Рішення № 2367398, 24.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/228

24.09.08

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Сервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про стягнення 48 977,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Шевченко Р.В. (дов. № 29 від 28.08.2008)

від відповідача Крупник А.В. (дов. від 28.08.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг по забезпеченню охорони у сумі 48 977,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2008 порушено провадження у справі №50/228 та призначено її до розгляду на 29.08.2008.

В судовому засіданні 29.08.2008 представник позивача надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи це тим, що відповідачем не було отримано позовної заяви, у зв’язку з чим він не мав можливості належним чином підготуватися до розгляду справи. Судом дане клопотання задоволено. Розгляд справи було відкладено на 24.09.2008.

В судовому засіданні 24.09.2008 позивач заявив клопотання про зменшення позовних вимог, надав належним чином оформлені докази часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 10 000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання з’явився та подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, а саме суму основного боргу в розмірі 28 200,00 грн. Щодо стягнення пені, 3-х % річних та інфляційних збитків відповідач заперечує, вказуючи при цьому, що нарахування даних штрафних санкцій було здійснено позивачем всупереч чинному законодавству.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Сервіс»(далі-позивач, агентство за умовами договору) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(далі-відповідач, клієнт за умовами договору) було укладено договір б/н про надання послуг по забезпеченню охорони (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе обов’язки по наданню послуг по забезпеченню збору врожаю на час проведення збору на заявлених територіях сільськогосподарських угідь відповідача згідно режиму роботи поста. Режим роботи поста: цілодобово.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу послуги в період з 02.07.2007 по 24.09.2007 на загальну суму 126 464,00 грн., що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем і скріпленими печатками даних господарюючих суб’єктів актами здачі-приймання охоронних послуг, а саме:

Акти від 31.07.2007:

1. Белокуракинська філія 12736,00 грн.

2. Сватовська філія Райгородка 5568,00 грн.

3. Красноречинська філія Монолит 2752,00 грн.

4. Марковська філія Мрия 7680,00 грн.

5. Троїцька філія Покровское 3328.00 грн.

6. Таволжська філія Таволжское 3840,00 грн.

7. Марковська філія Курячевка 5760.00 грн.

8. Таволжанська філія Редкозуб 2688,00 грн.

Акти від 14.08.2007:

9. Белокуракинська філія Булавиновка 1664,00 грн.

10. Таволжська філія Кутьковка 2944,00 грн.

Актвід21.08.2007:

11 Троїцька філія Малоалександровка 3584,00 грн. Акти від 31.08.2007:

12. Марковська філія Курячовка 3968,00 грн.

13. Троїцька філія Покровское 3840.00 грн.

14. Троїцька філія Малоалександровка 2304,00 грн.

15. Марковська філія Мрия 10048,00 грн.

16. Сватовська філія Райгородка 5248,00 грн.

17. Таволжанська філія Редкодуб 4224.00 грн.

18. Таволжанська філія Токаровка 3968,00 грн.

19. Білокуракинська філія Алексеевка 4544,00 грн.

20. Таволжанська філія Таволжанское 10752,00 рн.

21. Білокуракинська філія Курячевка 3328,00 грн.

Акт від 03.09.2007:

22. Краснорічинська філія Монолит 5504,00 грн.

Акти від 30.09.2007:

23. Белокуракинська філія Алексеевка 3072,00 грн.

24. Сватовська філія Райгородка 1216,00 грн.

25. Краснорічинська філія Монолит 1024,00 грн.

26. Кременська філія Боровеньки 2944,00 грн.

27. Таволжанська філія Таволжанское 3200,00 грн.

28. Марковська філія Курячевка 2560,00 грн.

29. Марковська філія Восточное 2176,00 грн.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

Оплата послуг, що надавались згідно п. 4.2. договору повинна була проводитись відповідачем в порядку 100% вартості послуг на розрахунковий рахунок позивача після підписання акту викопаних робіт.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість по договору в розмірі 88 264,00 грн., що підтверджується банківськими виписками:

від 27.07.2007 - на суму 5 000,00 грн.;

від 23.08.2007- на суму 12 736,00 грн.;

від 29.08.2007 - на суму 5 568,00 грн.;

від 04.09.2007 - на суму 14 272,00 грн.;

від 06.09.2007 - на суму 19 968.00 грн.;

від 13.09.2007 - на суму 10 432,00 грн.;

від 14.09.2007 - на суму 4 992,00 грн.;

від 18.09.2007 - на суму 3 904,00 грн.;

від 31.01.2008 - на суму 5 760,00 грн.;

від 13.02.2008 - на суму 5 632,00 грн.

Як вбачається з поданих позивачем уточнень до позовної заяви та доданих до них документів, відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до договору в розмірі 10 000,00 грн., сплата боргу відбулась із порушенням строків встановлених договором.

Факт часткової оплати існуючої заборгованості підтверджується наданою позивачем банківською довідкою від 30.07.2008 .

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача становить 28 200,00 грн., яку відповідач визнав повністю та не заперечує проти її стягнення, про що надав письмовий відзив.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом п. 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем, який борг визнав та не заперечує проти його стягнення.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача, щодо стягнення з відповідача суми основаного боргу у розмірі 28 200,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 3 411,21 грн.

Відповідно до п.5.3. договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.5.3.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 3 411,21 грн.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що в договорі конкретний розмір пені не було встановлено, оскільки вони(твердження) не ґрунтуються на матеріалах справи, так як п. 5.3. договору визначено розмір пені, що підлягає стягненню в разі прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Твердження відповідача про те, що в договорі не було встановлено строк виконання зобов’язання щодо оплати послуг не відповідають дійсності, оскільки згідно п. 4.2. договору оплата повинна була проводитись відповідачем в порядку 100% вартості послуг на розрахунковий рахунок позивача після підписання акту викопаних робіт. Підписані сторонами акти виконаних робіт, завірені належним чином, знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 6 792,33 грн. інфляційних втрат та 573,84 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем-2 вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(проспект 40-ліття Жовтня, 100/2, м. Київ, 01000, р/р 2600202499 в ВПКБ м. Луганська, МФО 304706, код ЄДРПОУ 34287465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Сервіс»(вул. Дмитрівська, 29, кв. 41, м. Харків, 61052, р/р 26002300000834 в ХФ АКБ «Форум», МФО 350772) суму основного боргу в розмірі 28 200(двадцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню в сумі 3 411 (три тисячі чотириста одинадцять)грн. 21 коп., інфляційні збитки в розмірі 6 792(шість тисяч сімсот дев’яносто дві) грн. 33 коп., три відсотки річних в розмірі 573(п’ятсот сімдесят три) грн. 84 коп., державне мито в сумі 490 (чотириста дев’яносто) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –24.10.2008