Постанова № 23674631, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року 10:38 № 2а-11539/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -Готрі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»(далі - ТОВ «БК «Київ-Градобуд», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач), яким просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «БК «Київ-Градобуд»вказує на відсутність порушення ним вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованим та неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, зазначивши, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 655 186,68 грн., в тому числі: грудень 2008 року -200 002,00 грн.; січень 2009 року -8 771,93 грн.; березень 2009 року -184 210,66 грн.; квітень 2009 року -171 980,33 грн.; липень 2009 року -187 316,83 грн.; серпень 2009 року -263 650,74 грн.; вересень 2009 року -49 359,17 грн.; жовтень 2009 року -347 243,67 грн.; листопад 2009 року -91 859,67 грн.; грудень 2009 року -150 791,67 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі службового посвідчення УКМ №040133, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва, інспектором податкової служби ІІ рангу Безсмертним Ігорем Анатолійовичем, згідно із п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»відповідно до доповідної записки №6521/23-10 від 10.11.2010 року на начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «БК «Київ-Градобуд»при взаємовідносинах з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.12.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено Акт від 15.11.2010 року №916/23-10/31925629 Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Київ-Градобуд»(код ЄДРПОУ 31925629) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.12.2008 року по 31.12.2009 року (далі -Акт перевірки від 15.11.2010 року №916/23-10/31925629).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці).

На підставі Акту перевірки від 15.11.2010 року №916/23-10/31925629 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 2 482 780,00 грн., у тому числі: 1 655 187,00 грн. за основним платежем та 827 593,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі також оскаржуване податкове повідомлення - рішення).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням -рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва із скаргою від 14.12.2010 року вих. №131, за результатами розгляду якої ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2011 року №3639/10/25-011, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0, а скаргу ТОВ «БК «Київ-Градобуд»-без задоволення.

ТОВ «БК «Київ-Градобуд»звернулося до Державної податкової адміністрації у м. Києві із повторною скаргою від 24.02.2011 року №13 на податкове повідомлення -рішення, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією у м. Києві винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 26.04.2011 року №4389/10/25-114, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 листопада 2010 року №0009532310/0 та рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2011 року №3639/10/25-011, а скаргу директора ТОВ «БК «Київ-Градобуд»Левика М.П. від 24.02.2011 року №13 (вх. ДПА у м. Києві від 24.02.2011 року №1530/10) -без задоволення.

Позивачем подано повторну скаргу від 05.05.2011 року №60 до Державної податкової адміністрації України на податкове повідомлення -рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0 ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією України винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 04.07.2011 року №12063/6/25-0515, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0 та рішення ДПА у м. Києві від 26.04.2011 року №4389/10/25-114, прийняте за результатами розгляду повторної скарги, а скаргу -без задоволення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БК «Київ-Градобуд»(іменуємий згідно договору Замовником) в особі директора Чарнюк В. Є. укладено договір підряду на виконання робіт з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(іменуємий згідно договору Підрядником) в особі директора ОСОБА_7 №13/08 від 04.11.2008 року (далі -договір №13/08 від 04.11.2008 року), п.п.1.1 п.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Підрядник бере на себе виконання загальнобудівельних, оздоблювальних, сантехнічних, електромонтажних та інших робіт на об'єктах ТОВ «БК «Київ-Градобуд». Роботи виконуються механізмами і інструментами Підрядника. Матеріали для виконання робіт поставляє Замовник.

Даний договір був укладений та підписаний в м. Києві від імені директора ТОВ «БК «Київ-Градобуд»Чарнюка В. Є., що діє на підставі Статуту та директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп» ОСОБА_7, що також діє на підставі Статуту.

Як зазначено в п.п.2.1 п.2 договору №13/08 від 04.11.2008 року вартість усіх робіт, що доручається Підряднику, за даним Договором складається із суми згідно Актів виконаних робіт. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2009 року (п.п.8.1 п.8 договору).

В матеріалах справи наявні копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, які від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»підписані директором ОСОБА_7 та скріплені печаткою цього ж товариства: за грудень 2008 року №б/н, за січень 2009 року №1-1, за січень 2009 року №3-1, за лютий 2009 року №11-1, за березень 2009 року №13-1, за квітень 2009 року №23-1, за квітень 2009 року №58-1, за травень 2009 року №58-2, за червень 2009 року №58-3, за липень 2009 року №60-1, за серпень 2009 року №58-4, за серпень 2009 року №60-2, за серпень 2009 року №60-3, за жовтень 2009 року №58-6, за вересень 2009 року №58-5, за жовтень 2009 року №60-4, за листопад 2009 року №67-1, за листопад 2009 року №69-1, за листопад 2009 року №91-1, за грудень 2009 року №73-1.

На виконання умов договору №13/08 від 04.11.2008 року ТОВ «С. Дж. Р. Груп»виписано для ТОВ «БК «Київ-Градобуд»податкові накладні на загальну суму 9 931 120,08 грн., в т.ч. ПДВ -1 655 186,68 грн., які від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»підписані директором ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства: №3692 від 30.12.2008 року на загальну суму 1 200 012,00 грн., в т.ч. ПДВ 200 002,00 грн., №155 від 13.01.2009 року на загальну суму 52 631,58 грн., в т.ч. ПДВ 8 771,93 грн., №765 від 04.02.2009 року на загальну суму 21 053,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 508,83 грн., №932 від 11.02.2009 року на загальну суму 21 053,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 508,83 грн., №1524 від 06.03.2009 року на загальну суму 10 526,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 754,33 грн., №1828 від 25.03.2009 року на загальну суму 1 052 632,00 грн., в т.ч. ПДВ 175 438,67 грн., №2031 від 01.04.2009 року на загальну суму 157 895,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 315,83 грн., №2135 від 06.04.2009 року на загальну суму 631 582,00 грн., в т.ч. ПДВ 105 263,67 грн., №2269 від 13.04.2009 року на загальну суму 43 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 200,00 грн., №292 від 14.04.2009 року на загальну суму 199 205,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 200,83 грн., №5155 від 08.07.2009 року на загальну суму 526 316,00 грн., в т.ч. ПДВ 87 719,33 грн., №5476 від 20.07.2009 року на загальну суму 73 685,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 280,83 грн., №5763 від 29.07.2009 року на загальну суму 523 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 87 316,67 грн., №6027 від 04.08.2009 року на загальну суму 221 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 36 933,33 грн., №6026 від 04.08.2009 року на загальну суму 75 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 533,33 грн., №6112 від 06.08.2009 року на загальну суму 158 570,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 428,33 грн., №6258 від 11.08.2009 року на загальну суму 248 207,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 367,83 грн., №6274 від 12.08.2009 року на загальну суму 786 307,50 грн., в т.ч. ПДВ 131 051,25 грн., №6549 від 20.08.2009 року на загальну суму 92 020,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 336,67 грн., №7672 від 24.09.2009 року на загальну суму 157 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 166,67 грн., №7754 від 28.09.2009 року на загальну суму 139 155,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 192,50 грн., №8296 від 08.10.2009 року на загальну суму 31 746,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 291,00 грн., №8510 від 15.10.2009 року на загальну суму 31 746,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 291,00 грн., №8634 від 20.10.2009 року на загальну суму 990 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 165 000,00 грн., №8753 від 23.10.2009 року на загальну суму 31 807,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 301,17 грн., №8754 від 23.10.2009 року на загальну суму 762 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 127 050,00 грн., №8904 від 28.10.2009 року на загальну суму 203 910,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 985,00 грн., №8905 від 28.10.2009 року на загальну суму 31 953,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 325,50 грн., №9506 від 10.11.2009 року на загальну суму 31 879,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 313,17 грн., №9716 від 17.11.2009 року на загальну суму 31 917,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 319,50 грн., №9961 від 25.11.2009 року на загальну суму 31 962,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 327,00 грн., №10155 від 30.11.2009 року на загальну суму 455 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 75 900,00 грн., №11162 від 29.12.2009 року на загальну суму 904 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 150 791,67грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 15.11.2010 року №916/23-10/31925629, сума ПДВ по податковій накладній виписаної 30.12.2008 року на загальну суму 1200012,00 грн. в т.ч. ПДВ 200 002,00 грн., включено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року на загальну суму ПДВ -200 002,00 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; сума ПДВ по податковій накладній виписаної 13.01.2009 року на загальну суму 52 631,58 грн. в т.ч. ПДВ 8 771,93 грн., включено до складу податкового кредиту за січень 2009 року на загальну суму ПДВ -8 771,93 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за січень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 04.02.2009 року по 25.03.2009 року на загальну суму 1 105 264,00 грн. в т.ч. ПДВ 184 210,66 грн., включено до складу податкового кредиту за березень 2009 року на загальну суму ПДВ -184 210,66 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за березень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 01.04.2009 року по 14.04.2009 року на загальну суму 1 031 882,00 грн. в т.ч. ПДВ 171 980,33 грн., включено до складу податкового кредиту за квітень 2009 року на загальну суму ПДВ -171 980,33 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 08.07.2009 року по 29.07.2009 року на загальну суму 1 123 901,00 грн., в т.ч. ПДВ 187 316,83 грн., включено до складу податкового кредиту за липень 2009 року на загальну суму ПДВ -187 316,83 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за липень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 04.08.2009 року по 20.08.2009 року на загальну суму 1 581 904,50 грн., в т.ч. ПДВ 263 650,74 грн., включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року на загальну суму ПДВ - 263 650,74 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за серпень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 24.09.2009 року по 28.09.2009 року на загальну суму 296 155,00 грн., в т.ч. ПДВ 49 359,17 грн., включено до складу податкового кредиту за вересень 2009 року на загальну суму ПДВ -49 359,17 грн. та відповідає даним додатку №5 до де декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вересень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 08.10.2009 року по 28.10.2009 року на загальну суму 2 083 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 347 243,67 грн., включено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року на загальну суму ПДВ -347 243,67 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; суми ПДВ по податкових накладних виписаних за період з 10.11.2009 року по 30.11.2009 року на загальну суму 551158,00 грн., в т.ч. ПДВ 91 859,67 грн., включено до складу податкового кредиту за листопад 2009 року на загальну суму ПДВ -91 859,67 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва; сума ПДВ по податковій накладній виписаної 29.12.2009 року на загальну суму 904 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 150 791,67 грн., включено до складу податкового кредиту за грудень 2009 року на загальну суму ПДВ -150 791,67 грн. та відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за грудень 2009 року поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Розрахунки між ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Також в матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в: за грудень 2008 року на суму 1 200 012,00 грн., за січень 2009 року на суму 29 028,00 грн., за січень 2009 року на суму 23 603,58 грн., за лютий 2009 року на суму 42 106,00 грн., за березень 2009 року на суму 1 036 158,00 грн., за квітень 2009 року на суму 1 031 882,70 грн., за квітень 2009 року на суму 36 042,00 грн., за травень 2009 року на суму 86 316,00 грн., за червень 2009 року на суму 600 001,00 грн., за серпень 2009 року на суму 340 227,00 грн., за вересень 2009 року на суму 296 155,00 грн., за липень 2009 року на суму 523 900,00 грн., за серпень 2009 року на суму 455 370,00 грн., за серпень 2009 року на суму 786 307,50 грн., за жовтень 2009 року на суму 63 492,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 1 988 163,00 грн., за листопад 2009 року на суму 455 400,00 грн., за листопад 2009 року на суму 31 879, 00 грн., за грудень 2009 року на суму 352 150,00 грн., за грудень 2009 року на суму 552 600,00 грн., за листопад 2009 року на суму 95 686,00 грн.

Позивач, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що між ТОВ «БК «Київ-Градобуд»і ТОВ «С. Дж. Р. Груп»було укладено договір підряду на виконання робіт, згідно якого були виконані загальнобудівельні, оздоблювальні, сантехнічні, електромонтажні та інші роботи, за які сплачено кошти, що підтверджується первинними документами, а відтак відсутні будь-які підстави вважати, що укладений договір №13/08 від 04.11.2008 року був спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а саме, належними державі сумами податку на додану вартість та такий правочин є нікчемним.

Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи, старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б. було допитано в якості свідка директора та засновника ТОВ «С. Дж. Р. Груп»ОСОБА_7. В своїх поясненнях гр. ОСОБА_7 стверджував, що приблизно в квітні місяці 2008 року він познайомився з особою, яку йому представили як ОСОБА_10. У вересні 2008 року ОСОБА_10 запропонував гр. ОСОБА_7 перереєструвати на його ім'я підприємство, спочатку назви підприємства він не називав. Також ОСОБА_10 повідомив, що згідно документів гр. ОСОБА_7 буде рахуватись на вказаному підприємстві директором. При цьому ОСОБА_10 повідомив гр. ОСОБА_7, що фактично він жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буде. Окрім того, ОСОБА_10 одразу пояснив, що дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, а саме буде займатись «обналічкою» грошових коштів, гр. ОСОБА_7 до цього жодного відношення мати не буде, ніяких документів підписувати не буде, а лише щомісячно буде отримувати грошову винагороду в розмірі еквівалентному 500 доларів США, при цьому грошова винагорода виплачуватиметься в гривнях. Під поняттям «обналічка»гр. ОСОБА_7 розуміє те, що існують певні схеми відповідно до яких підприємства ухиляються від сплати податків, при цьому безготівкові кошти переводяться в готівкові. Також гр. ОСОБА_7 пояснив, що він лише дав згоду на те, що буде рахуватись директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп», але ніякої діяльності від імені підприємства він не здійснював. З огляду на наведене, по кримінальній справі №69-107 виникла необхідність у проведенні почеркознавчих експертиз.

В той же час, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С. Дж. Р. Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, за результатами якої складено Акт від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754, копія якого наявна в матеріалах справи.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «С. Дж. Р. Груп» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі -Закон України №996-ХІV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV).

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України №996-ХІV).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів.

Так, зокрема, п.п.2.1 п.2 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п.2.4 п.2 зазначеного Положення).

Відповідно до п.п.2.16. п.2 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Щодо посилання позивача на постанову про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року, відповідно до якої кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_7 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито за відсутністю складу злочину, суд звертає увагу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року у справі № 1-п-32/11, в якій зазначається, що ОСОБА_7, неналежним чином уповноваживши ОСОБА_11 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, повністю ігноруючи свої обов'язки, як директора TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП»- здійснення господарської діяльності фактично не контролював, і при цьому не складав і не видавав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_11 бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток. У період 2008-2010 років ОСОБА_11, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків ТОВ «С. ДЖ.Р. ГРУП», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності при невстановлених слідством обставинах організував складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, що відображають проведення TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП»за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Враховуючи те, що підписи від імені директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп»виконані не громадянином ОСОБА_7, а іншою особою, суд приходить до висновку, що первинні документи (договір, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт), надані позивачем, складені з порушенням вимог Закону України №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та такі документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, при проведенні ДПІ у Печерському районі м. Києва невиїзної документальної перевірки ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року (Акт від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754) встановлено, що відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.09.2008 року по 30.04.2010 року кількісний склад працівників ТОВ «С. Дж. Р. Груп»за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування.

Аналогічні дані зафіксовані і в Акті перевірки від 15.11.2010 року №916/23-10/31925629.

З цього приводу суд зазначає, що згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги податкового законодавства та фактичні обставини справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп».

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна позиція закріплена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Як зазначалось вище, перевіркою ТОВ «С. Дж. Р. Груп»встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладеного договору.

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі також ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», предметом яких є одержання доходів, слід вважати такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений договір між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»є нікчемним, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання такої угоди, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеним договором спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям, відтак висновки відповідача щодо порушення ТОВ «БК «Київ-Градобуд»п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкового повідомлення - рішення від 26 листопада 2010 року №0009532310/0, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Київ-Градобуд»є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.04.2012 року.

Суддя Аблов Є.В.