що стали підставою для відмови ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»у виплаті страхувальнику ОСОБА_2 страхового відшкодування.

У судовому засіданні 29 березня 2012 року представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, просив розглядати справу у його відсутність. У письмовому запереченні, поданому до суду через канцелярію, вказав на необґрунтованість позову, просив відмовити у його задоволенні.

Беручи до уваги неприбуття в судове засідання представника відповідача, суд у відповідності до частини 6 статті 128 КАС України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із письмовими доказами, що містяться в справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до припису Держфінпослуг від 13 липня 2011 року № СК-421/11-668 встановлено порушення ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»вимог законодавства України у сфері страхування, а саме за зобов'язаннями по договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 20 січня 2010 року № 640501542.10, укладеного із ОСОБА_2 безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті суми страхового відшкодування із порушенням термінів та умов, передбачених Договором та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного (авто каско), що є порушенням вимог:

- пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування»щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк та несплати страхувальнику неустойки за несвоєчасне здійснення страхової виплати;

- частини 2 статті 20 Закону України «Про страхування»щодо невиконання страховиком обов'язків, передбачених умовами договору страхування;

- статті 25 Закону України «Про страхування»щодо невиконання обов'язку страховика здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування;

- статті 26 Закону України «Про страхування»щодо безпідставної відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування;

- пункту 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року № 40 щодо невиконання страховиком зобов'язання дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування»;

- пункту 2.16 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року № 40, щодо нездійснення страховиком страхової виплати у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України «Про страхування».

Ураховуючи викладене, відповідач приписав позивачеві усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання цього припису, про що подати підтверджуючі документи до Держфінпослуг у термін до 31 серпня 2011 року, а також вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері страхування.

При вирішенні даної справи суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері страхування врегульовані Законом України «Про страхування».

Положеннями пунктів 2-5 частини 1 статті 37 Закону України «Про страхування»визначені повноваження спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, до яких в тому числі віднесено проведення перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, проведення тематичних перевірок діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, видання приписів страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність.

Згідно з пунктом 1 Положення про Держфінпослуг (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 157, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Поміж іншого, до основних завдань Держфінпослуг, визначених пунктом 3 Положення, віднесено здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.

Відповідно до підпунктів 11 та 13 пункту 5 Положення Держфінпослуг має право:

- проводити перевірки, в тому числі тематичні та зустрічні, щодо правильності застосування страховиками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування;

- видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а у разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125, визначено умови, порядок і строки провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг (далі - справи), порядок прийняття рішень про застосування заходів впливу та процедуру їх оскарження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 вказаного Положення Держфінпослуг може застосувати такі заходи впливу як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушень. За змістом підпункту 5 пункту 1.1 та пункту 3.1 цього Положення від імені Держфінпослуг справи розглядають уповноважені особи, яким надано право застосовувати відповідні заходи впливу до порушників.

Зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (пункт 2.2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу).

Відтак, беручи до уваги викладене, відповідач в межах повноважень провів перевірку позивача, за результатами якої надав позивачу припис про усунення порушень.

Водночас суд прийшов до висновку про необґрунтованість оскаржуваного припису з огляду на таке.

Положеннями статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страхувальник бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі -Страховик) та ОСОБА_2 (далі -Страхувальник) укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 19 січня 2010 року № 640501542.10 (далі - Договір страхування), відповідно до якого застраховано автомобіль Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_2.

При цьому судом встановлено, що в тексті оскаржуваного припису в частині зазначення дати Договору страхування відповідач замість дати «19 січня 2010 року»помилково зазначив «20 січня 2010 року».

Згідно з матеріалами справи 22 квітня 2010 року рішенням загальних зборів акціонерів назву Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»змінено на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна».

08 грудня 2010 року до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»звернувся ОСОБА_2 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась 06 грудня 2010 року, внаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль.

Відповідно до повідомлення Страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у застрахованому автомобілі спрацювали подушки безпеки водія та пасажира.

В установленому порядку Страховиком заведено страхову справу № 35929 та надіслано запит до ВДАІ з обслуговування адміністративної території Пустомитівського району при ГУ МВС України у Львівській області, у відповідь на який надано довідку про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

На підтвердження розміру збитку, спричиненого у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля, Страхувальником надано несплачений рахунок ПП ОСОБА_1 від 10 січня 2011 року № 147, згідно з яким вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 87 237,00 грн., у тому числі вартість запчастин -77 192,00 грн.

За змістом статті 25 Закону України «Про страхування»Страховик має право з'ясовувати обставини та причини настання страхового випадку, в тому числі й розмір збитку, заподіяного внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля.

Відповідно до пункту 9.2.3 Договору страхування вибір сервісної станції Страхувальник зобов'язаний письмово погоджувати з Страховиком або Сервісною службою, в іншому випадку, якщо це призвело до завищення суми ремонтно-відновлювальних робіт, Страховик має право переглянути розмір відшкодування, про що Страхувальнику письмово повідомляється.

Згідно з пунктом 9.1 Договору страхування після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається Страховиком у строк до 15-ти робочих днів.

Відповідно до пункту 13.1 Договору страхування все інше, що не знайшло відображення в страховому полісі, регулюється Правилами добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) (далі -Правила страхування).

Відповідно до пункту 14.1 Правил страхування в окремих випадках, коли надані документи не дають можливості однозначно з'ясувати розмір збитку, строк прийняття рішення може бути продовжено до 45-ти днів.

Ураховуючи викладене, листом від 31 січня 2011 року Страховик повідомив Страхувальника про продовження строку розгляду справи для однозначного з'ясування розміру збитку, завданого внаслідок страхового випадку.

16 березня 2011 року Страховик отримав рахунок ТОВ «Ніко-Україна»№ 00002878, відповідно до якого вартість замінних деталей застрахованого автомобіля складає 63 592,54 грн. Таким чином, Страховик з'ясував, що непогодження з ним Страхувальником сервісної станції призвело до завищення розміру шкоди, у зв'язку з чим листом від 16 березня 2011 року Страховик повторно повідомив Страхувальника про продовження строку розгляду справи до остаточного з'ясування розміру шкоди.

З метою перевірки факту проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та для визначення дійсного розміру шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, Страховик ініціював повторний огляд застрахованого автомобіля.

У результаті повторного огляду застрахованого автомобіля 24 березня 2011 року Страховиком виявлено, що в застрахованому автомобілі встановлено подушку безпеки водія № 401615006Z29 та подушку безпеки переднього пасажира № E00576806POF, які на дату огляду за інформацією Страхувальника є відремонтованими (службова записка ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»від 04 квітня 2011 року № 242).

Разом з тим з листа ТОВ «Ніко-Україна»від 01 квітня 2011 року № 110401/исх.-3 вбачається, що заводом-виробником на застрахованому автомобілі було встановлено подушку безпеки водія № 401615006Z29, подушку безпеки переднього пасажира № E00576806POF.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок перевірки обставин страхового випадку, ним правильно встановлено, що заміна подушок безпеки водія та переднього пасажира в застрахованому автомобілі Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 02 грудня 2011 року не проводилась. Отже, Страхувальником свідомо надано неправдиві відомості про обставини настання страхового випадку та розмір завданих збитків.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача щодо обов'язку позивача в термін до 17 березня 2011 року прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та здійснити виплату цього відшкодування у термін до 07 квітня 2011 року, оскільки позивачем в установленому порядку вживалась низка заходів з метою з'ясування дійсного розміру заподіяного Страхувальнику збитку, у зв'язку з чим останній повідомлявся про продовження строку розгляду справи про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 8.2.10 Полісу страхування, пункту 11.2.9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) Страхувальник чи його представник зобов'язані при настанні страхового випадку виконувати інструкції Страховика, Спеціалізованої служби та надавати повну і достовірну інформацію щодо обставин настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 11.1.8 Договору страхування підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених умовами договору страхування та Правилами страхування.

Відповідно до статті 991 ЦК України, статті 26 Закону, пункту 15.1.3 Правил страхування, пункту 11.1.3 Договору страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Листом від 11 квітня 2011 року № 1123 ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»повідомила ОСОБА_3 про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Ураховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про обґрунтованість його відмови у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 липня 2011 року № СК- 421/11-668.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Власенкова

судді М.А.Бояринцева

О.В.Головань